Пам’ятка до проведення весняного комплексу робіт 2018р.

2017 рік аграрії довго не забудуть, коли за важких умов було отримано цілком нормальні результати. Як свідчить аналітика, за нормального розподілу співвідношення між урожайностями вище та нижче середніх багаторічних є близьким до 50:50!

На відміну від минулого року всі в очікуванні достатньої кількості вологи, бо осінні та зимові опади дають такі підстави.

Навесні разом із нисхідними потоками вологи відбувається переміщення мінеральних сполук азоту з верхнього (0-30 см) шару ґрунту до шару 30-60 см і нижче. Тому проведення ранньовесняного підживлення на початку вегетації спрямовується на забезпечення слабо розвиненої кореневої системи рослин достатньою кількістю легко доступного азоту. Різке підвищення температури повітря навесні та інтенсивне танення снігу часто унеможливлює проведення підживлення посівів по мерзлоталому ґрунту.

За умов раннього відновлення вегетації на добре розкущених посівах пшениці озимої, які нормально перезимували, підживлення азотом по мерзлоталому ґрунту є ризикованим, оскільки викликає додаткове кущіння та формування підгонів, які знижують ефективність використання добрив та врожайність зерна. За таких умов рекомендується перенести весняне азотне підживлення на кінець фази кущення (IV етап органогенезу).

У першу чергу необхідно визначитись з доцільністю внесення добрив на посівах у незадовільному стані, особливо на полях, де рослини різні за фазою розвитку та зрідженістю.

Доза азотних добрив у весняне підживлення визначається багатьма факторами (попередник, стан посівів, рівень основного удобрення) і, перш за все, запасами мінерального азоту в ґрунті. Для нормального росту й розвитку рослин запаси азоту необхідно збільшити до 130-150 кг/га, тому переважна частина посівів навесні потребує відповідного азотного підживлення.

Основну шкоду посівам озимих зернових колосових культур можуть наносити внутрішньостеблові шкідники (личинки опомізи пшеничної, стеблових блішок, 3 шведських та інших злакових мух), жуки смугастої хлібної блішки, а також клоп шкідлива черепашка та інші клопи після їх міграції з місць зимівлі на посіви. Значну шкоду також можуть завдавати і найбільш розповсюджені хвороби - снігова пліснява (фузаріоз), борошниста роса, септоріоз та ін.

Основну шкоду посівам озимих культур завдають зимуючі, коренепаросткові, ярі види (гірчак березковидний, рутка лікарська, гірчиця польова, лобода біла, амброзія полинолиста), падалиця попередників (насамперед соняшника і гречки) та весняна популяція зимуючих бур’янів. Перевагу слід надавати гербіцидам із широким спектром дії та препаратам, які ефективно діють за відносно низьких температур повітря.

Класичним обов’язковим заходом захисту ярих культур від хвороб і шкідників є протруювання насіння. Цей захід дозволяє знищити зовнішню та внутрішню інфекцію насіння, захищає проростки та сходи від ураження патогенами при застосуванні препаратів фунгіцидної дії та від пошкодження шкідниками при застосуванні інсектицидів.

З метою збереження і раціонального використання вологи, а також з організаційних міркувань доцільно відмовлятись від багатоопераційних технологій та залучати прості широкозахватні знаряддя. Підготовку ґрунту під ранні і пізні ярі культури можна прискорити застосуванням сучасних сівалок та агрегатів для прямої сівби.

Декілька слів щодо урожайності. Жоден сорт чи гібрид не реалізує свій продуктивний потенціал самостійно. Тому якою б фантастично високою не була ПОТЕНЦІЙНА урожайність, реалізація генетичного потенціалу продуктивності забезпечується вибором ефективних технологій.