Олександр Аракелян: Війна зламала всі стратегії — рішення, що сіяти, приймаємо оперативно по ситуації
Війна рушить усе — життя, будинки, плани. Для багатьох підприємств дотримуватись напрацьованих практик в умовах війни стало неможливо. І для того, щоб не лише протриматись на плаву, а й досягти певних успіхів, потрібно задіювати знання, досвід, нестандартне мислення. Ми з’ясовували, як в таких умовах вибудовує свій напрям Олександр Аракелян, керівник агрономічного відділу холдингу A.G.R. Group, власником якого є Місак Хідірян.
Компанія має оброблювані землі в Полтавській, Київській, Сумській, Чернігівській, Миколаївській та Херсонській областях. Однак у нинішній воєнний сезон-2022 до кластерів в останніх двох областях доступу не мають — частина земель під окупацією, частина розташована в зоні бойових дій. На початку сезону схожа ситуація була й на Сумщині та Чернігівщині. Але коли ворог втік звідтіля й після того, як було проведено розмінування, вдалося все ж посіятись, хоча і з запізненням. Чекати завершення роботи саперів також довелось і в Броварському кластері на Київщині. Більш-менш нормально пройшла посівна лише на Полтавщині. Тим не менше, усю технологію і систему сівозміни, яку вибудовувала A.G.R. Group у передвоєнні роки, довелося змінювати.
У нашій розмові з Олександром Аракеляном він зразу означив, що про південні кластери говорити немає сенсу. З невеличких доступних площ, де була посіяна озимина, що фактично росла без догляду, вдалося зібрати трохи збіжжя, яке роздали людям за паї переважно в місцини, де й досі тривають обстріли. От коли вже ці території звільнять й відкинуть ворога подалі, тоді, за словами пана Олександра, рішення прийматимуться відповідно до обставин.
Власне «по ситуації» рішення приймають і по решті кластерів. Адже доводиться враховувати не лише безпосередньо воєнний фактор, а й спричинені ним чинники. Плюс погодні умови.
Технології вирощування сої та кукурудзи за «американською системою» в A.G.R. Group
В минулі роки компанія поступово впроваджувала на більшості площ двопільну американську систему вирощування: 2 роки соя — 2 роки кукурудза. Вже напрацювали певний досвід, підлаштовувати технології та економіку виробництва, та цей рік усе «переграв».
У північних кластерах взагалі відмовилися від кукурудзи, замість неї посіяли соняшник і на деяких площах гречку.
«Загалом я раніше планував зайти в той регіон із соняшником, але потроху. Не на весь обсяг. Насамперед тому, що збирання культури в північних областях — досить клопітне. Адже виходить так, що треба заходити на сівбу пізніше, ніж в інших регіонах, а збирати — раніше. Це означає, що треба «закумулювати» одночасно багато техніки. Тобто оптимально на збирання 5000 га соняшнику задіювати 15-20 комбайнів. І кожному дістанеться не дуже велика площа (а отже, менше винагороди), а не всі на це погодяться. Та й перевезення зерна в короткі терміни великими обсягами — також непроста справа. Тому хотілося б уникнути таких проблем. Але цьогоріч іншого виходу не було, як засіяти більшість площ саме соняшником», — каже Олександр Аракелян.
Він пояснює, що кукурудза в північному регіоні принесла б іще більше проблем. Адже досі не зрозуміло, що буде з цінами на газ і відповідно на сушіння зерна. А тут зазвичай збирають кукурудзу з вологістю не нижче 27%. Можна десикацією знизити цей показник ще на пару відсотків, але це врятує не набагато.
«Тому в північних кластерах ми кукурудзи зовсім не сіяли в цьому сезоні, і швидше за все не будемо сіяти в наступному. Хоча сівозміну буде складно вибудувати. Після соняшника логічно сіяти озиму пшеницю. Але максимальний термін її сівби — 10 жовтня. При цьому через те, що соняшник довелося пізніше посіяти, а ще з огляду на тривалі літні дощі в регіоні, маємо підстави очікувати пізніх строків збирання — у 20-х числах вересня. Це означає, що на обробіток ґрунту та сівбу залишається днів 10-15. Це дуже мало», — каже Олександр Аракелян.
За його словами, до того як стало зрозуміло, що збирання соняшнику буде пізнім, на 3,7 тис. га на Чернігівщині й 1,3 тис. га на Сумщині планували сіяти озиму пшеницю. На 857 га, на яких цьогоріч вирощували гречку, під урожай-2023 посіють соняшник. Але зараз чіткої впевненості немає щодо реалізації цих планів. Вирішуватимуть по ситуації — залежно від того, як швидко зможуть зібрати цьогорічний урожай, звільнити поля, і скільки часу залишиться на сівбу.
«Якщо озиму посіяти не встигнемо, значить, будемо розробляти альтернативні варіанти сівозміни. Можливо, навіть введемо якісь нішеві культури. Зараз важко будувати стратегії. Можна лише оперативно реагувати на зміну обставин. Зібрали врожай — і за наступні 2-3 дні прийняли рішення: сіяти озимі, залишити під пар чи запланувати якісь ярі. Але в будь-якому разі усе будемо ретельно прораховувати. Можна, наприклад, зразу запланувати яру пшеницю чи жито, але в нинішній ситуації з цими культурами добре, якщо можна вийти в нуль. А найімовірніше з нашою технологією це буде навіть мінус», — стверджує керівник агрономічного відділу.
Загалом він вважає, що ті, хто зараз відмовляється сіяти зернові, по-своєму мають рацію. Якщо цінові тенденції не зміняться, то зерно стане збитковим.
«За нинішніх умов, щоб вийти в плюс, потрібно отримати урожайність 6-7 т/га озимої пшениці. Тоді як раніше 4 т/га це вже був непоганий плюс. Минулоріч у Сумській області ми отримали врожайність пшениці 5,2 т/га й отримали з неї добрі прибутки. А цьогоріч вона навіть з такою врожайністю була би збитковою. Хоч загалом озиму пшеницю ми сіємо передусім для сівозміни. Ця культура дуже добрий попередник для озимого ріпаку. От ріпак — цікава культура. Але його треба сіяти у серпні, і крім озимих злакових, немає іншої культури, яку можна встигнути зібрати і підготувати площу під ріпак. На жаль, у цьому сезоні ріпак нам не вдасться посіяти, оскільки на полях в нас вирощуються пізні ярі культури», — каже Олександр Аракелян.
Сою на півночі також не сіятимуть. Адже в A.G.R. Group культивують лише традиційну, не-ГМО сою. А оскільки соняшник вирощують стійкий до трибенурон-метилу, то його падалицю на традиційній сої практично неможливо забрати. Тому й будуть складнощі з формуванням сівозміни. Як повторює пан Олександр, усе будуть вирішувати «по факту».
У Броварському кластері на Київщині дещо легше. Там все-таки цьогоріч посіяли, крім соняшнику, і 1400 га кукурудзи. Але передусім тому, що мають свою сушарку й питання доробки зерна стоїть не так гостро.
Хоч, як зізнається фахівець, з економічної точки зору також доцільніше соняшник сіяти. Та це вже було б повним порушенням сівозміни, адже на тих площах минулого року був соняшник, планують і в наступному їх відвести під олійну (так виходить по структурі сівозміни). А три роки поспіль — це вже перебор. Втім, станом кукурудзи керівник агрономічного відділу задоволений, очікує на досить добрий урожай. А раду йому вже якось дадуть.
При цьому він додає, що строки вегетації культур цьогоріч змістились не лише в північних областях. Фактично й по решті кластерів усе відтермінувалось днів на 10-15. І через дощі, і через те, що було мало сонячних днів.
«Скажімо, в Полтавській області ми зазвичай ранні сорти сої сіємо. То в останні 2-3 роки в цей час (початок третьої декади серпня) уже було зроблено десикацію і на початку вересня ми вже починали її збирати. Цього ж року ще лиш визначаємось, коли будемо робити десикацію», — зазначив Олександр Аракелян.
Підготовка поля до сівби сої — потрібен ідеальний стан
За його словами, раніше для сої й кукурудзи постійно в липні-серпні не вистачало вологи. Якщо ж у цей період йшли дощі, то завжди були врожаї. А цьогоріч тривалі дощі навпаки — ускладнили ситуацію. Спочатку наче й непогано посіви виглядали, а з подальшим розвитком — десь відбулась абортація квіток, бобиків, у деяких місцях сформовано 2 зернини замість 3-4. І вже не скажеш, що вологи не вистачало, навпаки — було більш ніж достатньо, але негативну роль зіграла прохолодна погода, коливання температур. Через що соя стресувала.
«Рослини, в яких слабша коренева система, такі перепади складно переносять. Зразу можна і не помітити проблеми. Начебто вона зелена, добре росте, а коли розпочинається формування бобів, тоді стрес і проявляється. Скажімо, мало би бути десь 30-35 штук бобиків, а насправді їх 15-25. Верхівки не зав’язались. Та все-таки великого просідання по врожайності на сої ми не очікуємо. Сподіваємось, що вона витягне за рахунок маси тисячі зерен. Бо налив зерна непоганий, в кінці серпня вже піднялись температури, вологи достатньо, вегетація продовжується — повинна добрати. І не тільки соя. Думаємо, по соняшнику і кукурудзі так само кінцева врожайність підтягнеться», — каже фахівець.
По соняшнику також розраховують на добрий урожай. Волога йому пішла в плюс. Хіба що довелося додатково поборотись із хворобами. Особливо ця проблема торкнулась Броварського кластера. Через прохолоду та надмірну вологу (соняшники буквально у воді стояли) на кошиках почала розвиватись сіра гниль. Це могло позначитись на якості майбутнього врожаю, тому було прийнято рішення провести додаткову фунгіцидну обробку.
Як вважає Олександр Аракелян, на захисті економити в жодному разі не можна, бо ризикуєш спаплюжити всі ті зусилля, що вкладені у вирощування. На його думку, краще вже оптимізувати схему живлення, але не захист.
Тим більше, що цьогоріч із добривами дуже складна ситуація, стверджує фахівець.
«У деяких наших кластерах ми робили аналізи і з’ясували що подекуди у ґрунті не вистачає калію. Минулого року ми вносили калій хлористий. Купували його за 15 тис. грн/т. Цьогоріч ціна доходить до 50 тис. грн/т. Чи є сенс їх вносити? Звісно, ми над цим питанням ще будемо думати, рахувати. По азотних добривах також стрибок цін спостерігається. Кукурудза, наприклад, без них не обійдеться. І це одна з причин, чому будемо від неї зрештою остаточно відмовлятись. Сою ми й так без добрив вирощуємо. Під соняшник, звісно, й азотні, й калійні не завадили б. Але якщо ціна на той же калій хлористий буде і далі рости, то краще отримати меншу врожайність, але при цьому якусь маржу. Щоб за таких цін окупилося калійне добриво, мені треба виростити соняшник по 4-4,5 т/га. При тому що в нормальні роки середня урожайність у нас 3,5 т/га. То вже краще отримати 2-2,5 т/га соняшнику і пристойну маржу, ніж вкласти шалені гроші в добрива і вийти в мінус. Цьогоріч, наприклад, у зв’язку з загальною ситуацією, ми знизили норму азоту під соняшник. Якщо минулого сезону давали 120 кг/га карбаміду, то нинішнього — по 70-80 кг/га», — розповідає Олександр Аракелян.
Наскільки спрацювали всі вимушені зміни — покаже отриманий результат. Першою в черзі на збирання буде гречка. А поки що по різних кластерах або проводять десикацію (по сої), або готуються до неї (по соняшнику). Отже, і жнива не за горами.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
