Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Микола Шевченко: Запаси вологи у ґрунті наразі катастрофічно знижуються, зокрема, і через наші «ігри» з його обробітком
Після тривалого часу застосування на українських теренах традиційних систем обробітку ґрунту, останнім часом аграрії почали звертати увагу й на інші системи, що використовуються у світі. Втім, Микола Шевченко, завідувач кафедри землеробства ім. О.М. Можейка ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, вважає, що не варто дуже захоплюватись новими віяннями і варто виважено підходити до вибору відповідної технології.
Свої міркування науковець висловив у доповіді «Сучасні підходи до технологій обробітку ґрунту при вирощуванні просапних культур», озвучену на Науково-практичній агрономічній конференції, організованій DowDuPont.
Як відомо, зараз перед аграріями у цій царині стоять такі дилеми: чи глибоко обробляти; орати чи не орати; і найбільш нова дилема — чи взагалі обробляти ґрунт.
Розберемося з поняттями
За словами науковця, вважається, що застосовувана система обробітку ґрунту серед інших чинників впливу на урожайність займає приблизно 15-20%. Однак, як пожартував Микола Вікторович, можна так його обробити, що взагалі нічого не отримати. Тому такі цифри досить умовні.
Взагалі ж, Микола Шевченко зазначив, що у зв’язку з появою нових тенденцій, почала «розмиватися» застосовувана в цій галузі термінологія. При цьому вже понад 10 років діє держстандарт, який встановлює певні поняття. Зокрема, у згаданому ДСТУ 4691:2006 зазначено, що система обробітку ґрунту — це комплекс прийомів і способів обробітку ґрунту під культури сівозміни.
Є такі системи обробітку ґрунту:
- диференційована — передбачає різні способи обробітку під окремі культури сівозміни:
- мінімальна — забезпечує зменшення витрат енергії та часу через зменшення кількості та глибини обробітків і поєднання кількох операцій в одному робочому процесі;
- ґрунтозахисна — спрямована на захист ґрунту від руйнівної дії вітру, води та знарядь обробітку.
А технологія обробітку ґрунту — це послідовне застосування прийомів обробітку ґрунту під окрему сільськогосподарську культуру. І вона є складовою обраної системи обробітку.
«Чи існує сьогодні система обробітку ґрунту — це відповідь на питання, чи існує сьогодні сівозміна. З цього приводу згадую анекдот, коли питають: «Яка в тебе сівозміна?» А він відповідає: «Чотирипільна. На перший рік вирощую сонях, на другий — насіння, потім — сємочку, і тільки на четвертий рік вже сію соняшник». Тобто у багатьох наших аграріїв поняття сівозміни саме таке», — зауважив Микола Шевченко.
До того ж, науковець зазначив, що за його підрахунками, які підтверджуються іншими експертами, все йде до того, що через 25-30 років ми взагалі можемо повністю втратити всі орнопридатні землі світу...
Вплив обробітку ґрунту на врожайність
Як зауважив учений, саме з обробітком ґрунту пов’язана ціла низка проблем, які впливають на отримувану урожайність. Серед них:
- розвиток ерозійних процесів (до 40% площ, 20-60% зниження урожайності);
- зниження родючості ґрунтів (0,4% за останні 35-40 років);
- переущільнення ґрунтів (39% площ, з ризиком до 72%);
- погіршення екологічного стану (до 20% площ забруднені);
- підвищення витрат, диспаритет цін, тощо.
«Вважається, що зараз 39% переущільнення з ризиком до 72%. Мені ближча інша цифра — що майже 100% площ переущільнені. На це є свої пояснення. Змінивши цілину на агроценоз, ми фактично втратили величезну кількість кореневих решток у ґрунті. Ми втратили багатокомпонентність. І створили певні періоди взагалі без культури, відкриті під ерозійні процеси, відкриті під гравітаційні сили і, зрештою, під атмосферні явища. Самоущільнення обов’язково буде відбуватися. Структура в цьому ж випадку також погіршується, оскільки обробіток ґрунту в будь-якому разі або розпилює, або роздавлює структуру ґрунту», — зазначив Микола Шевченко.
Якщо говорити про основні причини переущільнення ґрунтів, то науковець назвав такі:
- зміна природного цілинного стану на агроценоз (втрата стійкості до самоущільнення і впливу атмосферних явищ);
- погіршення структурності ґрунтів (оптимальна щільність 1,1-1,2 г/см³ при наявності частинок 0,25-10 мм);
- розвиток ерозійних процесів та зниження родючості (погіршення загальних агрофізичних властивостей);
- використання важкої техніки та знарядь (утворення «плужної підошви»);
- вирощування культур інтенсивного типу (просапні з вимогливістю до площі живлення, необхідністю активного догляду за посівами).
У цьому переліку є пункт щодо утворення плужної підошви. Ця проблема безпосередньо стосується використання землеробної техніки та знарядь. На думку Миколи Шевченка, їх можна розподілити на певні групи, відповідно до впливу на утворення плужної підошви:
найвищий — дискові та роторні знаряддя;
високий — плоскорізи;
підвищений — плуги з полицями та без полиць;
невисокий — культиватори, борони, сівалки;
найнижчий або відсутній — чизельні плуги (глибокорозпушувачі).
Фахівці знають, що за допомогою певних способів обробітку ґрунту можна значною мірою вирішити проблему зі збереженням вологи. Адже саме цей чинник — один із найболючіших у більшості регіонів країни. Окрім нестачі опадів, додається ще значне випаровування вологи із ґрунту.
«Запаси вологи за останні 10 років катастрофічно низькі. Причому, не лише через зміни клімату. Я вважаю, що також і через наші, скажімо так, «ігри» з обробітками ґрунту. Ми покинули глибокий обробіток і фактично маємо певне відхилення від заданої величини, яка визнана оптимальною. Якщо ми думаємо, що ми навесні зможемо зберегти вологу — то це надзвичайно складно. Тим же мульчуванням ми просто уповільнюємо природні процеси, які є основними причинами втрати вологи. А це — вітри і рельєфність. З рельєфністю ми навчилися справлятися. Але з силою вітру, особливо у степовій зоні — впоратися навряд чи зможемо. При цьому втрати урожайності з цієї причини досить великі. Тож, безперечно, одним із головних завдань обробітку ґрунту є регулювання водного режиму. І в першу чергу треба звернути увагу на осінньо-зимовий період. Це відомо вже давно, що таким чином можна зберегти від 20% до 50% запасів вологи. І чим раніше, чим глибше зроблений обробіток, тим навесні вони вищі», — стверджує Микола Шевченко.
Загалом же, основні завдання технологій обробітку ґрунту такі:
1) регулювання водного режиму ґрунту (підвищення запасів вологи на 15-20% забезпечується завдяки раннім строкам та більшої глибини основного обробітку);
2) регулювання фітосанітарного стану посівів, контролювання чисельності бур'янів;
3) забезпечення оптимального фізичного стану і якісної сівби;
4) підсилення кругообігу речовин та дії інших факторів;
5) ґрунтозахист;
6) оптимізація витрат.
Відповідно до цих завдань, вчений розглянув особливості окремих технологій у разі їх застосування у вирощуванні просапних культур.
Чи вирішить проблеми зменшення глибини обробітку?
За словами Миколи Шевченка, на основі проведених досліджень та багаторічного досвіду, у ХНАУ вже років 15 тому запропонували власну класифікацію культур за реакцією на зниження глибини обробітку ґрунту:
- чутливі — коренеплоди, кукурудза, соняшник, овочеві (рекомендована глибина не менше 25 см);
- помірно чутливі — зернобобові, ярі зернові, капустяні (оптимальна глибина 20-25 см);
- мало чутливі — озимі зернові (можливе зниження до 6-12 см).
Як зазначив науковець, для нього дещо дивно звучить термін «нульовий обробіток ґрунту», тому краще користуватися поняттям «безпосередня сівба». Якщо повернутися до згаданого ДСТУ 4691:2006, то він визначає його як спосіб сівби без попереднього обробітку ґрунту в стерню або післяжнивні рештки рослин.
Там же є ще й такі поняття: борозенний спосіб сівби — сівба у спеціально створені ґрунтові борозни; гребеневий спосіб сівби — сівба в спеціально створені ґрунтові гребені.
Якщо брати європейську версію цих понять, то виходить такий перелік:
- direct-till — сівба в безпосередньо необроблений ґрунт, що періодично переривається оранкою або поверхневим обробітком;
- no-till — сівба в необроблений ґрунт методом нарізання борозен потрібної ширини і глибини, достатньої для загортання насіння, без застосування інших видів обробітку;
- strip-till — сівба в оброблені смуги без обробітку ґрунту в міжряддях.
Микола Шевченко навів результати досліджень, які дали змогу з’ясувати, як реагують різні культури на зміну полицевого обробітку на безполицевий і мінімальний. Відповідно було зроблено їх класифікацію:
- чутливі — коренеплоди, кукурудза, овочеві;
- помірно чутливі — зернобобові, ярі зернові, капустяні, соняшник;
- мало чутливі — озимі зернові.
Проаналізувавши згадані способи обробітку, науковець визначив, які ж плюси та мінуси мають технології з «меншим втручанням» у ґрунт.
Позитивні наслідки застосування безполицевого та мінімального обробітків |
Негативні наслідки мінімального та нульового обробітків |
- поліпшення водостійкості структури ґрунтів (на 3-7%); - підвищення ґрунтозахисної ефективності поверхні (на 10-30%); - поліпшення якості підготовки ґрунту; - скорочення витрат коштів та часу; - підвищення ефективності вирощування зернових культур. |
- підвищення щільності та твердості ґрунту; - посилення диференціації ґрунту за вмістом поживних елементів та біологічної активності; - підвищення забур'яненості посівів культур та погіршення фітосанітарного стану полів; - зниження врожайності просапних культур та продуктивності сівозміни; - недостатня ефективність виробництва в результаті тривалого застосування. |
Загальні пропозиції від науковця
Як зізнався Микола Шевченко, він не є прихильником нових тенденцій у ґрунтообробці, якщо їх починають впроваджувати без попереднього аналізу всіх «за» і «проти». При цьому вченими вже напрацьовані певні технологічні моменти, на основі яких можна дати деякі рекомендації.
1) Для кращого нагромадження вологи в осінньо-зимовий період необхідно здійснювати середній та глибокий обробітки знаряддями чизельного типу або оранку під ярі культури залежно від їхніх біологічних особливостей. При вирощуванні буряка та соняшника можливе ґрунтопоглиблення до 35-40 см.
2) Дискування як основний обробіток застосовувати тільки при вирощуванні озимих культур, за можливістю замінюючи його використанням комбінованих знарядь, з обов’язковим щілюванням ґрунту до сівби.
3) Здійснювати лущення стерні як окремий прийом за допомогою дискових знарядь та широкозахватних важких культиваторів одразу після збирання культур на глибину 6-8 см, а також осіннє вирівнювання ріллі під всі культури сівозміни, в разі використання оранки.
4) Поверхневий обробіток у весняно-літній період необхідно здійснювати не більше, ніж на глибину загортання насіння культури, за можливістю активно застосовувати боронування до та після сходів усіх культур сівозміни.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com