Підготовка поля до сівби сої — потрібен ідеальний стан

Соя досить вибаглива до стану поля, тому підготовка до сівби — важливий етап для її вирощування і може навіть вплинути на кінцевий результат. Пояснюється це «фізіологічними» особливостями культури. Велике значення для розвитку сої має коренева система, яка у ранні фази розвивається інтенсивніше, ніж надземна частина. Тож стан цієї системи визначає подальший ріст рослини, а отже, від самого початку потрібно створити найкращі умови саме для коренів.

Для повноцінного розвитку кореневої системи щільність ґрунту має бути в межах 1,1-1,2 г/см³. Якщо щільність перевищує ці показники, то ріст кореневої системи углиб може призупинитись, при цьому спостерігатиметься бічне розгалуження. І в разі відхилень режиму зволоження (наприклад, невеликої посухи) коренева система, що залягає близько до поверхні, буде позбавлена ​​доступу до вологи. Крім того, недостатня аерація ґрунту зменшує кількість бульбочкових бактерій.

Також для рослин сої дуже важлива вирівняність ґрунту. Її можна досягти комплексними заходами  — осіннім основним обробітком та культивацією, вирівнюванням навесні.

Хоч соя і яра культура, однак і для неї кращими попередниками вважаються озимі та ярі зернові, а також просапні культури, які рано звільняють поле, тож після них є час добре підготувати площі. Не рекомендують сою вирощувати після соняшнику, багаторічних бобових, сорго. Крім того, що соняшник взагалі поганий попередник, так у нього із соєю є ще низка спільних хвороб, зокрема, склеротиніоз. Водночас непогано почувається соя у двопільній сівозміні з кукурудзою — деякі господарства переймають цей так званий «американський» спосіб і впроваджують його на українських теренах. А ще останнім часом дехто почав практикувати вирощування сої по сої, єдине, що така система дає найкращий результат на 3-й рік, а потім знову йде спад.

Загалом основні чинники у підготовці полів, які є основою для успішної сівби, — це:

• вирівняна площа,
• відсутність бур’янів,
• наявність достатньої вологи.

На засмічених полях рекомендують проводити посилену зяблеву оранку (два дискування та осіння оранка) або напівпаровий обробіток (літня оранка та дві культивації). Це якщо господарство практикує оранку.

Механічна обробка для знищення бур’янів — дуже важлива, адже вони є злісними ворогами сої. Обраний спосіб боротьби з ними залежить від виду бур’янів. Якщо це можлива падалиця після зернових попередників, то бажано провести лущення на глибину 6-8 см. Якщо маєте на полі проблему з осотом, то доведеться здійснити ще одне лущення — вже на глибину 12-14 см. Звісно, є варіант внесення гліфосату. Але це вже залежить від сорту, який планується посіяти.

Застосовувана система обробітку ґрунту під сою залежить передусім від ґрунтово-кліматичних умов регіону, забур’яненості полів, наявної техніки та технологій, які практикує кожне господарство.

Наприклад, на підприємстві «Богдан і К», що на Івано-Франківщині, під сою проводять глибоке розпушування до 45 см, ретельне вирівнювання і ущільнення посівного шару агрегатом Farmet Kompaktomat. На полях Хмельниччини, на підприємстві «Агро-Форте», обробіток  ґрунту класичний — лущення, оранка на глибину до 25 см і культивація.

У ПрАТ «МХП» сою вирощують у різних регіональних кластерах — в Черкаській, Київській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях. Цьогоріч під культуру було відведено загалом 23190 га. За словами Віктора  Добровольського, технолога із агрономії Департаменту виробництва продукції рослинництва і тваринництва, спосіб основного обробітку ґрунту залежить від попередника, якими зазвичай є кукурудза, озима пшениця чи та ж соя. В МХП перевага віддається такому способу як глибоке рихлення.

В A.G.R. Group, якою керує Місак Хідірян, сою вирощують переважно у кластерах на Полтавщині та Київщині. Наприклад, під урожай наступного сезону вже запланували 8500 га. За словами головного агронома агрохолдингу Олександра Аракеляна, тут на більшості площ практикують двопільну сівозміну, що складається з сої та кукурудзи.

Взагалі компанія декілька років тому змінила підходи до обробітку ґрунту та сівби, повністю відмовилась від оранки й обертання пласта, оновивши під цю мету свій техпарк.

«Ми повністю перейшли на глибоке рихлення, придбали глибокорозпушувачі Case IH Ecolo-Tiger 875 — для того, щоб менше виходити в поле з обробками. Адже це дисколапові агрегати. І якщо раніше доводилось окремо проводити дискеування а потім глибоке розпушування, то зараз обидві операції проводяться за один прохід. Ми їх запускаємо після збирання врожаю — незалежно від того, чи соя по сої, чи соя по кукурудзі, чи навпаки. Вони чудово справляються з завданнями — заробляють рештки, розпушують ґрунт і водночас до певної міри розрівнюють його», — каже пан Олександр.

Також головний агроном додає, що під час збирання попередника обов’язково усі комбайнери перевіряють, як працюють подрібнювачі. У разі несправності ножів чи ще якихось проблем, комбайни до збирання не допускаються. Особливо, якщо попередник — кукурудза.

За словами Олександра Аракеляна, ґрунт під сою треба максимально добре підготувати ще з осені. Особливо тим, хто застосовує оранку. Щоб на весну залишилось тільки закрити вологу і, можливо, трохи підрівняти, подрібнити грудочки, що злиплися взимку. Але ці весняні процедури знадобляться обов’язково — щоб під сівбу ґрунт був в ідеальному стані. І це не перебільшення. Бо якщо розпушений ґрунт дає змогу належним чином розвиватися корінню, то його «ідеальна розрівненість» відіграє іншу роль. Однією з особливостей сої є те, що нижній ярус її  бобів прикріплений досить близько до землі. А зазвичай саме ці боби є найбільш крупними і продуктивними.  І їх втрати дуже позначаються на кінцевій урожайності. За рівної площини поверхні ґрунту комбайну значно легше без проблем підхоплювати нижні боби. Тому варто постаратись, готуючи площі під сівбу сої.

«Для весняного обробітку під сою ми використовуємо Farmet Kompaktomat. На мою думку, для тих, хто вирощує сою — дуже важливий агрегат. Взагалі, навесні зазвичай проводять так званий передпосівний обробіток, однак у нас трохи інші підходи. Ми ці роботи проводимо раніше — за декілька тижнів до сівби. Звісно, закриття вологи — обов’язково, а потім, коли вже ґрунт дозрів, пройтися «компактоматом» неглибоко, десь на 4 см, вирівняти його і таким чином уже маємо ідеальну площу. Ми навіть іноді ще меншу глибину робимо — до 3 см, якщо стан поля більш-менш нормальний», — стверджує Олександр Аракелян.

І додає — якщо ж раптом після кукурудзи можуть залишатися певні крупніші рештки (буває), то до того самого ідеального стану можна довести площу завдяки застосуванню дискової борони Case IH True-Tandem для вертикального обробітку ґрунту, яку також можна налаштувати на невелику глибину — 4-5 см. 

У ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» сою сіють у товарних та насіннєвих посівах. Восени під культуру обробляють ґрунт на глибину 22 см. А навесні (в березні — на початку квітня) обов’язково закривають вологу, щоб зберегти накопичене взимку до самої сівби. Надалі — передпосівний обробіток агрегатом Farmet Kompaktomat.

Ще один аспект — живлення сої. Як відомо, для формування 1 т насіння культура споживає близько 70-90 кг азоту, 15-20 кг фосфору, 30-40 кг калію, 8-10 кг магнію, 18-21 кг кальцію. Певні поживні елементи можна внести разом з інокуляцією насіння. Чи потрібно проводити удобрення ґрунту, і які елементи та в яких нормах вносити — таке рішення слід приймати на основі аналізів ґрунту. Це дасть змогу оптимізувати систему живлення відповідно до особливостей агрохімічного складу ґрунту безпосередньо на полі.

Як зауважує при цьому Олег Маслов, директор аналітичної лабораторії «Агротест», якщо насіння сої оброблено інокулянтом, тоді азотним добривам можна приділяти менше уваги, а робити акцент на інші елементи.

«З мікроелементів для сої як для бобової культури окремо можна виділити сірку і дуже важливо звернути увагу на цинк, який для цієї культури має навіть більше значення, ніж сірка. Також для кращого засвоєння соєю атмосферного азоту у ґрунті має бути певна кількість молібдену, адже цей елемент бере участь у конвертації атмосферного азоту в нітратну форму», — додає Олег Маслов.

Також експерт зазначає, що лабораторія, яка робить аналіз ґрунту, окрім визначених даних, повинна надати їх інтерпретацію. Тим більше, що різні лабораторії можуть здійснювати аналіз ґрунту різними методами. 

«Аналізуючи зразки, які надходять до нас в лабораторію, ми завжди надаємо клієнту не лише результати, а й їх «розшифровку» та рекомендації. Тобто клієнт отримує не лише інформацію, що міститься у ґрунті на його полях, а й які заходи потрібно застосувати, щоб  вирішити проблеми, — що і скільки потрібно внести для належного живлення посівів», — пояснює Олег Маслов.

За його словами, загально-середню пробу ґрунту потрібно робити щороку на кожному полі після збирання врожаю. У разі якщо господарство впроваджує точне землеробство і на основі зроблених аналізів виконує усі рекомендації щодо внесення необхідних елементів, то лабораторний аналіз ґрунту можна проводити раз на 2-3 роки.

Як бачимо — приведення поля в ідеальний стан до сівби сої — це не перебільшення. І на цьому етапі потрібно і справді докласти зусиль, аби усі вкладені у вирощування кошти та роботи «зійшли» гарно, «вродили» у підсумку й були «зібрані» сповна.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com