Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Кліщі: шкодочинність та небезпека для культур, особливості кліщів та найпоширеніші види
Сільськогосподарським культурам завдає шкоди велика кількість різноманітних організмів, починаючи від комах та слимаків і закінчуючи гризунами та ракоподібними. До числа шкідників входять і рослиноїдні кліщі.
Досить часто шкоду від кліщів недооцінюють, хоча саме рослиноїдні кліщі є однією з найнебезпечніших груп шкідників. Заселяючи рослини, вони проколюють епідерміс листка та висмоктують вміст паренхіми. Такі пошкодження призводять до порушення водного балансу, прискорення процесів транспірації, зменшення кількості хлорофілу, а отже, і зменшення інтенсивності фотосинтезу. Як результат — можна спостерігати деформовані вегетативні органи та плоди на уражених рослинах, а в кінці сезону побачити відчутне зменшення врожаю. Тому захистом від кліщів не можна нехтувати і приділити увагу цим шкідникам таки доведеться.
Загальна характеристика кліщів
Кліщі — це дрібні, часто мікроскопічних розмірів представники класу павукоподібних (Arachnida), за будовою тіла наближаються до комах, проте мають 2 або 4 пари ніг, крила та вусики відсутні. Сегменти тіла злиті та мають вигляд одного мішкоподібного сегмента. Тіло кліща складається з двох основних відділів: головогрудей з комплексом ротових органів (гнатосоми) та власне тіло з кінцівками (ідіосома).
Рослиноїдні кліщі відкладають яйця, нормальне розмноження відбувається шляхом запліднення, але часті випадки партеногенезу (розвитку з незаплідненого яйця). Схематично життєвий цикл кліщів складається з таких стадій: яйце — личинка — протонімфа — дейтонімфа — дорослі особини. Залежно від видів шкідників та умов оточуючого середовища життєві цикли можуть бути різноманітнішими, відрізнятися кількістю генерацій, сезонним диморфізмом і чергуванням гамогенетичного розмноження та партеногенезу.
Більшість рослиноїдних кліщів заселяють нижню частину листка і дуже швидко розмножуються. Живуть кліщі близько 30-50 днів, відкладаючи від 15-20 до 400 яєць, з яких утворюється 5-12 поколінь шкідників.
Найбільш шкідливі види рослиноїдних кліщів
Звичайний павутинний кліщ Tetranychus urticae Koch
Небезпечний шкідник польових культур (соя, кукурудза) та овочевих культур у теплицях і парниках. Найчастіше він пошкоджує огірки, диню, кавуни, баклажани, перець, квасолю, значно рідше — томати.
Доросла самка кліща має широкоовальну форму тіла, завдовжки близько 0,4 мм. Колір залежить від стану кормової рослини і періоду року. Самки літніх поколінь сірувато- або жовтувато-зеленого кольору з темними плямами по боках. Самці значно менші від самок за розмірами, з видовженим і звуженим до заднього кінця тілом.
Яйце кулясте, прозоре, із зеленуватим відтінком. Личинка має форму півкулі, з трьома парами ніг. Німфи подібні до дорослих кліщів, але дещо менші за розмірами. За оптимальних умов (вологість повітря 35-55%, температура — 29…30°С) самка відкладає близько 150 яєць. Період ембріонального розвитку шкідника становить 3- 5 діб. Личинки після трьох линянь, проходячи через фази пронімфи та дейтонімфи, перетворюються на дорослих кліщів. На розвиток однієї генерації шкідника залежно від гідротермічних умов потрібно від 7 до 25 діб. За рік павутинний кліщ може дати до 20 поколінь.
Кліщі живляться соками рослин, знаходячись під павутиною на нижньому боці листків. Першим симптомом пошкодження рослин кліщем є поява окремих світлих плям або маленьких жовтих цяток на листках. У разі інтенсивного пошкодження листки набувають світло-мармурового кольору. Кліщі починають уражувати рослини знизу, поступово переміщуються вгору, коли стан рослини погіршується. Пошкоджені листки жовтіють, засихають і обпадають; рослини пригнічуються, відстають у рості, що призводить до зниження врожаю. Павутинний кліщ здатен зменшувати урожайність культури на 40-60%.
Заходи захисту від павутинного кліща
- Дотримання сівозміни, ранні терміни сівби культур (при прогріванні ґрунту до 10°С), вчасне та якісне проведення основного та передпосівного обробітку ґрунту задля обмеження розмноження шкідника та підвищення стійкості рослин.
- Застосування ґрунтових та страхових гербіцидів задля знищення резервацій кліща.
- Моніторинг посівів та обробка акарицидами або інсектоакарицидами: для сої рекомендується проводити обробку за чисельності кліща 2-3 особини на трійчастий листок, для кукурудзи обробки краще проводити у фазах від наливу зерна до молочної стиглості, якщо на качанах або довкола них на більшості рослин спостерігаються кліщі та рослини втратили 15-20% кольору через пошкодження.
- Крайові обробки та обробки осередків шкідника за потреби.
- Залежно від ступеня ураження рекомендовані піретроїди (біфентрин), органофосфати (диметоат, хлорпірифос), а також абамектин, етоксазол, пропаргіт, спіромезіфен, гекситіазокс, комбіновані препарати.
- Після збирання врожаю лущення стерні та заробка рослинних решток задля знищення зимуючих осередків кліщів.
- У теплицях — застосування хижого кліща Фітосейулюс.
Кліщ зимовий зерновий, або червононогий Penthaleus major Duges
Розвивається та шкодить у посівах озимої пшениці. Живлення пшеничного кліща на сходах озимої пшениці виснажує рослини, значно знижує їх зимостійкість, а при масовому розмноженні може призвести до загибелі рослин. У разі наявності на посівах вірусних захворювань, таких як вірусу смугастої мозаїки, кліщі здатні переносити патоген на здорові рослини. Збудник зазначеного вірусу здатен проникати до клітин рослини при температурі повітря, починаючи з 3°С та знаходитись у неактивному стані до настання оптимальних умов для розвитку (температура вище 15°С).
Дорослі кліщі до 1 мм довжини, овальні, темно-зелені або майже чорні з червоними ногами, в задній частині з червоною плямою навколо дорсального анального отвору. З діапазуючих літніх яєць в кінці осені – початку зими розвивається 1-е покоління. Самки цього покоління відкладають зимові яйця, з яких відроджуються личинки, що дають початок розвитку 2-го покоління. Одна самка відкладає до 10-15 яєць. У березні-квітні самки цього покоління відкладають літні яйця, які будуть знаходитися в діапаузі аж до глибокої осені. Оптимальна температура для відкладання яєць і появи личинок 8…15 °С, а для харчування кліщів 4,5…23,5°С. Розвиток активних стадій завершується за 35-40 днів; літніх яєць — за 110-140 днів, зимових – за 30-60 днів. Підвищення температури вище 25 °С викликає припинення харчування та розвиток яєць.
Найбільше накопичення шкідника в ґрунті відбувається на полях з мінімальним обробітком ґрунту. Розселення кліщів відбувається в фазі яйця з ґрунтом або з рослинними рештками. Масовому розмноженню та шкодочинності сприяють прохолодна, затяжна весна і пізніше настання зимових негативних температур. Економічний поріг шкодочинності: 5 екземплярів на 1 лист.
Харчуючись, кліщі розривають епідерміс листя і висмоктують клітинний сік, що містить хлорофіл. На листках утворюються сіруваті плями, рослини набувають характерного сріблясто-сірого або жовтуватого забарвлення, прикоренева частина темніє. Верхівки листя в’януть і буріють. Пошкоджені рослини відстають у рості. При подальшому розвитку можливе зниження вегетативної маса і урожаю зерна майже у 2 рази.
Оптимальна температура для харчування зимових зернових кліщів від +4 до +23 °С. Кліщі активні в похмуру погоду та нічний час. В сонячні дні ховаються під грудочками ґрунту. Обстеження по кліщу слід проводити рано вранці або пізно ввечері, вдень – тільки при сильній хмарності, тоді кліщі харчуються відкрито на рослинах і їх видно неозброєним оком. У разі проведення обстежень у сонячну погоду слід викопати грудку землі глибиною до 10 см і занурити його в воду. Кліщ повинен спливти.
При візуальному обстеженні на полях виділяються осередки, що відрізняються сріблястим забарвленням на загальному зеленому фоні. Але, оскільки цей шкідник відносно мало знайомий агрономам, часто пошкодження від червононогого кліща сприймають як прояви кореневих гнилей і проводять непотрібні фунгіцидні обробки.
Заходи захисту від червононогого кліща
- Дотримання сівозміни, вчасний та якісний обробіток ґрунту, чергування глибокого та поверхневого способів обробітку.
- Моніторинг посівів пшениці, за виявлення уражень кліщем та чисельності шкідника більше 5 особин на листок обробка інсектоакарицидами ФОС-групи.
Пшеничний кліщ Aceria tritici Shevtch
Тіло самок кліща водянисто-біле, видовжене, червоподібне, завдовжки 220-290 мкм, черевце з 74 дорсальними поперечними півкільцями, щиток трикутний, ніг дві пари.
Одна самка відкладає в середньому по 25 яєць, із яких розвивається весняне покоління. За вегетаційний сезон розвивається 8-9 генерацій шкідника.
Живлення пшеничного кліща на сходах озимої пшениці (також може уражувати жито, кукурудзу), як і інших сисних шкідників (попелиць та цикадок), виснажує рослини (особливо на фоні осінньої посухи), значно знижує їхню зимостійкість, а за масового розмноження може призвести до загибелі сходів. Але найбільша шкідливість кліщів полягає у перенесенні і зараженні ними посівів озимої пшениці вірусом смугастої мозаїки пшениці.
Упродовж осені з осередків падалиці, ураженої вірусом смугастої мозаїки пшениці, кліщі продовжують заселяти посіви озимої пшениці більш пізніх строків сівби і заражують їх. Цей процес продовжуватиметься і навесні.
Навесні кліщ відновлює активність з підвищенням температур до 9 ... 10°С. Шкідники у першу чергу пошкоджують молоде листя, поїдаючи його з верхнього боку. Коли листя грубіє, кліщі переходять на колос, особливо багато їх харчується на колосках у фазу молочної стиглості зерна.
Головний фактор, що сприяє поширенню і розселенню шкідників — вітер, який може розносити їх на 600-800 м від місця зараження. Також пшеничний кліщ може заселяти і кукурудзу, бо її листя в цей період підходить для харчування, при цьому агрономи доволі часто пошкодження від пшеничного кліща вважають пошкодженнями від цикадок.
Заходи захисту від пшеничного кліща
- Раціональні сівозміни, обмеження площ колосових попередників озимої пшениці, своєчасне знищення сходів падалиці колосових культур, сівба культури в межах оптимальних термінів.
- Осередки масового розмноження кліщів доцільно обприскувати препаратами з акарицидною дією для локалізації поширення шкідника і запобігання ураженню рослин вірусом смугастої мозаїки пшениці.
Бурий помідорний кліщ Aculus lycopersici Nassee
Він же іржавинний кліщ томатів. Доросла самка кліща має тіло завдовжки 0,22-0,24 мм, жовтого або іржаво-жовтого кольору, дві пари ніг. Кліщ утворює колонії на листках, стеблах і плодах помідора. Живляться кліщі соком рослин. На розвиток шкідника в теплицях впливає температура повітря. За температури 20…22°С повний цикл розвитку одного покоління завершується за 15-20 діб. Пошкоджені частини рослин набувають іржаво-бурого забарвлення, листки в’януть і згодом обпадають. На плодах утворюється коркова тканина, шкірка тріскається і вони стають непридатними до вживання, рослини припиняють розвиток або гинуть.
Шкідник поширюється вітром, що дозволяє йому розселятися на великих площах. Зараження також може відбутися через воду або інвентар та одяг городника. Крім томатів, вражає перець, картопля, баклажани, а також декоративні пасльонові — петунію, фізаліс і інші. Але саме помідори є улюбленою культурою шкідника.
Заходи боротьби із бурим томатним кліщем
- Зміна культур, видалення усіх рослинних решток після збирання, як на відкритому ґрунті, так і у теплицях.
- За появи кліщів обприскування вегетуючих рослин інсектоакарицидами (біфентрин, абамектин, диметоат, етоксазол, тощо).
- Обробка пустих парників та теплиць препаратами сірки.
Хлібний, або зерновий, кліщ Siteroptes graminum Reut
Розвивається у 4-5 генераціях. Самиці від бурштинового до світло-оранжевого кольору, 0,25 мм завдовжки. Тіло сегментоване. Самець дещо менший від самки, не має псевдостигмальних органів. У дорослому стані не живиться. Зимують запліднені самки в стерні за піхвами листків злаків. Навесні за температури повітря +13…15°С активізуються і заселяють молоді стебла. Розвиток зародків відбувається в тілі самиці, причому їх кількість коливається від 500 до 1000. Після закінчення розвитку кліщі розривають опістосому матері і виходять назовні. Серед них трапляються самці, німфи, запліднені самиці. Самки заселяють нові рослини.
На молодих злаках при живленні кліщів в'яне центральний листок (подібне ушкодження завдає шведська муха) або весь пагін; на більш дорослих рослинах скручується колосоніжка і з'являється часткова або повна білоколосість. Живиться на ячмені, пшениці, рисі, вівсі, кукурудзі, злакових травах.
Заходи боротьби із хлібним кліщем
- Раціональні сівозміни, обмеження площ колосових попередників озимої пшениці, своєчасне знищення сходів падалиці колосових культур, сівба культури в межах оптимальних термінів.
- Осередки масового розмноження кліщів доцільно обприскувати препаратами з акарицидною дією.
Вівсяний видовжений кліщ Steneotarsonemus spirifex Mar
Мешкає на злакових кормових травах. У молодих відростаючих пагонів кліщ викликає завчасне відмирання бокових листочків (рідше центрального), у більш дорослих спричиняє часткове або повне пустоколосся. Особливо сильно шкодить у засушливі роки.
Довжина тіла 275 мкм, ширина 105 мкм. Запліднені самиці зимують біля основи пагонів за піхвою листка, рідше в старих рослинних залишках. Навесні за середньодобової температури 6…7°С вони залишають місця зимівлі, і проникнувши за піхву листка, починають живитися і відкладати яйця. За температури повітря 12,3 і 18°С розвиток личинки триває відповідно 9 і 4 доби. Весь цикл розвитку, який складається зі стадій яйця, личинки і дорослої особини, за середньодобової температури 11,9°С триває 26 діб. Личинки першого покоління починають з’являтися в кінці першої декади травня, дорослі особини на початку третьої. На протязі року кліщ має 4-5 поколінь.
Заходи захисту від вівсяного видовженого кліща
- Своєчасний захист від бур’янів, особливо злакових.
- Моніторинг полів та обробки осередків поширення кліща акарицидами.
Петробія багатоїдна Реtrobia latens Мull
Пошкоджує хлібні і пасовищні злаки, сорго, люцерну, моркву, цибулю, бавовник, плодові, гладіолуси, іриси. Особливо сильно шкодить в суху і жарку погоду, коли рослини страждають від посухи. Спочатку на листках з’являються дрібні білуваті крапки, які згодом зливаються і перетворюються у жовті плями.
Тіло, довжиною 570 мкм і шириною 490 мкм, овальне, випукле. Шкірні покриви тонкі, борознисті. Спинних щетинок 12 пар. Вони короткі, веретеноподібні, майже голчасті. Ноги передньої пари стрункі, помітно довші за тіло. Самці не відомі.
Яйця двох типів: «літні» сферичні, з малопомітною стеблинкою на вершині, червоні і «зимові» (діапаузуючі) майже з шароподібною базальною частиною і «кришечкою» з 20-30 радіальними реберцями, білі, гладкі.
Самиця живе до 20 днів і відкладає 30-80 яєць тільки одного типу, розміщуючи їх на частинки ґрунту, рослинні залишки, сміття. Одне покоління розвивається 16-22 днів, з них половина припадає на ембріогенез «літніх» яєць. Діапаузуючі яйця розвиваються тільки в умовах достатнього зволоження ґрунту, в суху і жарку погоду їх розвиток може затриматися на невизначений час. Яйця цього типу дають початок весняному, а також осінньому поколінню, що призводить до пошкодження сходів озимих і ярих культур.
Протягом доби щільність кліщів на рослинах значно коливається. Особливо багато їх буває в ранкові та вечірні години, за температури повітря 21...26°С. Кліщі не виділяють павутину, при тривозі втікають чи падають на землю.
Заходи захисту від петробії багатоїдної
- Дотримання сівозміни, вчасний та якісний обробіток ґрунту, як основний, так і передпосівний.
- Застосування гербіцидів для знищення резервацій шкідника.
- Управління рослинними залишками.
- Моніторинг посівів, обробка акарицидами за виявлення осередків кліща, оптимально препаратами, що володіють трансламінарною дією.
- Обробка теплиць біопрепаратами та засобами захисту, дозволеними для використання в теплицях. Обробка та знезараження ґрунту восени, коли самки відклали яйця перед зимівлею.
Бурий злаковий кліщ, або бріобія злакова Bryobia graminum Sch
Пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, кормові злаки, люцерну, конюшину, газонні та інші трави. Викликає пожовтіння і в’янення молодих рослин. Тіло довжиною 990 мкм і шириною 800 мкм, широкоовальне, зеленувате чи червонувато-бурого кольору. Ноги І не довші тіла. На лапках ніг ІІІ і ІV тактильні і сенсорні щетинки зближені основами. Для виду характерна вузьколанцетовидна форма спинних щетинок у личинок.
Самці зустрічаються дуже рідко. Яйця й активні стадії зимують під корою і серед лишайників, у нижній частині стовбурів плодових дерев, щілинах заборів і стін поблизу будівель. Личинки відроджуються ранньою весною за температури повітря 5...8°С, яка тримається на протязі декількох днів. На півдні це відбувається в березні, за місяць до початку відродження бурого плодового кліща. Одночасно самиці, які перезимували, починають відкладати яйця. В пошуку зручних для линьки і відкладання яєць місць, кліщі покидають рослини і мігрують на стовбури дерев, в щілини огорож та інші затишні місця, а також у житлові приміщення. Личинки, що відродилися, і перелинялі особини знову повертаються на трав’янисту рослинність для живлення. Оптимальна температура для життя і розвитку кліща 16...18°С. У літній період самиця живе понад 1 місяць і відкладає до 70 яєць.
Розвиток одного покоління триває 30-40 днів. З травня по вересень, з підвищенням температури повітря і погіршенням умов живлення на злаках, самиці починають відкладати діапаузуючі яйця. Їхній розвиток поновлюється лише в кінці вересня із встановленням більш прохолодної і вологої погоди. Восени кліщі продовжують розмножуватися до заморозків, хоча активність їх помітно зменшується вже за температури 5…6°С.
На протязі сезону кліщ дає 6-7 поколінь. Є інформація про те, що в період дозрівання злаків бурий злаковий кліщ у пошуках їжі мігрує на плодові дерева і там живиться на листках разом із бурим плодовим кліщем.
Заходи захисту від бурого злакового кліща
- Дотримання сівозміни, вчасний та якісний обробіток ґрунту, як основний, так і передпосівний.
- Застосування гербіцидів для знищення резервацій шкідника.
- Управління рослинними залишками.
- Моніторинг посівів, обробка акарицидами за виявлення осередків кліща, оптимально препаратами, що володіють трансламінарною дією.
Незважаючи на те, що кліщі за будовою тіла подібні до комах, переважна більшість інсектицидів на них не діє. При цьому, застосовуючи хімічний метод захисту рослин, варто знати, що застосування навіть дуже ефективних пестицидів у високих нормах витрати ніколи не призводить до повної загибелі всіх шкідників, частина не повністю отруєних особин залишається живою. Особливо справедливе це твердження для кліщів, які є поліциклічними видами та характеризуються нерівномірним розвитком популяції. На різних стадіях розвитку кліщі мають різну чутливість до дії акарицидів.