Мистецтво живлення рослин. Хелати: у пошуках істини

Хелат — що це таке?

Хелат (у перекладі з грецької мови це означає «клешня») являє собою внутрішньокомплексну металоорганічну сполуку, у якій іон металу знаходиться у такій собі органічній оболонці та утримується нею, немов у клешні краба. Він буде утримуватися в тому числі й під час розчинення. На відміну від іонів хелати є інертними сполуками, у яких всі заряди збалансовано, допоки сполука не зруйнована. Тому вони практично не створюють антагонізму у розчинах, як це роблять прості солі, та не руйнують органічні структури пестицидів. Саме через це хелатні добрива можна застосовувати у якості комплексних добрив, а також за необхідності суміщати підживлення із внесенням пестицидів.

Тобто хелати — це завжди метали і тільки метали. Такі мікроелементи, як бор чи, наприклад, йод утворювати хелатні сполуки не можуть, оскільки це неметали. Не може утворити хелатну сполуку і молібден, який знаходиться у сполуках в складі аніона.

Добриво РКД BlauPhos NP APP 10:34

Нові рідкі комплексні добривa РКД BlauPhos NP APP 10:34 від УТК ХімAльянс

Особливості підживлень

За спостереженнями науковців, найчастіше для живлення рослин застосовують шість мікроелементів: залізо, бор, молібден, цинк, марганець, мідь. Усі інші мікроелементи «йдуть в діло» набагато рідше. Як, наприклад, той же йод, котрий використовують для підживлень кормових культур, аби підвищити їхню харчову цінність, оскільки з рослини тварина засвоює йод краще.

Щоб задовольнити потребу рослин у головних мікроелементах та запобігти дефіциту, потрібно застосовувати добрива, що містять ці елементи у високих дозах і одночасно у доступних для рослини формах. Тобто у випадку металів – саме у хелатній формі. І тут думки науковців дещо розходяться: одні вважають «справжніми халатами» лише синтетичні металоорганічні сполуки, а інші наполягають, що метали здатні утворювати хелатні сполуки у рослині з деякими амінокислотами. І тому мікродобрива, що містять так звані «амінокислоти-хелатори» (гліцин, лізин, цистеїн, гістидин, глютамінова кислота) також мають право на існування.

А тепер про деякі особливості застосування хелатів, які не всі знають та враховують:

•         Застосовуючи мікроелементи у вигляді хелатів, агроному слід враховувати ступінь стійкості органічних халатних оболонок до різних умов застосування. Наприклад, діапазон стійкості до рН розчину, який виробник зобов’язаний вказати. У продажу є велика кількість недорогих та вже традиційних хелатів ЕДТА, що мають низьку стійкість і під час розчинення у звичайній воді з діапазоном рН 6,8-8,5 одразу руйнуються, тому ефективність їх застосування дорівнює ефективності звичайних неорганічних солей.
•         Вносити хелатні добрива найоптимальніше по листку, оскільки ступінь та швидкість засвоєння елементів живлення з добрив через листок набагато вищі, ніж при засвоєнні добрив з ґрунту. Проте обсяги засвоєння елементів через листя дуже обмежені, про що потрібно пам’ятати.
•         Внесення хелатних мікроелементів у ґрунт виправдане лише через системи крапельного зрошення, такий спосіб дає змогу мінімізувати витрати, знизити ступінь переходу у нерозчинні форми та закріплення у ґрунті елементів живлення та одночасно підвищує їхнє засвоєння рослинами. Щоб розуміти, про що йдеться: певний час у радянських колгоспах існувала практика внесення сульфату цинку у ґрунт в нормі 20-40 кг/га, і внесений цинк досить швидко переходив у важкодоступні форми та закріплявся у ґрунті. Результатом стало перевищення вмісту цинку на деяких полях понад гранично допустимі концентрації, і при цьому доступний цинк на цих полях у дефіциті. Використати ці «запаси» неможливо, методів реутилізації наразі ще не придумано.
•         Працюючи з мікродобривами, слід орієнтуватися не лише на культуру, але й на періоди її розвитку. Адже листкові підживлення потрібно проводити у чітко визначені фази розвитку рослини. Наприклад, цукрові буряки слід обробляти у фазі 6-8 листків і при половинному змиканні рядків, а зернові – у фазі кущення чи виходу в трубку.  Будь-яка рослина у різні періоди вегетації потребує різної кількості елементів живлення. Тому однаковим складом елементів неможливо підживити молоду рослину, активно вегетуючу та плодоносну. На кожному етапі потрібен свій склад добрив. І рослини-індикатори, які чітко вказують на дефіцит якогось елементу живлення, не потребують його гостро протягом усього періоду вегетації, лише в окремі його фази.
•         Плануючи застосувати хелатні добрива та й взагалі мікродобрива, варто орієнтуватися ще й на господарчі завдання та економічну доцільність. Залежно від того, що стоїть на меті – стимулювати схожість насіння, розвиток кореневої системи, оптимізувати живлення рослини, захистити її від стресу, активізувати продуктивність після перенесеного стресу – обирається і вид добрива, і норма внесення, і спосіб внесення та фаза розвитку рослини.
•         Буде правильніше застосовувати апробовані для конкретної ґрунтово-кліматичної зони економічно обґрунтовані схеми та програми підживлень. Те, що добре підійде для озимої пшениці на півдні, може виявитися неприйнятним для ярого ячменю десь у Хмельницькій області.
•         Варто знати, що хелатні мікродобрива для листкового підживлення не призначені для усунення дефіцитів чи хлорозів. Вміст елементів у таких добривах збалансований та призначений для підсилення метаболізму рослини і покращення засвоєння NPK. Будь-яке комплексне добриво з великою кількістю компонентів просто не може містити таких дозувань мікроелементів, які б змогли подолати проблему дефіциту їх у рослині. У хелаті діючої речовини міститься усього близько 15%, усе інше — то органічна оболонка. Тому для боротьби з дефіцитом чи хлорозом потрібні інші рішення.

Не можна вірити усьому, що кажуть

Як уже згадувалося, бор не може утворювати хелатні сполуки, оскільки не є металом. Проте, якщо поглянути на пропозиції на ринку, можна побачити велику кількість «високоефективних хелатних борних добрив». Висновок один: продавці намагаються «зробити касу» на модному слові.

Також хелатні калійні добрива викликають закономірні сумніви. Калій засвоюється рослиною та міститься в ній у іонній формі. Тому рослина, щоб засвоїти цей елемент, спочатку повинна вилучити його з хелатної сполуки, а це зайві витрати енергії. Та й взагалі, дуже вартісне «харчування» виходить. Тому продавці, які намагаються вам продати дуже ефективне, космічно прекрасне хелатне калійне добриво, м’яко кажучи недоговорюють.

Тож критичне мислення, знання основ агрохімії та врахування господарських потреб підприємства у поміч кожному агроному!

Олена Басанець, SuperAgronom.com