Бур'яни

Бур'яни — це дикорослі трав'янисті рослини, що паразитують на культурних і знижують врожайність садових, городніх і сільськогосподарських культур. Дикоросла флора України налічує понад 3500 видів рослин, з яких близько 700 можуть траплятися як бур'яни в посівах сільськогосподарських культур, садах, плодорозсадниках, полезахисних смугах, на пасовищах, узбіччях доріг, вигонах тощо.  

Довідник бур’янів

Властивість культури протистояти пригнічуючій дії бур’янів називається конкурентоздатністю. Вона залежить від типу забур’янення, обробітку ґрунту, способів сівби, норм висіву, удобрення та догляду за посівами тощо. У тісному зв'язку з конкурентоздатністю культур перебуває і поріг шкідливості бур’янів (або інших організмів) для культури. 

Біологічні особливості бур’янів

Біологічні особливості бур’янів: висока пристосованість до умов життя, плодючість (дуже велика кількість насіння), здатність довго зберігати схожість, розтягнутий період проростання насіння, посухостійкі, морозостійкі. 

Розмноження залежить від кількості насіння, але значна частина багаторічних бур’янів може розмножуватися вегетативним способом: кореневими паростками (осот), кореневищами (пирій), бульбами (чистець болотний), цибулинами (часник дикий), частинами стебел (жовтець повзучий) та ін.

Однією з важливих біологічних особливостей бур’янів є розтягнутість періоду проростання і тривалий період зберігання схожості насіння, що пов’язано з періодом спокою і з особливими пристосуваннями до несприятливих умов. Якщо насіння культурних рослин проростає після сівби протягом 5-15 днів, то насіння бур’янів, потрапляючи у ґрунт на різну глибину, може тривалий час зберігати життєдіяльність і бути джерелом забур’янення посівів. 

Класифікація бур’янів

За місцем зростання бур’яни відносять до посівних (сегетальних) і смітникових (рудеральних). Посівні бур’яни ростуть на сільськогосподарських угіддях, а смітникові – поблизу будівель, тваринницьких приміщень, на узбіччях доріг, на пустирях тощо. 

За способом живлення виділять три фізіологічні типи бур’янів: паразитні (незелені), напівпаразитні і непаразитні або зелені.

•  Паразитні бур’яни — без коренів і зелених листків, тому вони втратили здатність до фотосинтезу і живляться за рахунок інших рослин до яких присмоктуються спеціальними присосками (гаусторіями). За місцем паразитування на рослинах їх поділяють на стеблові (повитиці) і кореневі (вовчки). 

  • Стеблові паразитні бур’яни — розмножується насінням і частинами стебел, представниками є повитиця конюшини, польова, льонова та ін. Через 2-3 тижні після початку цвітіння появляється насіння. Повитиця конюшини має виткі, ниткоподібні, червоні стебла та паразитує на конюшині, люцерні, еспарцеті, виці. Повитиця польва блідожовті стебла та паразитує на конюшині, люцерні, буряках, картоплі, моркві. Повитиця льонова завдає шкоди льону, коноплям, хмелю, тютюну, люцерні, конюшині, картоплі, має стебло жовте, квітки жовто-білі, сидячі.  Заходи боротьби: очищення посівного матеріалу на електромагнітних машинах, перекопування уражених місць, хімічне прополювання. Це карантинний бур’ян. 

  • Кореневі рослини-паразити — вовчок соняшниковий, конопляний і капустяний. Найбільш поширений перший, вражає соняшник, помідори, тютюн. Вовчок соняшниковий має стебло не високе, кремового кольору, вкрите лусочками, зберігає схожість 6-8 років. Заходи боротьби: впровадження сівозміни, виведення стійких проти вовчка сортів соняшника, знищення сходів до проростання насіння, правильний обробіток ґрунту. 

Читати по темі: Вовчок соняшниковий 2020: причини розповсюдження, боротьба та профілактика

• Бур’яни-напівпаразити — це бур’яни які не втратили здатності до фотосинтезу, але мінеральні солі і воду отримують з рослин на яких паразитують, присмоктуючись до їхніх коренів (дзвінець безкрилий, кравник пізній, очанка) або надземних органів (омела, всі види стриги). Вони бувають стеблові (омела) і кореневі (дзвінець великий). 

• Непаразитні бур’яни — вони мають автотрофний (самостійний) спосіб живлення (повітряним і кореневим), синтезують усі необхідні органічні речовини з навколишнього середовища. Це найбільш чисельна група бур’янів. 

За тривалістю життя бур’яни поділяють на малорічні і багаторічні. 

• Малорічні бур’яни розмножуються насінням, живуть не більше 2 років і після достигання насіння відмирають. Їх поділяють на однорічні і дворічні. Однорічні бур’яни поділяють на такі біологічні групи: ефемери, ранні та пізні ярі, озимі, зимуючі. 

• Багаторічні бур’яни ростуть на одному місці більше двох років, неодноразово плодоносять, розмножуються насінням і вегетативними органами, навіть спорами. Здатні швидко поширюватись.

За способом розмноження бур’янів: насінням, спорами, вегетативними органами. За способом вегетативного розмноження і будовою кореневої системи їх поділяють на підгрупи: кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, цибулинні, бульбові, повзучі, гронокореневі