Соняшник і соя на розмінованих полях — як живе Броварський кластер A.G.R. Group після деокупації
У наш воєнний час вислів «битва за врожай» набуває нового значення. Українські аграрії мають свій власний фронт і, попри всі складнощі, тримають його — як внесок у ту велику перемогу, яку мужньо наближають наші воїни у цій великій війні зі споконвічним ворогом. Можливо, у цих словах забагато пафосу, але поїздки і спілкування з аграріями в різних регіонах України навівають саме такі думки і такий настрій.
Особливо гостро це відчуваєш, коли приїздиш у гості до підприємства, яке пережило окупацію. Як от у Броварський кластер холдингу A.G.R. Group на Київщині.
Ми побували тут 14 жовтня. Слідів майже місячної окупації — з мінометними обстрілами, руйнуваннями, мінуваннями, полоненням персоналу — вже майже не було помітно. Підприємство працювало практично у звичному режимі, загоївши рани і прилаштувавшись до нових реалій.
Як вдалося відновитись та як ситуація вплинула на виробництво і врожай — поговорили з керівництвом і співробітниками кластера. А ще побували в полях — на збиранні сої та соняшнику і підготовці ґрунту до наступного сезону.
Окупація і відновлення
Загальна площа оброблюваної підрозділом землі — 5 тис. 32 га. База кластера розташована недалеко від районного центру, на території Гоголівської громади. Саме тут найбільше «похазяйнували» загарбники, коли з 7 березня по 3 квітня тримали місцину під окупацією.
Ворог несподівано прорвався з боку Чернігівської області на початку березня. З бази не встигли нічого вивезти. Техніка, пальне, обладнання лабораторії тощо все залишилось на місці. Хіба що пустувало зерносховище — збіжжя на той час було вже реалізоване.
«Ми нічого не встигли вивезти практично. У березні базу обстріляли 2 рази з мінометів. Були критичні пошкодження металевого силосу та сушильного комплексу і склад. На складі залишались трактори John Deere, які через обстріли були пошкоджені осколками. Крім обстрілу, відбулось і вторгнення на базу — бронетранспортером просто винесли ворота. На місці перебували декілька охоронців, окупанти жорстко їх взяли в заручники. І потім певний час тримали людей у клітках для собак…», — розповідає Давіт Авагян, керівник кластера «Бровари».
Економія під час війни: чи допомагає точне землеробство?
За його словами, окупантами було вкрадено багато майна, зокрема дизельне пальне, складське обладнання, насоси, машини та ін. Наразі господарство всі втрати й пошкодження задокументувало і надало відповідним держорганам.
Втім, у середині жовтня ознаки пошкоджень помітні лише на деяких ділянках внутрішньої огорожі, на асфальті та на фундаменті силосної башти. Все решта — відновлене, відбудоване і вже працює.
Новий урожай вже завозиться, перевіряється у власній лабораторії, очищується, сушиться і відправляється на зберігання.
Та постраждала не лише база підприємства. Бойові дії й обстріли важкої артилерії залишили по собі рани на полях і небезпечні «сюрпризи».
«4 квітня, після того, як вони пішли звідси, ми зібралися командою. І почали діяти. Зокрема, оперативно вирішили питання з саперами, знайшли групу з розмінування. Щодня наші агрономи об'їжджали поля, візуально перевіряли наявність боєприпасів, що не розірвалися, протитанкових мін та інших небезпечних для здоров'я снарядів. Отак спільними зусиллями досягли того, що під час посівної в нас не було жодного інциденту. Хоч у сусідів, на жаль, траплялося. Навіть було, що на міні підірвався тракторист», — зазначив Давіт Авагян.
Окупація, розмінування, доставка необхідних засобів — все це разом спричинило затримку з посівною. Але, незважаючи на пізні терміни, вирішили сіяти.
Тим більше, за словами Давіта Авагяна, керівник і власник A.G.R. Group Місак Хідірян завжди каже — що би не сталось, як би важко не було, — зупинятись не можна, треба працювати.
Посівна — затримка на місяць і зміна структури посівів
Взагалі, сівозміну в господарстві змінили ще минулого року. Перед тим практикували двопільну систему — кукурудза-соя, але війна, ринок та погодні умови змусили відійти від цієї технології. Минулоріч додали соняшник, а на 2023 планують ще розширити спектр вирощуваних культур.
«Цьогоріч під соняшник відвели 1605 га. Виходячи з того, що клімат та зовнішньоекономічний ринковий попит змінюються, від двопільної технології ми відмовились. Тому що кукурудза — наразі проблемна культура. Ціна на сушіння, доробку зростає, ціна купівлі-продажу нівелює прибутки. Тож довелося перейти на технічні культури», — пояснює керівник підприємства.
1400 га кукурудзи все ж посіяли, а решта 2022 га — це соя.
«Я, як керівник кластера, на початку не був на 100% упевнений, що нам вдасться засіяти усі 5 тис. га. Але всі служби, всі наші працівники доклали максимальних зусиль, спрацювали на славу — і в нас усе вийшло!», — каже Давіт Авагян.
Спочатку посіяли кукурудзу, а потім, за словами директора, зразу перейшли на соняшник. Загнали на базу всі три сівалки за ніч, а механізатори та інженер хутко переставили диски, налаштували й одночасно розпочали сіяти соняшник. Після цього в тому ж ритмі всі три сівалки були переведені на сою.
«Втім, пізня сівба все-таки дала про себе знати. Вологу закривали і ґрунт обробляли пізно. На момент посівної земля була майже суха. Волога у верхньому шарі ґрунту з кожним днем висіву зменшувалася. Сою ми сіяли на 4-5 см. Сподівалися, що піде дощ. Йшли на ризик, адже іншого виходу не було», — каже Давіт Авагян.
Сої і справді дістались найбільш несприятливі умови. З потрібних 450 мл опадів упродовж вегетації культури випало до 250-260 мл. Спочатку було сухо, потім могли пройти 3-4 дні зливи, а потім цілий місяць — знову посуха.
Соя на розмінованих полях
Того дня, як ми відвідали підприємство, на його полях активно тривали жнива. Одночасно молотили сою та соняшник. Ми встигли побувати на збиранні обох культур.
Практично на всіх навколишніх полях були вирви від вибухів, уламки ракет і снарядів. Подекуди навіть капоніри, вириті під танки/гармати.
«Ми землю на цій площі так як належить не готували з весни — було розмінування. Як наслідок пізно проводили заплановані технологічні операції з підготовки ґрунту. Влітку дощі хоч і йшли, але той запас ґрунтової вологи, який повинен бути, ми навесні втратили. До того ж тут, у північній частині (Київщина, Чернігівщина, Сумщина) цьогорічна весна виявилась дуже холодною. Причому таке вже другий рік поспіль спостерігається. На Чернігівщині навіть у 20-х числах травня були заморозки. Що ж стосується сої у Броварському кластері, то холодна весна вплинула передусім на розвиток культури. Вона дуже повільно розвивалась цьогоріч», — пояснює Іван Войко, головний агроном.
Вдалось провести вертикальний обробіток дисковою бороною Case IH True-Tandem 335 VT, але цю операцію мали здійснювати в кінці березня, а вийшло в кінці квітня.
«Сніги, дощі, заморозки тощо — вони формують тріщини і волога випаровується. Тому потрібно верхній шар ґрунту обробити, тим самим зменшити втрату вологи. Скажу чесно, запаси вологи були не дуже великі. Особливо тут по Гоголевому, де ми з вами зараз перебуваємо», — розповів Іван Войко.
І додав, що в цій місцині ґрунти переважно ясно-сірі, сірі опідзолені. Однак загалом по кластеру 30% ґрунтів — дерново-слабо- і середньопідзолисті піщані та глинисто-піщані. Що ще більше ускладнює ситуацію з вологою.
За словами головного агронома, кукурудзу почали сіяти у 20-х числах квітня, сою розпочали з 3 травня. Уже потім взялись за соняшник — чекали, щоб достатньо прогрівся ґрунт. Якби не війна, каже агроном, може б соняшник і не сіяли в таку холодну весну. Але вже тоді було зрозуміло, що ситуація на ринку кукурудзи цьогоріч буде складною, тож потрібно було переорієнтовувати структуру посівів.
Незважаючи на не дуже вдалий початок, намагалися дотримуватись напрацьованої раніше технології вирощування сої, всі операції упродовж наступної вегетації проводити вчасно.
Із добрив під сою дають хлористий калій та сульфат магнію, а також проводять перед сівбою інокуляцію насіння біопрепаратом. Заходи захисту завжди планують превентивні. Хоча пильно слідкують за погодними у мовами і розвитком рослин, аби в разі чого — вчасно спрацювати.
«Загострення проблем із хворобами ми не допускаємо. От в цьому році, незважаючи на загальну нестачу вологи, ті опади, що таки пройшли, були досить рясними. Тож почав проявлятися пероноспороз. Але ми швидко зорієнтувались, спрацювали фунгіцидами, усунули загрозу», — розповів Іван Войко.
Олександр Аракелян: Війна зламала всі стратегії — рішення, що сіяти, приймаємо оперативно по ситуації
Пізній посів також дав про себе знати до збирання. Визрівання відбувалось не так, як зазвичай. Раніше, каже головний агроном, збирати культуру починали 5-10 вересня. Цьогоріч же на кінець першої декади вересня соя ще стояла зелена. Верхній ярус був у фазі наливу, а нижній ще навіть не починав побуріння. І до того ж у цей період пройшли заморозки. Певна частина бобів абортувалась, що також вплинуло на врожайність.
На момент наших відвідин з понад 2 тис. га посіяної по кластеру сої зібрали лише 250 га. Урожайність була не рекордною, швидше — середньою, але з урахуванням усіх описаних обставин — цілком непоганою.
Соняшник — трохи нижча якість, але висока маса 1000
Соняшнику тут трохи більше пощастило. Для нього дощі були більш продуктивними. І в ті періоди, де сої вологи не вистачало, соняшнику — більш-менш достатньо.
Як зазначив Іван Войко, минулого року на їхніх пісках навіть за посушливих періодів соняшник дав середню врожайність на рівні 3 т/га. Цьогоріч очікували все-таки більше. Але за підсумками збирання 400 га, що були обмолочені на день наших відвідин, результат перебував на тому ж рівні — 3 т/га.
«Перший чинник — та сама холодна весна. Другий — під час цвітіння почалися опади. Спостерігалась дуже висока відносна вологість, плюс сприятлива температура — і почала проявлятися сіра гниль. Довелось провести третю, позапланову фунгіцидну обробку. Думаю, ми правильне рішення прийняли. У багатьох сусідів, які пошкодували коштів на захист, чимало пошкоджень на полях. Причому не лише через сіру гниль, присутній і кошиковий склеротиніоз. Кошики буквально вигнивають і падають на землю. До слова, був нещодавно на Рівненщині, то там бачив у одному з господарств посіви, до 30% уражені склероцією. Ми ж вчасно помітили проблему і встигли зупинити розвиток хвороби», — розповів головний агроном.
За його словами, загалом збирання соняшника мали розпочати 15 вересня, але змогли зайти комбайнами лише десь 7 жовтня.
«Провели десикацію — і зарядили опади. За вересень 25 днів із 30 були з дощами. Тож соняшник перестояв, і мусимо чекати потрібної вологості...», — додав пан Іван.
На полі площею 252 га, де був посіяний гібрид Субаро, так само кипіла робота. Працювали 3 комбайни — Case IH та John Deere. Невпинно курсували вантажівки, вивозячи зібраний урожай на базу, де відбувались перевірка зерна на якість та подальше очищення. (До слова, як розповіла нам завідувачка лабораторії Броварського кластера Людмила Завадська, якість соняшника порівняно з минулим роком дещо гірша. При цьому олійність по згаданому гібриду в межах 50%, маса 1000 насінин 71 г).
А поряд в очікуванні стояли 3 трактори John Deere з дисковими глибокорозпушувачами Case IH Ecolo-Tiger 875 — аби одразу заробити пожнивні рештки соняшнику.
«Руку на пульсі» тримали 3 молоді лінійні агрономи — Роман Черниш, Сергій Місяць та Олег Дідик.
Як розповів Роман Черниш, базисна волога трохи пригальмовує темпи збирання. Зранку вимірювання показало 12%. А після обіду, якраз коли ми відвідували поле, вже показник знизився до 9%. Власне, з цієї ж причини комбайни працювали зі швидкістю 5-5,2 км/год., хоча, за словами Давита Авагяна, за такої вологості зерна допускається 8 км/год.
«Зараз спробуємо поекспериментувати. Дав завдання агроному, щоб один із комбайнів підвищив швидкість до 7 км/год. Подивимось за втратами. Якщо вони будуть більш-менш у нормі, то збільшимо швидкість для усіх комбайнів. Бо часу для збирання соняшнику мало. Нам же ще понад 1000 га потрібно зібрати. Як бачимо, зараз втрати у нормі — 30 кг/га. Тому вирішили спробувати підвищити швидкість, якщо втрати кардинально не зміняться, то прискоримо роботу», — розповів директор кластера.
Результатів експерименту ми не дочекались, зате поспостерігали роботу «еколотайгерів».
«Зразу проводимо підготовку на зиму — здійснюємо глибоке розпушування агрегатами Case IH Ecolo-Tiger 875, які оснащені і дисками, і лапами. Наступного року плануємо сіяти тут кукурудзу. Диски працюють на глибину 12 см, лапи — 30 см. Таким чином верхній шар ґрунту разом з рослинними рештками подрібнюється дисками, а лапи нижче ліквідовують ущільнення. Навесні на цій площі ми лише закриваємо вологу. Думаю, саме завдяки підготовленому в такий спосіб ґрунту нам цьогоріч вдалося у стислі терміни провести посівну в післяокупаційних умовах. Крім того, такий обробіток порівняно з оранкою дає значну економію пального», — пояснив Роман Черниш.
А як розповів нам Євген Касаяні, інженер-механік Броварського кластеру A.G.R. Group, тут взагалі намагаються працювати на випередження. Зокрема, вже підготували сівалки та ґрунтообробні агрегати до весняної посівної. Так само працюють над готовністю самохідних обприскувачів.
Слідкуючи за ринком і погодою, у компанії планують наступну сівозміну — хоча вже довелось змінювати все на ходу. Були плани, зібравши у вересні соняшник, посіяти озиму пшеницю — не вдалось через дощі і затримку зі жнивами. Швидко переорієнтувались: під урожай-2023 сіятимуть навесні лише соняшник та кукурудзу, але розпланують так усі роботи, щоб під наступні сезони вже додати у сівозміну озимі пшеницю й ріпак.
Власне, незважаючи на пережите і пройдене цієї важкої воєнної весни, та й загалом нелегкого сезону, оптимізму в команди не позичати. Як каже Давіт Авагян — поки є кому працювати, робота не зупиниться…
Алла Гусарова, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
