Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Критичні періоди у вирощуванні озимого ріпаку та способи зберегти урожай
Як і будь-яка інша культура, ріпак має певні періоди під час вегетації, коли він найбільш вразливий до стресових факторів і потребує особливої уваги з боку агронома. Знаючи про ці періоди, завжди можна прорахувати можливі небезпеки для культури й уникнути значних втрат урожаю.
Бережи честь змолоду, а ріпак — з осені
Ріпак має досить невисокі вимоги до температурного режиму, для проростання насіння цій культурі достатньо лише, щоб не було морозів та температура перевищувала 0°C. До того ж добре розвинені та загартовані рослини легко переносять зимові морози до мінус 28°C за снігового покриву в 5 см. Та водночас слід зважати на те, що отримати швидкі, рівномірні та дружні сходи майже неможливо, якщо після сівби довгий час тримається температура, нижча від 15°C. Тобто, сходить ріпак і за мінімального тепла, але для дружніх сходів йому все ж потрібні ті самі 15°C. Також слід урахувати, що добре зимує лише та рослина, яка встигла достатньо розвинутися і водночас не перерости оптимальної фази розвитку. Розетка із 6—8 справжніх листків і є тим оптимумом, за якого ріпак чудово почувається під час перезимівлі.
Отже, щонайперше завдання агронома восени — отримати рівномірні сходи та досягти гарного входження культури в зиму. У такому випадку до весни хвилюватися підстав не буде. Що ж для цього потрібно?
- Обрати оптимальні строки сівби. Визначати їх краще не за календарем, а за реальною ситуацією «за вікном». Адже, хоч би там що писали розумні книжки, якщо у вказані в них оптимальні строки спостерігається посуха та значний дефіцит вологи, ріпак вам спасибі не скаже і сходами не порадує. Ріпак має підвищені вимоги до вологи. Транспіраційний коефіцієнт у середньому коливається в межах 740—750, що в 1,5—2 рази більше, ніж у зернових колосових культур. Посуху, відтак, він переносить погано, навіть короткострокову. Під час проростання насіння ріпаку вбирає до 50—60% води від загальної маси, іншими словами, запас продуктивної вологи повинен бути не менш як 10—15 мм у десятисантиметровому шарі ґрунту. Цієї вологи, здебільшого, вистачає на перший період росту, коли коренева система тільки починає формуватися.
- Слідкувати за густотою сівби. Загущені посіви — це висока конкуренція рослин за необхідні ресурси, сприятливе середовище для розмноження хвороб і шкідників. До того ж зріджені посіви створюють усі умови для швидкого проростання бур’янів та не дають повною мірою використати потенціал посівних площ. Тому дотримуватися краще золотої середини. Бувалі агрономи кажуть, що саме оптимальна сівба є визначним моментом у отриманні високих врожаїв. Тож обирати норму висіву часто-густо доводиться експериментальним шляхом і вчитися на власних помилках. До речі, для висіву ріпаку сівалку слід налаштовувати особливо прискіпливо, оскільки насіння цієї культури дуже дрібне й досягти рівномірного висіву досить важко, а рівномірний висів відіграє важливу роль у отриманні гарних сходів.
- Приділити увагу агротехніці. Ретельний передпосівний обробіток ґрунту є однією з умов отримання високого урожаю ріпаку. Його здійснюють по діагоналі до напрямку сівби або впоперек. Для основного обробітку найчастіше рекомендують глибоку оранку, проте вибір тут залежить швидше від типу ґрунтів та запасів вологи у них. На ґрунтах із щільним підорним горизонтом рекомендують глибоке розпушення на 30—40 см або глибоке щілювання. Варто пам’ятати, що ущільнений підорний шар ґрунту не дасть кореням рослини проникнути у глибокі горизонти та призведе до їхньої деформації.
- Забезпечити оптимальне живлення. Ріпак потребує більших норм мінеральних добрив, аніж зернові культури. Окрім азоту, йому життєво необхідні фосфор (ріпак дуже вимогливий до фосфорного живлення, яке сприяє формуванню кореневої системи та розетки), калій (підвищує стійкість до вилягання та ураження хворобами, сприяє збільшенню кількості насінин) та сірка (ріпак — найвибагливіша до вмісту сірки культура). Водночас слід пам’ятати, що близько 30% калію ріпак засвоює вже восени, а сірку він засвоює паралельно із засвоєнням азоту. Тож добрива краще вносити під основний обробіток ґрунту. Сірчані добрива слід розраховувати як 0,25 норми добрив азотних.
- Вчасно застосовувати ретарданти. Для перезимівлі й успішного відновлення весняної вегетації, а також — подальшого росту рослин, ріпакові потрібно сформувати міцну розвинену кореневу шийку. І, звісно, мати розвинену кореневу систему. А для цього потрібно вчасно «приглушити» ріст і розвиток вегетативної маси й не допустити переростання культури. Тож фунгіциди-ретарданти дуже стануть у нагоді. Вносять їх 2—3 рази за осінь, а подекуди й частіше, залежно від термінів сівби. Досвідчені агрономи не бояться сіяти ріпак досить рано, на початку серпня чи навіть наприкінці липня, одразу після збирання попередника. Вони знають, що краще «застати вологу» та вкинути насіння у вологий ґрунт, а потім уже не допустити переростання культури кількаразовим внесенням ретардантів.
Перші 40 днів — найнебезпечніші
Упродовж перших 40 днів вегетації ріпаку важливо забезпечити чистоту посівів та усунути конкуренцію за елементи живлення і вологу з боку бур’янів. Найбільшої шкоди бур’яни завдають культурі приблизно з 32 по 50 день вегетації, це і є той гербокритичний період, коли ріпак потребує допомоги агронома. Тож чистота посівів та вчасний гербіцидний і механічний контроль бур’янів допоможуть культурі оптимально розвиватися та формувати запланований урожай.
Якщо «проґавити» цей момент, можна отримати слабку кореневу систему, надмірний виніс точки росту рослин і, в результаті, високі ризики вимерзання під час перезимівлі, а також формування низькопродуктивних посівів. Весняний гербіцидний контроль розглядається як додаткова «страхова» обробка, а от восени про чистоту посівів слід подбати вчасно й робити це ретельно, оскільки рослини не надто здатні конкурувати із бур’янами в цей період.
Відновлення весняної вегетації
Оскільки ріпак дуже вимогливий до азотних підживлень та має високу потребу в азоті, добрива вносять не лише під основний обробіток ґрунту, а й ранньою весною: найкраще це робити по мерзлоталому ґрунту. Фахівці рекомендують застосувати аміачну селітру або карбамід. Слід врахувати, що селітра — це «свіжий» нітрат, який буде одразу засвоюватися рослинами, а карбамід розкладатиметься й засвоюватиметься дещо пізніше. На піщаних ґрунтах (і не тільки) дехто з експертів радить комбінувати внесення селітри та карбаміду, щоб дати рослині не лише «швидкий азот», а й певний запас цього елементу для подальшої вегетації.
До речі, науковці твердять, що внесення азотних добрив по мерзлоталому ґрунту дає прибавку урожайності ріпаку на 0,3—0,5 т/га, тож нехтувати цим прийомом не варто.
Ріст стебла та бутонізація
У цей період рослини ріпаку найбільш гостро відчувають потребу у волозі. Саме в цей час істотне значення мають як запаси вологи в ґрунті, так і опади. Дефіцит вологи у фазі цвітіння загрожує опаданням квіток та скороченням тривалості періоду цвітіння. До того ж останні кілька років приблизно у цей же період майже по всій території України ми спостерігаємо спеку та посуху з практично повною відсутністю опадів. Дехто з агрономів каже, що добре розвиненому з осені та гарно захищеному ріпакові посуха не настільки страшна, проте втрати урожаю все ж будуть.
«Невтішна статистика останніх років все більше націлює на пошук нових підходів господарювання в умовах засухи. Природа просто не в змозі забезпечити наші рослини необхідною кількістю вологи. Тому нам потрібно зробити логічні висновки і всіляко намагатися допомогти рослинам максимально раціонально використовувати усю доступну вологу, особливо в контексті ефективності застосування мінеральних добрив», — зазначають із цього приводу у Інституті живлення рослин.
Попсувати життя гурманам
Найрізноманітніші шкідники дуже люблять ріпак. Усі небайдужі до капустяних культур шкідники тільки раді поласувати ріпаком, а до них додаються ще й ті, котрі, начебто, капустяні культури й не чіпають, — наприклад, різні слимаки. Тож інсектицидний захист є обов’язковою умовою збереження урожаю олійної культури. Регулярний огляд посівів дозволить вчасно виявити експансію ненажерливих комах на ваші поля та запланувати своєчасні інсектицидні обробки, щоб уникнути втрат урожаю.
Велике значення також має протруювання насіння перед висівом. Передпосівну обробку насіння проводять препаратами системної дії. Такий захід суттєво зменшить пошкодження сходів листогризучими шкідниками, яке впливає і на розвиток рослини під час вегетації, і на масу 1000 насінин.
Що ж до хвороб, то протруювання насіння та фунгіцидні обробки восени дозволять значно зменшити ризик пошкодження посівів хвороботворними організмами. За потреби (вона визначається переважно шляхом обстеження посівів) такі обробки проводять також після відновлення весняної вегетації та в період бутонізації-цвітіння.
Реалізувати генетичний потенціал урожайності ріпаку досить складно і через зміни клімату, які останнім часом значно впливають на вирощування майже усіх сільськогосподарських культур, і через недоліки технологій вирощування, що їх застосовують аграрії. Проте у вправних руках ця олійна культура здатна давати досить високі врожаї та забезпечувати господарство стабільним прибутком. І хоч дехто вважає ріпак культурою, від якої більше клопоту, ніж користі, грамотне вирощування дає усі можливості перетворити клопіт на прибуток.
«Ріпак не можна навчитися вирощувати за рік, потрібно принаймні кілька років, щоб зрозуміти усі слабкі сторони і самої культури, й застосованої технології. Але коли вже пристосувався та вивчив усі можливі «тонкі місця», віддача буде стовідсотковою», — таку думку висловили кілька опитаних агрономів, котрі вже досить давно займаються культурою.
Олена Басанець, SuperAgronom.com