Щоденник молодого агронома. Максим Василенко: Без практики на теорії далеко не заїдеш
Вступити після школи на агронома — мій свідомий вибір. Мені з дитинства подобалося стежити за тим, як ростуть та розвиваються рослини, що буде, якщо тим чи іншим чином їх підживити, захистити. Звертав увагу, як відбуваються всі процеси розвитку й росту: від маленької насінини в ґрунті до плодів та квітів. Давно зрозумів, що це приноситиме мені задоволення.
Після школи я обрав Тальянківський агротехнічний коледж Уманського національного університету садівництва ( НУС, — ред.), а потім і НУС — навчатися на спеціалізації «Агрономія». У коледжі навчання сподобалось мені більше, саме там я отримав базові знання, які протягом своєї роботи зараз застосовую на практиці. У коледжі прийшло усвідомлення, що мені подобається те, чим я зараз займаюсь. Звичайно, у виші теж отримав багато потрібних знань, але саме в агротехнічному коледжі я ставав фахівцем і спеціалістом своєї справи. Залежало багато від викладачів, адже дисципліни в більшості дублювалися. Тож питання вищої освіти не завжди актуальне.
За мого навчання в коледжі було багато студентів, які навчались і не отримували задоволення від того, що вивчають, їм це було не цікаво й нудно. Я вважаю, що тільки та робота, до якої лежить твоє серце, зможе принести найкращі результати і для тебе, і для суспільства, в якому ти живеш. Адже тоді тобі хочеться шукати вдосконалення, старатися, рухатись уперед, а не стояти на місці. Зараз багато студентів з моєї групи не працюють за спеціальністю, і це, я вважаю, проблема.
7 листопада у мене невеликий ювілей — 3 місяці як я працюю агрономом у ПрАТ «Зернопродукт МХП». Зараз точно впевнений, що більшість знань, які отримав у навчальних закладах, мені знадобилась, але я потребую нової інформації. Можливо, з часом щось із сьогоднішніх підручників втратить свою актуальність, щось забудеться. В університеті, впевнений, були предмети, які зараз не потрібні в моїй роботі, адже поки не зіштовхувався ще з певними проблемами чи питаннями. Хоча хтозна, чи не знадобляться вони мені надалі. Я розглядаю всю науку в навчальних закладах як корисний досвід.
Під час навчання мені пощастило двічі проходити практику в ПрАТ «Зернопродукт МХП». Я уважно стежив за всіма процесами, котрі є в роботі агронома. Мені давали не лише теоретичні знання, які показували в дії, а й залучали до робіт. Практика в навчальних закладах дозволила мені легше та швидше адаптуватися потім на роботі. Теорія це теорія. Знань можеш мати досить багато, але на ділі не розбиратись у тому, як все відбувається в робочому процесі. Після практики є завдання, які я вже знаю, з якими працював, навіть робота з тією ж сівалкою.
Усі технологічні операції ми нині виконуємо на планшетах. Потрібно швидко вчитися, ловити усе «на льоту». Якщо відбувається оранка чи будь-який інший робочий процес, то треба всі дані внести в планшет. Як на мене, це значно полегшило роботу агрономів.
Бувають ситуації, що не можу щось зрозуміти, або просто хочеться уточнити, то я завжди знаю, що знайду пораду в своїх колег. У нас дуже дружній колектив, зокрема агрономів! Одразу, коли прийшов працювати як молодий спеціаліст після університету, в компанії допомогли адаптуватися. Головний агроном завжди відповідав на всі питання, радив, цікавився. До всієї роботи там підходять відповідально.
Після робочого дня, коли приїжджаю додому, то частенько читаю тематичну літературу чи дивлюся спеціалізовані відео. Керівництво обіцяє відправити всіх агрономів наприкінці січня чи на початку лютого на навчання, я цього дуже чекаю. Думаю, що там здобуду більше знань в цілому.
Студентству, яке зараз прагне здобути посаду агронома, пораджу лише вчитись і не прогулювати. Шукайте можливість для практики.
Планів багато надалі. Будемо працювати, будемо. Хочу потихеньку підвищувати свою кваліфікацію, якщо вдасться. З агронома стати головним агрономом — і так далі.
Максим Василенко
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.