Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Михайло Мартиненко: З кабінету багато не навирощуєш
В новому проекті «Один день з агрономом», ми маємо на меті показати, як працює рядовий агроном, як проходить його день, коли він починається і коли закінчується. Адже, самі знаєте, в агронома робочий день починається на світанку, а закінчитися може… через 3-4 доби. Героєм нашої першої зйомки став Михайло Іванович Мартиненко, заступник директора з рослинництва ТОВ «Агро-Край», що входить до складу Групи компаній «Укрлендфармінг». І якщо хтось думає, що зам. з рослинництва — це та людина, яка сидить у кабінеті та авторитетно роздає вказівки, він глибоко помиляється. Подивитись, як проходить день «агронома-керівника», можна буде вже скоро у першому випуску «Одного дня з агрономом».
А SuperAgronom.com тим часом встиг поспілкуватися з Михайлом Івановичем про агрономічне життя-буття, про проблеми сучасного рослинництва та про його власний досвід.
SuperAgronom.com: Розкажіть, будь ласка, про ваш досвід: де навчалися, як прийшли саме в агрономію, скільки років вже працюєте?
Михайло Мартиненко: Я народився в селі Великий Вистороп Лебединського району, тобто сільське господарство та праця на землі були звичними з дитинства. Мабуть тому й пішов навчатися до Маловисторопського сільськогосподарського технікуму. Знаєте, в ті часи майже всі мріяли бути космонавтами, а я от мріяв стати агрономом. Бо це справжнє диво: керувати життям рослини, з нічого, з малесенької зернини виростити потужний урожай. Після закінчення технікуму продовжив навчання у Сумському сільськогосподарському інституті (нині СНАУ). І з 1991 року, після закінчення навчання, працюю в сільському господарстві.
Технікум дав мені міцну практичну базу, а от інститут — теоретичну. Зокрема, дуже багато уваги приділялося вивченню фізіології рослин. Я вважаю, це важливо: якщо ти не розумієш достеменно як рослина живе, що відбувається у неї всередині, як ти можеш її вирощувати та керувати вегетаційними процесами?
SuperAgronom.com: І усі 28 років з моменту закінчення навчання ви працюєте у рослинництві?
Михайло Мартиненко: Після навчання я одразу пішов на виробництво, працював агрономом у господарстві в селі Косівщина Сумського району Сумської області. Працював з польовими культурами, з овочами. На той час у господарстві було досить потужне овочівництво, тож набирався досвіду і в цій галузі. Ще тоді ми почали вирощувати сою. Це була зовсім нова культура, ми не повністю знали її особливості, технологію вирощування. У перший рік отримали урожайність 2,6 т/га, на другий рік вже відпрацювали технологію і отримали більше. Позитивним моментом була відсутність на той час шкідників сої, оскільки культура тільки з’явилася в Україні і спектр шкідників, які б нею харчувалися, ще не склався. Тож з захистом було дещо простіше, ніж зараз.
Але у мене була невелика перерва у виробничій діяльності: через певний час я почав викладати у СНАУ, був старшим викладачем кафедри селекції і насінництва ім. проф. М. Д. Гончарова. Та знаєте, агронома все ж до землі більше тягне, тому повернувся у агровиробництво.
SuperAgronom.com: Не шкодуєте про таке рішення?
Михайло Мартиненко: Звичайно, ні. Працювати зі студентами цікаво, проте працювати на землі ще цікавіше (сміється).
SuperAgronom.com: Зараз багато хто говорить про низьку якість аграрної освіти в країні. Яку думку з цього приводу маєте ви, як людина, що побувала по обидва боки освітнього процесу?
Михайло Мартиненко: Так, наші виші мають досить бідну та застарілу навчальну базу, дають багато теорії, інколи досить застарілої, і дуже мало дають практики. Я вважаю, що потрібно якомога більше залучати заклади освіти до наукової роботи, до практичної роботи, давати студентам аграрних напрямків можливість працювати в полі, отримувати практичні навички вже з перших курсів. Інша річ, що не завжди самі студенти мають бажання розвиватись та працювати поза затвердженою програмою. Але є і інші - до нас, наприклад, приходить працювати молодь вже після третього курсу навчання. Оформлюють дистанційне навчання або вільний учбовий графік, хоч це і не дуже просто зробити, і йдуть напрацьовувати практичні навички, вчитися безпосередньо на полі.
SuperAgronom.com: А взагалі відчувається нестача агрономічних кадрів? Є проблема з пошуком кваліфікованих працівників?
Михайло Мартиненко: Так,агрономів дуже не вистачає. Кваліфікованих, працьовитих – не вистачає. Досить багато приходить молоді працювати, але не всі готові витримувати графік роботи агронома, не всі готові поєднувати особисте життя і роботу. Адже це така професія, де нормованого робочого дня не буває. Ми на полі і вдень, і вночі, без вихідних та свят практично.
SuperAgronom.com: З власного досвіду знаючи всі складнощі професії, чи радили б ви молоді йти саме в агрономію?
Михайло Мартиненко: Так, радив би. Зважаючи на всі складнощі, - , це дуже цікава, перспективна, відповідальна робота. Тут ти бачиш результат своєї праці, можеш проявити і творчість, і розум, можеш постійно розвиватися. До того ж, це дуже приємно знати, що плодами твоєї праці користуються мільйони людей.
SuperAgronom.com: Ви маєте великий досвід роботи. Чи можете сказати, що досягли вже того рівня розвитку, якого прагнули?
Михайло Мартиненко: Розвиватись ще є куди, і є чому вчитись. Ми вчимось постійно, кожен рік приносить нові виклики, які потрібно вчитись вирішувати, кожного року з’являються нові ситуації. Це приблизно як у лікарів: якщо лікар не підвищує свою кваліфікацію постійно, він її втрачає. Нам також необхідно постійно опановувати нові навички. Зокрема, у цьому нам допомагає і «Укрлендфармінг»: узимку ми практично весь час навчаємось, проводимо семінари, запрошуємо фахівців з різних компаній для обміну досвідом.
SuperAgronom.com: І хто, на вашу думку, краще засвоює нове та вчиться — молоді агрономи чи більш досвідчені?
Михайло Мартиненко: Молоді агрономи більш гнучкі у цьому сенсі, вони відкриті до нових знань, дуже швидко їх опановують, швидше пристосовуються до нових технологій. Досвідчені агрономи інколи просто покладаються на свій досвід і мають свою думку, яку буває нелегко змінити. До того ж люди старшого віку досить важко сприймають інновації. От, наприклад, ми в цьому році ввели в себе систему Cropio, почали працювати з нею. Щоб опанувати всі функції та можливості системи, потрібен певний час, хтось призвичаюється швидше, хтось повільніше.
SuperAgronom.com: До речі, з якими культурами ви зараз працюєте, що вирощуєте в своєму господарстві?
Михайло Мартиненко: Ми вирощуємо озиму пшеницю, сою, кукурудзу на зерно, соняшник, озимий ріпак. І оскільки маємо тваринництво, також вирощуємо кормові трави та кукурудзу на силос. Обрали для себе таку сівозміну і з комерційного погляду, і з погляду доцільності вирощування.
SuperAgronom.com: Чи можете якусь культуру з цих назвати своєю улюбленою?
Михайло Мартиненко: Я усі свої культури люблю, але кукурудза для мене особлива. Хтось вважає, що це найпростіша культура, з якою найменше проблем при вирощуванні. Але саме кукурудза дуже непередбачувана, має дуже багато факторів, які потрібно врахувати для отримання високого врожаю. Щоб розкрити потенціал цієї культури, потрібно багато знати і мати певний досвід. І постійно вчитися, пробувати якісь нові прийоми технологічні.
SuperAgronom.com: Хотіли б поставити новий рекорд з урожайності кукурудзи?
Михайло Мартиненко: Звісно хочу!. Разом із тим — дуже важливо отримувати сталі високі врожаї на великих площах. І ми поступово до цього йдемо. Змінюємо систему живлення, проводимо агрохімічні аналізи ґрунтів, щоб оптимізувати внесення добрив. Над цим ще потрібно попрацювати, але певні результати вже є. Змінюємо систему захисту, особливо гербіцидного.
SuperAgronom.com: У вас на даний час керівна посада, працюєте більше з кабінету чи все ж буваєте в полях?
Михайло Мартиненко: З кабінету багато не навирощуєш. Я кожного дня, а у сезон і майже кожної ночі, в полі. По-перше, не можна бути гарним керівником, якщо не володієш ситуацією повністю, не контролюєш кожен процес на полі. По-друге, не можна вимагати від підлеглих того, що не вмієш робити сам.
SuperAgronom.com: Скажіть, бували такі моменти у вашій агрономічній кар’єрі, коли руки опускалися і хотілося просто піти? Наприклад, погода несподівано зіпсувала всі плани на врожай чи якась непередбачувана ситуація склалася?
Михайло Мартиненко: Бувало всяке за ці роки. Але щоб піти – ніколи навіть думки не виникало. Не можу уявити життя без роботи. І до того ж це таке чудо — вирощувати, повністю контролювати рослину, вміти її вилікувати за потреби… Ні, свою роботу я б не покинув, навіть зважаючи на труднощі і форс-мажори. Скоріше, труднощі вчать чомусь, дають досвід. Якщо ти за складної ситуації не намагаєшся її виправити, а втікаєш, це дуже сумно у першу чергу для тебе.
SuperAgronom.com: Успіхів і дякуємо за цікаву розмову!
Олена Басанець, SuperAgronom.com