Дмитро Брицов — агроном ТОВ «Дедденс Агро», що на Рівненщині. Компанія займається органічним рослинництвом, що дуже припало до душі молодому фахівцю. Сам Дмитро родом із Житомирщини, разом із батьками з дитинства працював на землі — мали паї. Але поклик до професії відчув не одразу — занадто вже тяжка робота була для молодого хлопця. Лишень уже під час навчання у виші (Житомирському національному агроекологічному університеті), де спеціалізувався на садівництві та ягідництві, прийшло усвідомлення правильно обраного шляху.
Наразі практичний досвід у Дмитра порівняно невеликий — 5-й рік пішов — але у нього вже є що сказати світові.
«Напевно, у кожного бували такі моменти, коли у думках спливало запитання: «А чи не помилився я у виборі професії?» Бо та ж агрономія це зазвичай — переїзд в інше місце, іноді далеко від рідних країв; «прилаштування» до колективу та тих принципів, за якими працюють у господарстві; у сезон — це часто робота без сну, постійна відсутність удома, мало уваги сім’ї; велика залежність результатів від погодних умов тощо. А поле не зважає на твої проблеми. Що б там не сталося в тебе особисто, — мусиш пильнувати посіви. Тож іноді якась іскра сумнівів може спалахнути. Але коли ти бачиш, як гарно розвиваються зрощені тобою культури, як наливається колос чи ягода, а потім збираєш врожай, і розумієш, що твої старання принесли кращий результат, то сумніви розвіюються: це — твоє. Саме заради цього ти обирав професію. Всі негаразди і труднощі — вони тимчасові. А подекуди навіть немає часу про них подумати — коли цілком поринаєш у роботу, і зрештою все забувається…»
«Серед плюсів професії агронома — це можливість саморозвитку, самовдосконалення. Якщо ти прагнеш більшого у житті, то не рухатимешся по вже «наїждженій колії». У нас в господарстві ми завжди маємо можливість робити якісь досліди, експерименти, перевіряти свої «задумки». Це з одного боку. А з другого — декому зі сторони здається, що агроном це так: посіяв, якось доглянув, зібрав — і все. Але ж насправді це дуже різнобічна професія. Ти маєш розуміти економіку, математику — коли обчислюєш ефективність технології та плановий результат; біологію, зокрема фізіологію рослин; хімію — коли маєш справу з діючими речовинами, тощо»
«Так само комусь сторонньому може здатися, що агрономія це робота «самотності». Тобто є ти і поле. Насправді тобі постійно потрібно контактувати з людьми, ефективно контактувати, бо у вас спільна мета — кращий результат. Особливо якщо у господарстві агроном має ще й обов’язки керівника. Він повинен бути десь і психологом, десь і філософські підходи задіювати, врівноважувати всі інтереси, плідно комунікувати, налагоджувати відносини з усіма — від підсобних працівників і до керівника підрозділу чи навіть підприємства. А ще ж — менеджери і представники компаній-партнерів, які постачають засоби, необхідні для вирощування культур. І колеги з інших господарств, які можуть досвідом поділитись. Усе це спілкування має ґрунтуватись на взаєморозумінні й повазі, тоді така комунікація допомагає.
Насправді ж це не так-то й легко. Бо люди різні, і мусиш до всіх знаходити підходи. Наприклад, у мене є поле полуниці, на збирання врожаю формуємо зазвичай 2 бригади. Це люди з різних сіл, з різними поглядами, інтересами, характерами. А їх потрібно об’єднати однією думкою, однією метою, щоб вони злагоджено працювали. І навіть так організувати відносини всередині бригад, щоб вони не сварилися — а це не завжди просто))»
«І в житті, і в роботі потрібно бути просто людиною. А в це поняття входить, зокрема, і відповідальність. Для агронома ця риса особливо важлива. Навіть з тієї точки зору, що в наших руках дуже великі ресурси — насіння чи саджанці, засоби і матеріали для живлення і захисту, ми дотичні до агротехніки тощо. І я не кажу про якісь там «нечисті на руку» випадки. А саме про те, що всі ці ресурси не мають бути використані намарно. Якщо ми неправильно проконтролювали роботу, неправильно виставили норму висіву, чи посадили не правильно саджанці (скажімо, розташували не так, як потрібно, кореневу систему, бо потрібно тільки вертикально, без горизонтальних розгалужень) — багато різних моментів може бути — то вкладені кошти не виправдаються, а підприємство може не отримувати очікуваних прибутків і навіть зазнати збитків.
Цієї відповідальності не варто боятись, але потрібно пам’ятати про неї»
Читати по темі: 10 життєвих принципів Віталія Яківця
«Нові сучасні технології, які останнім часом впроваджують багато підприємств, і справді дуже допомагають. Спрощують роботу, дають якусь більш загальну картину, позбавляють «папірців» тощо. Але потреба у професійному безпосередньому погляді агронома, у його присутності на полі, ще нескоро відпаде. Це, зокрема, і питання контролю якості робіт, що проводить техніка. Бо можуть траплятися навіть такі банальні ситуації, як пошкодження насіннєпроводу в сівалці, за якого насіння падає на поверхню ґрунту і не заробляється. Якщо не слідкувати за такими речами у процесі сівби, то потім помітити проблему можна буде лише коли з’являтимуться сходи.
Так само і щодо моніторингу посівів. Навіть якщо виникнуть такі технології, що з супутника буде видно з гарною роздільною здатністю шкідників на рослинах, то, по-перше, тоді вже може бути пізно реагувати. А, по-друге, не всі вони сидять зверху. Щоб побачити шкідника, агроному треба походити по полю, порозгортати рослини, позазирати під листки.
Наприклад, цьогоріч на соняшнику є проблеми з попелицями. Зовні, здаля, наче гарне поле, але поки що незначне й особливо не помітне поширення попелиць загрожує надалі зупинкою в рості рослин. Супутник іще цього не бачить, а агроном уже знає, що треба зробити, поки проблема не загострилась»
«Ми розуміємо, що в Україні сільське господарство — найважливіша галузь. І не треба соромитись, що наша країна — аграрна. Природа дала нам прекрасні ґрунти, яких у багатьох країн немає. Тож маємо можливість годувати і свою країну, і світ. Не важливо — чи це традиційне, чи органічне виробництво — перспективи великі в обох напрямів. Але при цьому я вважаю, що виробництво має бути різнопланове. Звісно, я не бачу проблеми в тому, що люди сіють багато сої, кукурудзи, інших культур. Звісно, тут є питання сівозміни, все-таки її потрібно дотримуватись. Але говорити категорично, що має бути лише органіка, — це все одно нереально. Інша річ, що, можливо, має бути якесь держрегулювання. Правда, навряд чи це буде можливо, коли з відкриттям ринку вся земля перейде в приватні руки. Однак має бути певний моніторинг якості пестицидів, що завозяться в Україну, контроль залишків продукції, загалом тих факторів, які можуть вплинути і на здоров’я ґрунту, і на екологію, і на якість кінцевої продукції.
Певним стимулом для дотримання належних норм є зараз експорт — до нього підвищені вимоги. Думаю, в майбутньому цей фактор також відіграватиме роль.
Наприклад, наше органічне підприємство вирощує в Україні малину, полуницю, які експортує за кордон. Ми розуміємо, що до нас вимоги як до експортерів надзвичайно великі. Як то кажуть, крок ліворуч, крок праворуч — і вся партія буде заблокована, а ми втратимо все. Тому дуже слідкуємо за технологією»
Читати по темі: Органічне землеробство та кліматичні зміни: як підлаштовуються вітчизняні виробники?
«Вважаю, що лише контроль якості надасть можливість розвиватися, а ринок землі, який зараз буде активно рухатись, відкриє великі перспективи для тих, хто справді хоче займатися землею і вирощувати сільгоспкультури. Я думаю, що збільшиться вал зібраної продукції, бо на землі працюватимуть власники, які підходитимуть до виробництва більш професійно, плюс дбатимуть про ґрунт»
«Я жодного разу не пожалкував, що прийшов працювати в органічне підприємство. Бо розумію, наскільки це класно і стосовно навколишнього середовища, і стосовно самих людей. Наше господарство працює за всіма правилами. І, крім якості продукції, є ще один аспект — ми даємо роботу людям, які отримують гроші і платять із них податки. Ми виконуємо чималу соціальну функцію. Наприклад, коли вирощували органічні буряки, то загальна кількість працівників на підприємстві із зембанком десь 5-6 тис. га сягала 500 осіб (з адмін персоналом, робочими та ін). Також я гордий за те, що ми розвиваємо село, де розміщене господарство. Адже наші податки йдуть на його добробут (це крім інших соцпроєктів, в яких беремо участь).
Також у нас досить широкий набір культур у сівозміні, а це великий плюс для ґрунту. Та й загалом ми дбаємо про його здоров’я, працюємо на перспективу.
Тобто мені пощастило, що маю дуже цікаву роботу і дуже захоплююсь нею. А особливо велику радість мені приносить споглядання, як ростуть рослини, як наливаються ягоди і плоди, і вже в передчутті, як збиратимемо врожай і отримуватимемо кращий результат…»
«Як я спостерігаю, зараз досить великий попит на фахівців в агрономії. Справжніх фахівців. Досить багато є пропозицій різнопланової роботи, навіть на органічних підприємствах, де цінують працівників, які хочуть розвиватися. Тому треба працювати над собою, над поглибленням знань, умінь, набуттям досвіду, і завдяки цьому себе завжди можна реалізувати в агрогалузі. Завдяки чому і забезпечити своє матеріальне благополуччя і впевненість у майбутньому»
«Не потрібно зациклюватись на проблемах. Іноді вони стають поштовхом для чогось кращого. Наприклад, цьогоріч у певний період в нашому регіоні пройшли дуже сильні зливові дощі. І ми не могли заходити в поле, не могли просапати (за органічною технологією з бур’янами боремося лише механічним способом). Але дощі проходять, і зрештою все повертається до потрібного режиму, просто треба знайти спосіб, як надолужити пропущений час. І це вже напрацьовуються якісь нові прийоми. Але при цьому є ще один нюанс. Така надлишкова вологість раптом розкрила інші сорти, які ми взагалі не розглядали як перспективні, але, як виявилося, за цих погодних умов можуть показати кращий урожай.
Так, у нас були й тяжкі роки, коли, наприклад, град вибив усе поле повністю. Ми заклали нову плантацію полуниці, налаштували технологію сучасну, посадили на високій грядці, зробили зрошення на агро-волокні, придбали найкращі саджанці — вклали чималі кошти. А на другий рік оцей град вибив усю плантацію. Ми були в розпачі. Але це було для нас стимулом, і на наступний рік ми досягли ще кращого результату. Полуницю відновили, плюс проаналізували все, зрозуміли слабкі місця і вдосконалили технологію, щоб мінімізувати втрати в таких ситуаціях.
Тобто не треба впадати у відчай, а треба не боятись починати все спочатку, вже послуговуючись негативним досвідом. Це завжди дасть свої плоди»
