5 правил ефективного управління аграрним виробництвом та можливими ризиками

Сучасний агроном повинен навчитися ще й ефективно керувати виробничими процесами, організовувати роботу на місцях та чітко контролювати рівень її виконання. Тобто він вже не зовсім агроном-рослинник, а скоріше менеджер аграрного виробництва.

На словах все виглядає дуже просто: сплануй, постав завдання, проконтролюй, оціни рівень виконання, виправ помилки, отримай результат. На практиці ж це доволі складний процес, який потребує значних зусиль, «з’їдає» купу нервів та часу. На жаль, агрономів досі готують за застарілими учбовими програмами, у яких не передбачено таких корисних предметів, як менеджмент підприємства та основи управління аграрним виробництвом.

SuperAgronom.com вирішив допомогти виправити цю помилку та підняти тему агроменеджменту для усіх агрономів, яким потрібно бути ще й ефективними управлінцями, а не лише досвідченими рослинниками.

Удосконалення організації та управління виробництвом

Звісно, у кожному господарстві є директор, на якого й покладаються усі функції керівника та який повинен приймати більшість організаційних рішень. Це добре працює в теорії. У реальному житті прийняття рішень та організація роботи на місцях дуже часто лягають саме на плечі агронома. Як зробити процес управління виробництвом більш ефективним? Фахівці рекомендують дотримуватися певних правил:

• Аналіз. Основа успішного виробництва – аналіз успіхів та помилок минулих років, щоб у майбутньому убезпечитися від допущених промахів та закріпити досягнуті успіхи.

• Планування. Детальне планування усіх майбутніх операцій та технологічних процесів – найкращий спосіб досягти максимальної продуктивності праці.

• Розподіл повноважень. Один агроном — у полі не воїн, він не зможе сам «розірватися» на всі процеси. А цього й не потрібно. Йому необхідно навчитися правильно делегувати повноваження. Наприклад, сівалку повинен налаштовувати працівник сервісної служби, а не особисто агроном. Справа агронома — проконтролювати точність висіву та роботу операторів сільгосптехніки, які працюють на полі.
• Стратегічне мислення. Правильно розподіляти обов’язки між підлеглими, планувати роботу таким чином, щоб не було простоїв техніки та додаткових непотрібних операцій — дуже цінне вміння для кожного агронома.

• Мотивація працівників. Методи економічного заохочення в даному випадку діють якнайкраще. Але не завжди агроном має право та можливість заохочувати тих же комбайнерів чи трактористів преміями. Як бути у випадку, коли найманий оператор техніки у кінцевому результаті зацікавлений мало, та працює «аби день до вечора», не зважаючи на рекомендації агронома по глибині оранки чи висоті зрізання стебла при збиранні культури? Дієвий метод — система штрафів. Наприклад, у одному з господарств, де агрономи отримали право накладати штрафи на найманих операторів сільгосптехніки та водіїв вантажівок, ефективність та швидкість роботи зросла приблизно на 20%.

Управління ризиками

Несприятлива погода, зниження врожайності через шкідників та хвороби, а також багато інших ризиків — справа у аграрному виробництві майже буденна. Щоб зменшити вплив усіх подібних факторів на результат виробничого процесу, потрібно діяти у двох напрямках. По-перше, заздалегідь визначити усі потенціальні негативні події та по можливості уникнути їх. По-друге, продумати комплекс дій, які допоможуть справитися з тими подіями, які вже настали, та зменшити їхній вплив.

Класичний цикл управління ризиками виглядає таким чином:

• Виявлення усіх можливих загроз. Врахувати потрібно геть усе: кліматичні умови та можливі ризики для врожаю за несприятливої погоди, можливі проблеми з технікою, ЗЗР, посівним матеріалом, людський фактор та усі можливі форс-мажори, які можуть виникнути і під час проведення польових робіт, і під час збирання та транспортування.
• Оцінка ризиків: розрахунок можливої шкоди, яку можуть завдати ті чи інші негативні фактори, та вирахування вірогідності їхнього настання.
• Розстановка пріоритетів. Неможливо керувати усіма ризиками одразу, тому потрібно скласти для себе шкалу пріоритетів, визначити найбільш вагомі ризики.
• Вибір методів запобігання негативним факторам або ж способів звести їхню дію до можливого мінімуму.
• Аналіз проведеної роботи, врахування усіх помилок та запровадження усього циклу спочатку у новому сезоні.

Управління ризиками — справа не одного дня, це постійна, наполеглива, циклічна робота. Так, вона не зовсім підходить «за профілем» саме агрономам, але ж сучасний темп виробництва вимагає від спеціалістів постійного розвитку, освоєння нових навичок та вміння швидко зорієнтуватись у реаліях, що змінюються.

І пам’ятайте: якщо за виконання якоїсь роботи відповідає одразу кілька людей, винних у похибках та провалених завданнях потім знайти буде неможливо. Сумнозвісний «людський фактор» потрібно враховувати завжди і всюди.

Олена Басанець, SuperAgronom.com