Соняшник по "сємочкі" та ціни проти гороху: як планують сівозміни у різних регіонах країни.

А от як саме організовують посівні площі аграрії різних куточків нашої держави — дізнаємося згодом.

Факторів, котрі передують вибору оптимальної сівозміни в господарстві, безліч — від обробітку ґрунту до фінансових можливостей виробника, тому на конкретних прикладах, опитавши агрономів, розглянемо різні варіанти «розвитку подій».

«Зараз сівозміна будь-якого господарства будується на тому, що диктує ринок, від цього нікуди не дітися, але структура посівних площ повинна складатися з 4-5 культур. Вінниччина, наприклад, робить ставку на сою і соняшник», — зауважує Семен Танчик, професор, член-кореспондент НААН України.

Господарства, які займаються виключно землеробством, надають перевагу чотири- або шестипільній сівозміні, а ті, хто має ще й тваринництво, обирають більш широкий спектр культур.

Загалом застосовуються різні види сівозміни: зерно-парові, де чергуються зернові культури суцільної сівби та чистий пар; зерно-трав'яно-просапні, де не повторюються близькі за біологічними особливостями й технологією вирощування культури (бобові із зерновими, однорічні з багаторічними тощо) — важливо, що у такій сівозміні забезпечується найкращий фітосанітарний стан ґрунту та рослин.

Часто в господарствах посівні площі можуть мати різні характеристики:  розташовуються на неоднакових типах ґрунтів, десь є зрошення або ж притаманні певні бур’яни — тоді доводиться складати кілька стратегій сівозміни.   

Сільськогосподарське виробництво в будь-якому регіоні країни має свої особливі характеристики, але ми розглянемо ситуацію трохи глобальніше, за основу візьмемо кліматичні зони: Полісся, Лісостеп і Степ.

Особливості сівозміни на Поліссі

Зазвичай прийнято рухатися з Півночі на Південь, тому розпочнемо з Полісся. Тенденції, такі, як коротка весна або велика активність хвороб, супроводжують місцевих аграріїв і підштовхують до вибору підходящої сівозміни.

Рекомендована структура посівних площ тут має такий вигляд: 45-50% — зернові культури, технічні — 15-25%, кормові/овочеві —20-35%. Часто застосовувана сівозміна: озима пшениця,соя, картопля, ярі зернові, кукурудза на силос.

На нестачу вологи поліські аграрії поки що не скаржаться, хоча і в них бувають "перебої" з опадами. Тому й у сівозміні вони обмежені менше. Проте і тут примудряються вирощувати культури без будь-якої системи, у монокультурі протягом багатьох років, без науково обґрунтованих підходів. Звісно, це негативно позначається  на стані ґрунту і на його заселеності специфічними шкідниками та хворобами.

Але є й такі господарства, які намагаються, не надто зважаючи на економічні фактори, дбати і про землю. От, наприклад, у ФГ «Світанок», що на Сумщині, в сівозміні мають шість культур: озимі пшениця і ріпак, а також соняшник, кукурудза, соя і пивоварний ячмінь. Цього року основну увагу приділяють кукурудзі, а загалом посівні площі розподілені приблизно порівну.

Сіють сою зазвичай після кукурудзи та пшениці, по пшениці також сіють соняшник, озимій пшениці передує ріпак, попередником ріпаку є пивоварний ячмінь.

«Сівозміна в господарстві детально продумана та якнайкраще підходить за всіма параметрами. Мали думку відмовитися від ячменю, але в такому разі з’являється інша проблема, зникає попередник для ріпаку. Тому вказані 6 культур для нас є оптимальними», — розповідає головний агроном Владислав Кривченко.

Лісостеп: найпоширеніша сівозміна в регіоні

Цього року скоротився період між термінами сівби ранніх та пізніх ярих культур, у зв’язку з чим аграріям довелось пришвидшити посівну кампанію. Ті, хто мав достатньо людей та техніки, змогли встигнути все вчасно. Та є й ті, кому пощастило менше, в результаті чого довелося терміново змінювати стратегію і відмовлятись від ранніх культур на користь пізніх.

Загалом у зоні Лісостепу в середньостатистичних господарствах структура посівних площ має в середньому 60% зернових культур (близько 30% озимої пшениці, 10% кукурудзи, 7-8 % ячменю, 2-3% гречки, 2-3% проса, 7% гороху), 15-20% технічних (12-13% цукрових буряків і 2-5% соняшнику) і 20-25% кормових. Часто сівозміна в цій зоні приблизно така: зайнятий пар, озима пшениця, цукрові буряки, кукурудза та картопля.

Володимир Мірошніченко, головний агроном підприємства «Капрі Холдингз» Черкаської області, розповів, що далеко не перший рік застосовують семипільну сівозміну: озимі пшениця, ріпак та ячмінь, кукурудза, соняшник, соя. Пшеницю тут сіють після ріпаку, кукурудзу після соняшнику та пшениці, а соя — після кукурудзи.

«Хотілося б мати в сівозміні таку культуру, як горох, вона є дуже корисною для нашого регіону, але, на жаль, цінова політика поки що не дозволяє ввести його в структуру наших посівних площ», — наголошує Володимир Мірошніченко.

Структура посівних площ у Степу

Економічна складова виробництва найсильніше дається взнаки саме тут, бо ані соя, ані кукурудза рости за таких погодних умов, так би мовити, не хочуть, тому ледь не єдиною культурою, яка “витягає” місцевих аграріїв, є соняшник.

Усім відомо, як він сильно виснажує ґрунт, тож монокультурою бути апріорі не може, але все частіше трапляються ситуації, коли не два й не три роки підряд культура повертається на площі. Деякі сільгоспвиробники виробники готові до експериментів, хочуть і намагаються шукати якомога витриваліші культури, застосовують найбільш посухостійкі сорти й гібриди, здебільшого віддають перевагу озимим — але зрозуміло, що не всі.  

До таких пагубних для ґрунтів рішень їх спонукають такі тенденції, як велика недостатність вологи та, здебільшого, відсутність зрошення або ж фінансова неспроможність його застосування.

У зоні недостатнього зволоження, а точніше, у південних регіонах нашої держави, зернові культури зазвичай становлять нездоланну більшість — 60-65% площ, менше сіють технічних — 20-25%, а 10-15% залишаються для пару або овочів.

Чорний пар, озима пшениця, кукурудза на зерно, озима пшениця, кукурудза на силос, озима пшениця, соняшник — такий вигляд має широко розповсюджена сівозміна регіону.

Останню точку на карті ставимо в Запорізькій області, а саме — в господарстві «Запоріжжя-Агро».

Загалом сівозміна підприємства складається з трьох культур, котрі постійно міняють місцями, основними є озима пшениця та соняшник, менші ж площі дістаються гороху.  Переважання соняшнику та озимої пшениці є типовим для південних, недостатньо зволожених регіонів країни.

У зв’язку з погодними умовами тут думають про те, щоб розширювати сівозміну і звертати більшу увагу на нішеві — сочевицю й нут.

«З грудня по сьогоднішній день випало всього 170 мм опадів, озима пшениця зійшла тільки після дощу і досі більше опадів не бачила, тому вологи катастрофічно не вистачає. Є сенс кардинально змінювати стратегію», — зауважує агроном Сергій Мірошніченко.  

Знову ж таки, сівозміни в різних куточках країни суттєво відрізняються: через майже щорічні засухи на півдні все рідше стали вирощувати цукрові буряки,  північні регіони, здебільшого, роками притримуються чіткого плану, а центральні готові спробувати щось нове. Тому, мабуть, немає нічого ідеального — є лише сенс розвиватись і прагнути, та, що найважливіше, не займатися шкідництвом.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com