Михайло Микитюк: Агрохімічний аналіз є однією із складових комплексного підходу до вирощування

Михайло Микитюк поділяє усі аграрні компанії на системні та «бардачні». У останніх, каже він, саме відсутність системного підходу до роботи спричиняє безлад.

«У тому колі спілкування, в якому я зараз знаходжуся, практично не залишилося аграріїв, які б не робити аналіз ґрунту. Дуже важко його не робити, коли, наприклад, у тебе товариш робить аналіз, витрачає на добрива вполовину менше і отримує результат. А ти витрачаєш більше і не отримуєш результату… Все рівно це тебе спонукає іти і робити. От, наприклад, як раніше виглядала типова технологія вирощування кукурудзи в плані добрив? Було прийнято вносити 200 кг діючої речовини азоту, прийнято було вносити 54 кг д.р. фосфору і 120 кг д.р. калію. То та кукурудза росла, звичайно. Але чи економічно доцільно це? Ні», — каже консультант.

Що таке лабораторія та в чому полягає головна мета її роботи?

Є дуже багато випадків, розповідає Михайло Микитюк, коли люди відмовляються працювати з лабораторіями, бо в них не виходить така співпраця. Тобто тут є ще таке питання, як невиправдані надії. Тому для себе чітко треба уявляти, що таке лабораторія, яка її роль, як вона працює, щоб розуміти, які результати вона дає. Потрібно розуміти, де лабораторія працює, а де ні, щоб не було завищених очікувань від цієї лабораторії, щоб не очікували того, чого вона зробити не може.

«Лабораторія має по суті три головні складові. Перша — це «залізо», тобто те обладнання, на якому робиться аналітична частина, визначається вміст тих чи інших хімічних елементів, або фізико-хімічні показники ґрунту. Друга частина — це «мізки» лабораторії, це фактично софт, який був написаний, виходячи з великого об’єму інформації теоретичної і практичної, який видає тобі рекомендації, що тобі треба внести і коли. І ще у кожної лабораторії у софті є таке поняття, як поправочний коефіцієнт, який результати цієї лабораторії чітко прив’язує до твоїх умов. Якраз робота з цими коефіцієнтами і є те, що інтуїцією називають, відчуттям. Це той шматок роботи, з яким агрономи технологи працюють. Оце ті три головні складові, на яких будується робота лабораторії, її ефективність», — пояснює експерт.

Досить проста та зрозуміла структура, проте й досі якась частина аграріїв не дуже чітко уявляє собі і що таке агрохімічна лабораторія, і як саме вона працює. Через це, можливо, не всі й розуміють, навіщо взагалі користатися послугами таких установ.

Результат залежить від комплексного підходу

Щоб лабораторія могла якісно виконати свою роботу, їй у першу чергу потрібен правильно відібраний зразок, за певною методикою, з розумінням того, що, де і навіщо відбирається. Якщо набрати просто ґрунту з краю поля і намагатися зробити середній аналіз по цьому полю, то результат, як правило, буде отримано невірний. Адже саме на краю зазвичай розвертається розкидач, тому тут у ґрунт завжди потрапляє трішки більше добрив, ніж на середині поля.

«Далі — лабораторія ніколи не буде вам рекомендувати, яку вам треба урожайність писати. Тому ви самі для себе повинні визначити за тими даними, що у вас вже є, на які показники урожайності ви можете розраховувати. Наприклад, якщо у вас органічна речовина ґрунту 0,5, то 10 т/га кукурудзи у вас не буде. Потрібно адекватно це оцінити для себе. Це не тому, що лабораторія зробить неправильний розрахунок, а тому, що ґрунтово-кліматичні умови не дозволять вам отримати такий урожай.  Це друга дуже суттєва річ, яку треба для себе оцінити», — каже Михайло Микитюк.

Третім фактором, який впливає і на результат аналізу, і взагалі на роботу у господарстві, він називає комплексний підхід та правильну розстановку пріоритетів.

«Потрібно спочатку визначитись із пріоритетами, подумати, що ви хочете зробити у першу чергу, а що робити вже потім. Тобто розставити три складові: віз, коня та погонича у правильному порядку. Не може бути такого, щоб віз керував погоничем або щоб кінь ішов за возом. Так і у вас, агроном не повинен керувати лабораторією, а лабораторія не повинна керувати агрономом. Потрібно правильно розставити усі складові, тоді все буде працювати», — радить експерт.

І, звичайно, щоб отримати достовірний результат аналізу, потрібно давати лабораторії чесні показники урожайності з урахуванням усіх факторів вирощування: застосування пестицидів, густота посівів, технологічна складова, тощо.

«Давайте повернемось ще до такого питання. Зазвичай, коли люди говорять про систему живлення ґрунту, вони враховують стандартний комплекс NPK, але це лише маленька частинка усього цього комплексу. Є ще така штука, як рН. Скільки б ми добрив не внесли, якщо у вас рН не оптимальна, добрива стають для рослини недоступними, це всі знають.

Друге питання — кальцієво-магнієвий баланс. Просто Україні пощастило і тут склалися такі умови, що на більшості земель кальцієво-магнієвий баланс знаходиться у прийнятній межі. Але як тільки ми виходимо туди, де більше піску, чи більше глини, тобто нетипові землі, ми маємо обов’язково зміщення балансу і його треба врахувати. Потім ще такий фактор, як комплекс мікроелементів, який є обмежуючим фактором у фоні всього комплексу живлення.

Без лабораторії  визначити «слабкі місця» неможливо. Тому треба правильно розставити пріоритети: є проблема, вона виглядає певним чином, з чого починати її вирішувати? Такий приклад: ти бачиш, що рослині не вистачає фосфору. Це пряма, видима ознака проблеми. А що призвело до неї? Щільність ґрунту, низький рівень рН чи щось інше? Ось це треба в першу чергу встановити», — зазначає пан Михайло.

Краще-гірше, або як зробити вибір?

Одна агрохімічна лабораторія від іншої аналітичною частиною відрізняється мало. Більш сучасне чи менш сучасне обладнання, запевняє фахівець, великої ролі не відіграє, адже усі аналізи робляться по якихось певних методиках, і ці методики завжди однакові. Тому обирати заклад лише за наявністю того чи іншого обладнання небажано.

«Лабораторії відрізняються софтом, відрізняються частиною, яка видає оці рекомендації. Тому що кожен для себе враховує якісь різні фактори, різні впливи. Насправді шкіл зараз дуже багато. Одна пропагує те, щоб більш ключові моменти врахувати, інша каже, що треба більше азоту, ще якась що більше цинку, хтось — що більше калію. Тобто виробничникам треба дивитись, що для них оптимальне і кому ти більше довіряєш. І не забувайте про усі поправочні коефіцієнти, це дуже важливо», — підсумовує Михайло Микитюк.

Олена Басанець, SuperAgronom.com