Юрій Клочков: Нішеві культури для багатих та бідних, а ми — за ефективність

SuperAgronom.com: Юрію Олександровичу, розкажіть, який у вас земельний банк, як розподіляєте посівні площі, які культури вирощуєте?

Юрій Клочков: Загальний земельний банк холдингу становить 110 тис. га, землі розташовані у 6 областях: Одеська, Київська, Черкаська, Чернігівська, Житомирська та Харківська. Вирощуємо в основному 5—6 культур. Передусім це озимий ріпак, який для нас є стратегічною культурою, озима пшениця, озимий ячмінь, кукурудза, соняшник та соя. Раніше стратегічною культурою для себе вважали кукурудзу, фактично все виробництво було підлаштоване під неї. Проте зараз більшість площ під кукурудзою замінили на соняшник, сою. Це набагато цікавіше та вигідніше, а на кукурудзу зараз не та ціна, щоб повністю покладатися на неї як основну культуру.

Свого часу ми вирощували близько 15—16 культур, зокрема гречку, горох, просо, сорго. Але потім відмовилися від такого широкого асортименту та скоротили спектр вирощування до тих основних культур, котрі я перерахував. Ми вирішили розвивати й оптимізувати технології вирощування обраних культур, не розпорошуватися. Прийшли до сівозміни, яка дозволяє знизити ризики та «розділити порівну» зимові й літні ризики. Озимі та ярі культури сіємо у співвідношенні 50/50.

SuperAgronom.com: А чому все-таки вирішили відмовитися від нішевих культур? Не плануєте у майбутньому якісь додаткові культури до сівозміни вводити?

Юрій Клочков: Вирішили зупинитися на цих шести культурах. До нішевих повертатись не плануємо у найближчому майбутньому. Я взагалі вважаю, що нішеві культури — це справа або для дуже багатих, або для тих, кому втрачати нічого. Багаті господарства можуть собі дозволити будь-які експерименти, якщо урожайність просяде, вони зможуть це компенсувати. А бідніші господарства йдуть ва-банк, тут уже, як кажуть, «пан або пропав». Надто великий ризик займатись нішевими культурами, тому ми для себе вирішили відмовитися від їхнього вирощування. Ми ж не багаті й не бідні, ми просто за ефективність виробництва (сміється).

До того ж ми вирішили не розпорошуватися на велику кількість культур, щоб полегшити завдання агрономам на місцях. У нас кожне господарство має від 2 до 5 відділків, і раніше кожен відділок вирощував 5—7 культур. Це важко і для роботи, і для дотримання оптимальної технології. Тому від «зайвих» культур відмовились і зробили великі кластери, об’єднали поля. Тепер дотримуємося правила: один відділок — одна культура. Технологічно так набагато краще й усі операції на полі виконуються набагато швидше.

SuperAgronom.com: До речі, про ефективність. Яка урожайність у вас у цьому сезоні та наскільки вона краща чи гірша порівняно із попередніми сезонами?

Юрій Клочков: Цей сезон я б назвав невдалим, навіть порівняно з минулими роками. Основна причина — погодні умови на різних етапах вегетації культур. Головним чином зниження урожайності вважаю спекотне та посушливе літо. Водночас у нас є підприємства, де урожайність була досить високою, ми навіть перевищили планові показники. За рахунок широкої географії наших господарств маємо досить значну різницю у показниках урожайності. Наприклад, є кластер у Одеській області, котрий зібрав соняшник із площі 5,9 тис. га по 2,9 т/га. З кукурудзою також по-різному, є господарства з високою урожайністю, є з низькою. А от ріпак у нас завжди вдавався і вдається. Найперспективніша культура. Першою сіємо її, першою і збираємо. Ріпак у нас за продуктивністю стоїть на одному рівні із соняшником і соєю. Я б сказав, що навіть трохи вище. З 14 тис. га ріпаку отримали урожайність 3,03 т/га, а в Житомирському кластері з 3 тис. га й узагалі 3,8 т/га. Отака культура.

SuperAgronom.com: Чи допомагає вам «широка географія» якось нівелювати погодні ризики? Маєте якісь улюблені чи, може, не надто улюблені регіони?

Юрій Клочков: Улюблений регіон — це, мабуть, Одеська область, «Агропрайм Холдинг», де маємо 23 тис. га землі. Там в основному вирощуємо озимі культури, щоб максимально ефективно використовувати зимову вологу. У нас так якось склалося, що саме «Агропрайм» є лакмусовим папірцем нашої роботи в цілому. Який тон зададуть на цьому підприємстві, яку урожайність покажуть — такі показники йдуть і на весь холдинг. Тому роботі в Одеському регіоні приділяємо особливу увагу.

SuperAgronom.com: Одеську область так визначаєте навіть попри те, що це південь, котрий кваліфікують як зону ризикованого землеробства?

Юрій Клочков: Так, 5 років тому це й була зона ризикованого землеробства. Але останні 3—4 роки ми отримуємо тут дуже гарні результати, чи не найкращі по всьому холдингу. Опади у найкритичніші моменти є, дощі йдуть майже тоді, коли треба. Важливо там правильно підготувати ґрунт, вчасно посіяти. Важливо упіймати восени вологу та отримати дружні сходи ріпаку, пшениці, щоб посіви нормально увійшли в зиму. А весна-літо — то вже справа техніки. Ось поряд із нами є інші господарства, у них часто-густо справа не йде, а в нас там усе чудово виходить.

SuperAgronom.com: Тобто, на погоду не надто сподіваєтеся?

Юрій Клочков: Так, лише на погоду покладатися нікому не раджу. Технологія є дуже важливою.

SuperAgronom.com: А що можете розповісти про вашу технологію? Як вам вдається долати стереотип про ризиковане землеробство?

Юрій Клочков: Найперше — це підхід. Майбутній урожай починається з підготовки ґрунту та всіх технологічних моментів, котрі за ним йдуть. У нас технологія традиційна, класична. Ми її прийняли для себе років 3—5 тому. Випробовували різні технології обробітку, глибоке рихлення, спробували і Strip-till. Але це все саме «спробувати», а не «працювати». Тож обрали для себе класичну технологію з глибоким обробітком ґрунту — відвальним чи безвідвальним. Ми для себе обрали відвальний.

Важливо, щоб усі технологічні операції виконувалися послідовно та якомога швидше, щоб не було великого розриву у часі між внесенням добрив, закриттям вологи, оранкою, передпосівним обробітком. Щоб не втрачати вологу через випаровування, щоб увесь процес тривав без збитків для техніки, яка там працює. Тобто, ґрунт потрібно підготувати у стислі терміни, і нехай чекає першого дощу. Минулого року ми переглянули для себе строки сівби того ж ріпаку. Здавалося б, є оптимальні терміни сівби культур, ми от вважали, що найкраще ріпак сіяти у вересні. Але вересень зазвичай місяць «сухий», без опадів. І хоча ґрунт вже оброблений і повністю підготований, ми не сіємо — чекаємо дощу. А може бути так, що дощ піде аж у листопаді. Тому ми встановили для себе межу — 1 жовтня. Якщо до цього терміну дощ йде і волога є, ми ріпак сіємо, якщо ж немає, відмовляємося від посіву взагалі та перерозподіляємо площі під інші культури.

Та восени 2017 року ми подумали добре і посіяли ріпак 15—17 липня, на 1,5 місяця раніше від оптимальних термінів, вдало використавши липневі опади , які часто заважають нам у збиранні  ранніх зернових. Потім опадів не було до середини жовтня, але ми отримали гарні сходи, ріпак увійшов у зиму в чудовому стані.

Це ж стосується і пшениці. Ми намагаємося зібрати її якомога раніше. Починаємо не пізніше , ніж 27 червня, і приблизно до середини липня у нас вже всю пшеницю зібрано. Одразу за комбайнами в нас іде техніка для ґрунтообробки, вносимо добрива, зразу готуємо поле під наступну культуру.

SuperAgronom.com: І який нині стан озимих?

Юрій Клочков: Я б сказав, що за останні 5 років оцінку можна поставити найвищу. Дуже у гарному стані посіви увійшли в зиму — і ріпак, і пшениця. Восени ми провели блискавичну обробку та швидко посіяли: і погода дозволила, і техніка уся потрібна була у наявності. Тому до 1 жовтня ми вже всі 50 тис. га, відведені під озимі, засіяли повністю.

SuperAgronom.com: Чиїй селекції надаєте перевагу у виборі сортів озимих?

Юрій Клочков:Я вам так скажу, я вже давно для себе вирішив, що патріотом України потрібно бути, але не в цьому випадку. Тому селекцію обираємо іноземну, головним чином — французьку та німецьку. Бо якщо пшениця вітчизняної селекції ще більш-менш конкурентоспроможна, то ріпак, соняшник і соя взагалі порівнянь не витримують. Сорти іноземної селекції більш морозостійкі, більш пластичні у строках висіву. Надаємо перевагу селекції R.A.G.T., Strube, Limagrain.

SuperAgronom.com: А як у вас справи із захистом рослин, якими засобами користуєтеся?

Юрій Клочков: Зазвичай виробники насіння надають нам свої технології вирощування, розроблені під той чи інший сорт. Але, звісно, ми експериментуємо та підганяємо ці технології під наші реалії. Наприклад, у Європі часто вносять цілі тонни добрив під культуру, ми собі цього дозволити не можемо, вносимо добрива по 3—4 ц/га, і при цьому європейські виробники зі своїми тоннами добрив отримують не набагато вищі врожаї, ніж ми зі своїми центнерами. Різниця в середньому 1—1,5 т/га.

Що ж до вибору ЗЗР, то тут уже справа, скажімо так, польоту фантазії. Та генеричними препаратами ми не користуємося, лише оригінальні засоби від найбільших виробників — BASF, Bayer, Syngenta. Раніше кожне господарство у нас складало власний план із закупівлі препаратів, технології прописували різні. Зараз уже цього немає, технологія практично єдина для кожної культури. І схеми захисту, і норми внесення. Тому використовуємо близько 25—30 препаратів усього. Препарат завжди працює однаково, незалежно від регіону. Якщо він не спрацював — значить, запитання повинні бути насамперед до агронома, до керівника господарства. Якщо препарат узагалі не спрацював, це означає, що його туди не вносили. Якщо вносять хоч у малій кількості, ефект повинен бути.

SuperAgronom.com: Які ґрунти у ваших господарствах? Чи проводите аналіз ґрунту, чи застосовуєте точне землеробство?

Юрій Клочков: Географія у нас широка, тому ґрунти трапляються різні. На півдні, у центральних регіонах — це чорноземи, наші знамениті українські. Житомир, Чернігів —  піщані ґрунти, в основному дерново-підзолисті, сірі лісові. Вони кислі, бідні. Та працюємо там і результат отримуємо непоганий.

Щодо аналізу ґрунту. Колись ми проводили такі аналізи. Але 5 років тому вирішили зупинитися. Чому? Той аналіз, який нам раніше робили, проводили, припустімо, державні установи. За ціною 5—10 грн/га з виїздом. Ну що це таке, 5 грн/га? Я думаю, найчастіше організація на місце й не виїздила, переписували стару документацію — і все.

Сучасні лабораторії роблять такі аналізи якісно, а вартість уже 700—800 грн/га. Так, ми бачимо результати, але як їх застосувати? У нас, наприклад, немає сьогодні техніки для диференційованого внесення добрив. Ось ми бачимо карту поля, бачимо сітку, бачимо вміст елементів на тих чи інших ділянках поля. Там кислотність різна, це ми все бачимо. А як усунути ці недоліки? Або знизити кислотність на певних ділянках чи диференційовано вносити добрива... У нас зараз такої можливості немає. Тобто, реально потрібно дивитися на речі, якщо є можливість застосувати рекомендації після аналізу у своїй роботі — він потрібен. А якщо немає можливостей, то навіщо тоді аналіз?

SuperAgronom.com: А як у вас справа із кадрами, скільки агрономів маєте у компанії?

Юрій Клочков: Скажу так, десь на кожні 2—2,5 тис. га у нас є агроном. Хоча проблема кваліфікованих кадрів стоїть досить гостро. Що далі від Києва — то складніше знайти фахівця, місцевих фахівців у так званих «депресивних регіонах» майже не лишилося, виїхали. А їхати туди працювати не місцеві робітники не хочуть, навіть якщо пропонувати їм гарні умови. І так не лише з агрономами чи трактористами, а й зі спеціалістами майже усіх професій у віддалених регіонах. Ми намагаємося залучати до себе в компанію більше агрономічну молодь, скажімо так, але й досвідчених агрономів цінуємо, ось на півдні в нас є агроном, який уже давно вийшов на пенсію, проте працює, все життя агрономом пропрацював. У Харківській області є агроном, якому 65 років, теж усе життя на цій роботі фактично. А в основному середній вік наших агрономів — 30—35, до 40 років.

SuperAgronom.com: Дякуємо за цікаву розмову!

Олена Басанець, SuperAgronom.com