No-till дає можливість агрономам суттєво заощадити

В усі часи головною метою аграріїв було зменшення затрат і підвищення урожайності. Одним із факторів, завдяки якому цього можна досягти є підвищення родючості грунту. Наразі все популярнішою стає технологія no-till.

Нам пощастило побувати у господарстві «Веда Плюс», котре застосовує систему нульового обробітку землі уже восьмий рік, і познайомитися з його директором Іваном Ковалем. Він поділився досвідом застосування вказаної технології.

Іване Васильовичу, розкажіть, будь ласка, про господарство

Іван Коваль: Взагалі в нас два господарства ― «Веда Плюс» і АК «Калина». Наразі земельний банк першого складає 1016 га, а другого ― 979 га. Тож разом маємо 2,1 тис. га землі. Сіємо пшеницю, озимий ячмінь, соняшник, сою та кукурудзу. Перерозподіл площ за культурами в цьому році такий: кукурудза ― в межах 700 га, соя ― 650 га, соняшник ― 600 га, пшениця ― 318.

У чому особливість цієї технології?

Іван Коваль: Рештки, які лишаються після збору врожаю комбайном, залишаються на поверхні ґрунту, і потім за кілька років розкладаються, збагачують ґрунт органічними речовинами і утворюють гумус, який є основою родючості ґрунту. Крім того, завдяки цим решткам ґрунт не перегрівається, в ньому залишається волога та складаються оптимальні умови для утворення біоти. І, якщо ми перевертаємо ґрунт, то ці умови порушуються.

Які плюси застосування no-till?

Іван Коваль: Скорочується кількість необхідної робочої сили, зменшуються матеріальні затрати, що дає можливість підняти зарплату працівникам. Не треба орати, культивувати, вирівнювати. А основне ― це економія пального. Правда, люди кажуть, що при no-till треба вносити більше гербіцидів, ніж при традиційних технологіях вирощування. Але насправді йде та сама кількість ЗЗР.

До речі, на землі, обробленій без застосування оранки, ніколи не стоять калюжі, а на ріллі ― стоять. Після великого снігу вода сходить поступово. Крім того, на такій землі більше мікропор і черв’ячків.Чи допомогла відмова від оранки збільшити показники врожайності?

Іван Коваль: Якщо порівняти, то пшениця ― 65-70 ц/га, кукурудза ― 90-100 ц/га, озимий ячмінь ― 60-65 ц/га, соя ― 25 ц/га, соняшник ― 25 ц/га. Це в позаминулому році. В минулому, у зв’язку з посухою: пшениця ― 55, кукурудза ― 64, соя ― 17-19, соняшник ― 32 ц/га.

Коли місцеві люди пасли корів і бачили, що ми робимо на полі (сіємо по стерні), то хрестилися і казали: «Що вони роблять?». А потім дивувалися, що культури сходили і нормально розвивалися.

Чи є аспекти, в яких no-till програє класичній технології?

Іван Коваль: Не сказав би, що є недоліки. Єдине, що при переході на цю технологію поле має бути рівним, без патологічних нерівностей (наприклад, канав). Це основне. Ще має бути добра сівалка. Ми зараз таку придбали. А у нашої першої була така конструкція, що як десь трохи вологи є (наприклад, випала роса), вона одразу забивалась. Оце хіба й можна віднести до мінусів.

Дуже дякуємо, Іване Васильовичу, за цікаву розмову!

Вікторія Бардак