Озимий ріпак: як вибрати гібриди для різних термінів сівби, оптимальні міжряддя і норми висіву, стійкість до основних хвороб

На ваші запитання відповів Артем Юр’єв, продакт менеджер з розвитку зернових культур та озимих ріпаків «Лімагрейн Україна».

• Запитання: Останніми роками в південних областях (зокрема в Запорізькій) посилилась посуха. Які гібриди ріпаку найбільше підходять для таких умов?

Відповідь: У виборі гібридів озимого ріпаку для південних регіонів, зокрема і Запорізької області, передусім слід акцентувати увагу на продуктах, які характеризуються високою посухостійкістю та високою стабільністю в осінніх умовах.

За досвідом наших демо-центрів, випробувальних полігонів та відгуків із господарств, зокрема в Запорізькій, Одеській, Миколаївській областях, в цих умовах показують найкращі стабільні результати показують гібриди з більш швидкими темпами осіннього розвитку. Адже за рахунок більш потужної вегетативної маси та кореневої системи вони можуть швидше вхопити вологу, яка зазвичай в цей період в дефіциті. Так само і навесні, коли в травні-червні вже починається посуха, що може продовжуватись до липня. Тут потрібно робити ставку на більш швидкі гібриди.

Хоча слід враховувати і терміни сівби. Бо як показує практика, останніми роками на півдні, остерігаючись посухи, зміщуються на ультра ранні терміни сівби ріпаку. В такому разі більш «швидкі» гібриди сіяти не варто, а обирати більш «повільні». Вони набиратимуть вегетативну масу довше, тож не буде ризику їх переростання до зими.

У лінійці гібридів бренду LG Seeds є декілька «швидких» гібридів озимого ріпаку, що підходять для вирощування в південних областях.

Це, зокрема, ЛГ АВІРОН, який має чудові темпи як осіннього, так і весняного розвитку. Такі самі властивості мають гібриди ЛГ АУСТІН та АМБАССАДОР. Усі три продукти досить перспективні з точки зору темпів росту та пристосування до умов регіону.

• Запитання: Позаминулого року дещо рано посіяли озимий  ріпак і на зиму відбулось переростання. Як правильно підібрати співвідношення термінів сівби і швидкість росту ріпаку? (Волинська обл.)

Відповідь: Це запитання перетинається з попереднім. Строки сівби і ризик переростання теж пов’язані зі «швидкістю» або «повільністю» гібрида. На що господарства не завжди звертають увагу.

Скажімо, на складі залишилось насіння і є можливість посіяти раніше — не дивляться на характеристики, тож можуть використати швидкий гібрид в раніші терміни сівби. Скажімо, посіяли в кінці липня, а на початку серпня вже отримали сходи. На радостях пішли у відпустку, через 2 тижні повертаються, а там уже фаза 4-6-8 листочків. Тож лише в кінці серпня починають задумуватись про рістрегуляцію. Але якщо ріпак уже такий перерослий, то навіть цей захід не допоможе, бо попереду ще 2-2,5 місяці вегетації. Тому навіть якщо вже так трапилося, що ви посіяли «швидкий» гібрид занадто рано, то зразу подбайте про регуляцію росту — не пізніше фази 3-4 листків, спрацювавши серйозними препаратами на випередження. Можливо, навіть знадобиться декілька внесень.

А щодо правильного підбору гібридів для ранніх термінів сівби, то вони мають бути з максимально збалансованим осіннім розвитком. У лінійці озимих ріпаків Лімагрейн є, наприклад, ЛГ АРНОЛЬД. Він відмінно підходить для ранніх строків посіву, не має ризиків переростання, швидкого нарощення вегетативної маси і витягування кореневої шийки, що надалі могло би спричинити схильність до ураження хворобами. І з таким гібридом можна обійтись мінімальними дозами рістрегуляторів.

Читати також: Вибір гібридів ріпаку в умовах зміни клімату та стресових умов вирощування

• Запитання: Які гібриди краще підходять для пізньої сівби та як потрібно скоригувати норми висіву ріпаку, коли сівба пізня?

Відповідь: Якщо ми говоримо про пізні умови сівби, тобто коли сходи можуть бути пізніми, до того ж якщо сіємо у сухий ґрунт і невідомо, коли підуть опади, то тоді теж потрібно вибирати «швидкі» гібриди. Вони за максимально короткий проміжок осіннього часу сформують більшу вегетативну масу, краще розвинену кореневу систему, що унеможливить вимерзання чи загибель рослини протягом зимового періоду. І надалі вже буде правильно сформована рослина, а весняна вегетація відбуватиметься у правильні терміни.

Бо якщо у більш пізні терміни посіяти «повільний» гібрид, то матимемо значно більше ризиків, що рослини не встигнуть сформувати оптимальну вегетативну масу і нормально розвинутись.

Що ж стосується норм висіву для пізніх строків сівби, то зазвичай потрібно додавати до рекомендованої норми десь 10-15%. Якщо ж це пізній гібрид, то можна і 15-20% додати. Але при цьому терміни не мають бути ультрапізніми. А якщо вологи достатньо, то значного збільшення норми висіву робити не варто. У будь-якому разі, скажімо, 600-700 тис. насінин/га — це вже занадто. Нормальна густота висіву для пізніх термінів сівби — десь 500-550 тис. насінин/га.

• Запитання: Які гібриди краще підійдуть для вирощування за системою no-till, зокрема на Одещині?

Відповідь: Мінімальні способи обробітку ґрунту зараз набувають поширення, особливо в південних областях і зокрема на Одещині. Відповідно для отримання максимальних показників урожайності господарства хочуть правильно підібрати під цю технологію гібриди ріпаку. Але з досвіду демо- та дослідних полігонів, на яких проводимо випробування гібридів і технологій і в таких системах землеробства, то тут передусім слід звертати увагу на густоту посіву.

Бо дуже часто під no-till використовують широкорядний посів. У такому разі потрібні більш «швидкі» гібриди. Адже тут виникатиме проблема конкуренції з бур’янами та випаровування вологи. А «швидкі» гібриди формуватимуть більшу вегетативну масу, швидше закриють простір міжрядь і краще пригнічуватимуть бур’яни.

Крім того, за мінімальних обробітків з’являється додаткове питання більшого поширення гризунів, які обгризатимуть сходи і молоді рослини. А у «швидких» гібридів буде більше шансів на відростання, якщо, звісно, пошкодження не повне.

Є ще й інші фактори. Скажімо, рештки попередника можуть впливати на схожість і розвиток ріпаку. Тому, якщо, наприклад, попередник — пшениця, при no-till потрібен комбайн, який би зразу добре подрібнював і рівно розкладав пожнивні рештки. Щоб вони не створювали солом’яну подушку. Бо сівалка для no-till зазвичай не розгортатиме цю подушку і дрібна насінина ріпаку може не лягти на ґрунт при сівбі.

Особливо така ситуація може статися, коли господарство лише переходить на мінімальний обробіток. Якщо частина насіння ріпаку не має контакту із ґрунтом, відповідно сходи отримаємо нерівномірні, посівби будуть різної густоти — десь 250-300 тис./га, а десь лише 50 тис./га. Тож постає питання пересіву. Тому такі моменти мають бути враховані ще під час збирання попередника.

• Запитання: Чи збільшується ризик вилягання ріпаку при знижених нормах висіву? Як з цим можна боротися?

Відповідь: Цікаве питання: чи збільшується ризик вилягання ріпаку озимого при зниженні густоти? Я б сказав — навпаки. Бо дуже часто у нас практикують загущені посіви. Й особливо у разі надмірних кількостей азотних добрив, у рослин підвищується схильність до переростання. А через конкуренцію з сусідніми рослинами, в разі загущених посівів, це переростання йде «вгору», тобто відбувається витягування. Тож за таких умов можна побачити на більш пізніх фазах вегетації — тонке стебло і гілкування починається на більш високих шарах. Відповідно й ризик вилягання рослин підвищується.

Якщо ж густота менша, то конкуренції рослин немає, вони розвиваються більш розлого. У них гілкування більше, стебло потужніше, схильність до переламування менша. Тому кореляція насправді зворотня: менша густота — краща стійкість до вилягання, і навпаки.

• Запитання: Яка густота посіву оптимальна для широкого міжряддя і суцільного посіву?

Відповідь: У разі використання суцільного посіву, за оптимальних умов норми висіву достатньо на рівні 400-450 тис. насінин/га. Оптимальні умови — це достатньо вологи у ґрунті, а терміни сівби не ранні й не ультрапізні. Бо за інших умов норму доведеться коригувати. Наприклад, у разі пізньої сівби треба збільшувати густоту, а за ранніх термінів сівби можна трохи зменшити.

Якщо міжряддя широкі, чи ультра-широкі (50-70 см), то норму висіву треба знижувати. Навіть до 300-350 тис. насінин/га. Адже в разі високої густоти посіву збільшиться конкуренція рослин у самому рядку. Теоретично можна було б іще зменшити густоту, але у нас континентальні умови. з великою кількістю ризиків. Як от посуха, зима з нестабільними температурами та ін., що теж можуть нівелювати певний рівень густоти. Тож якщо в широких міжряддях застосовуємо ще нижчі рівні густоти, то маємо бути упевнені, що отримаємо з них максимальні сходи.

• Запитання: Як впливає на врожайність ріпаку ширина міжряддя: 70/45/30 см та суцільний висів? (Львівська обл.)

Відповідь: У виборі міжряддя ми перш за все маємо орієнтуватись на умови, на регіон. Скажімо, більш широкорядні посіви вимушено присутні у південній частині України. Але дуже часто виробники роблять помилку, коли практикували один спосіб висіву, до прикладу суцільний, і при цьому вся технологія на ньому вибудовувалась, усі підходи, зокрема і техніка. А потім в один рік зразу приймають рішення перейти на міжряддя 70 см. Насправді це зробити буде дуже складно. Адже має бути комплексний підхід, філософія, тому доведеться робити зміни в усій технології виробництва.

Тож кардинальних розворотів у застосуванні певної ширини міжрядь краще не робити. Краще відточувати наявну технологію, звісно, відповідно до регіональних особливостей.

Скажімо, ширші міжряддя — прерогатива південних областей. В північно-західних, де більше вологи, найчастіше використовуються суцільні посіви, або міжряддя 25-35 см максимум. У будь-якому разі, якщо вже рішення про зміну міжряддя прийнято з якихось причин, то переходити на цю модель краще поступово, з адаптацією всієї технології під цю зміну.

Але сказати, що цей технологічний прийом впливає на врожайність — не можна. Тут більший вплив мають інші елементи технології і загалом умови. Різна ширина міжряддя може дати хіба що різницю в затратній частині.

• Запитання: Хочемо озимим ріпаком «розбавити» сівозміну: озимі зернові — кукурудза — соняшник. Які загрози можуть бути для ріпаку в такій сівозміні по хворобах і на які стійкості звертати увагу при виборі гібрида? (Житомирська обл.)

Відповідь: Взагалі, якщо ми говоримо про хвороби ріпаку, то на ризик ураження впливає регіон та сівозміна в господарстві. На жаль, через останні події, які відбуваються в країні, багато підприємств переходять на сівозміну, більш насичену такими культурами, як соняшник, соя і ріпак. А ці культури мають спільні хвороби. А якщо підприємство розташоване в центрально-західній частині України, розвиток хвороб додатково стимулюється наявністю більш високих рівнів вологи. При цьому зараження озимого ріпаку, який перебуває на полі практично увесь рік, відбувається як в осінній період, так і весняний.

Серед найбільш небезпечних і шкодочинних хвороб, які найбільше впливають на кінцеві показники. Передусім слід назвати фомоз. Ця хвороба спостерігається майже в усіх регіонах — у Західній, Центральній, Південній Україні.

Хвороба починається з листя потім проростає. і дуже часто можемо бачити фомоз кореневої шийка ріпаку озимого.

Для унеможливлення розвитку цієї хвороби потрібен комплексний підхід — генетика і хімічний захист. Якщо сіємо ріпак у вологозабезпеченому регіоні, якщо сівозміна насичена культурами, які також уражуються фомозом, то слід розпочинати боротьбу з проблемою із вибору гібрида.

У лінійці гібридів озимого ріпаку компанії Лімагрейн практично всі продукти мають додаткові гени стійкості до фомозу RLM7, а деякі гібриди мають і подвійний ген стійкості — RLM3, RLM7. Вони підійдуть для сівби в умовах підвищеного ризику зараження фомозом.

Читати також: Як сповна використати позитивні тенденції на ринку ріпаку: вибір генетики та технологій

Наступна шкодочинна хвороба — вертицильоз. Він становить більшу загрозу переважно в Західній Україні. І якщо років 5 тому вертицильоз був ще не такий поширений, то зараз він справді є великою проблемою в регіоні. А через насиченість сівозміни ріпаком, і особливо на легких ґрунтах, ризик поширення цієї хвороби підвищується.

І якщо про попередню хворобу (фомоз) ми говорили, що це може бути поєднання генетичного чинника і хімічного способу (тобто наразі є чимало фунгіцидів, за допомогою яких можна контролювати фомоз), то стосовно вертицильозу такого страхового рішення, як використання фунгіцидів — немає. Тобто якщо вже рослина була уражена вертицильозом, то зробити ми вже нічого не зможемо.

І так само років 5 тому на ринку України не було й гібридів з толерантністю (тут уже мова йде не про стійкість, а саме про толерантність) до вертицильозу, які могли якось серйозно протидіяти хворобі. Зараз уже можна побачити активне впровадження таких продуктів, адже проблема і справді стала відчутною.

В лінійці озимого ріпаку Лімагрейн такі продукти з’явились минулого року. Це такі гібриди як ЛГ АРНОЛЬД, ЛГ АРМАДА, ЛГ ОКЛЕНД, ЛГ АТАКАМА. І якщо складаються умови, сприятливі для розвитку вертицильозу, то посіви цих гібридів будуть максимально захищені, і за поширення хвороби симптоматика буде мінімальною. Як і вплив на кінцевий показник урожайності.

Тож найбільш ефективний спосіб боротьби з вертицильозом — правильна сівозміна і вирощування максимально толерантних до нього гібридів.

Ще одна хвороба, яка наразі набуває значного поширення, зокрема й через ту ж насиченість сівозміни відповідними культурами (соя, соняшник, ріпак). Також тут відіграє свою роль і фактор вологи. Найбільше ці фактори поєднуються в Центральній Україні. Що добре показав минулий рік, коли в цьому регіоні поширення склеротиніозу було справжньою проблемою для багатьох господарств, що вирощують ці культури, передусім на соняшнику.

Склеротиніоз (біла гниль) має серйозний вплив на урожайність озимого ріпаку. Бо він дуже схильний до ураження нею, особливо в період після цвітіння. Це зумовлено особливостями інфікування — коли склероції проростають із ґрунту і з’являються апотеції, аскоспори переміщуються на квітки ріпаку, потім пелюстки опадають на стебло і листки й зараження таким чином поширюється на всю рослину. Певний профілактичний захист можна забезпечити внесенням фунгіцидів протягом фази до середини цвітіння. Однак нерідко буває (як знову ж таки, минулого року) саме в цей період ішли дощі. Тому в поля обприскувачем зайти було неможливо, як і провести вчасно необхідні обробки. І тут яскраво показали себе гібриди, які мають більшу толерантність до склеротиніозу. На нашому досвіді траплялися поля поряд, на одному посіяно гібрид з меншою толерантністю. А на другому — з більшою. На перших посівах хвороба проявилась дуже сильно, на відміну від другого. І різницю найкраще було видно в кінці вегетації: гібрид із меншою толерантністю до склеротиніозу раніше припинив вегетацію,  швидше пожовкли, маса 1000 насінин була значно меншою, відповідно меншим була і врожайність.

Саме для таких ситуацій, коли умови сприятливі для поширення склеротиніозу, при цьому можливі технологічні помилки (не вдається вчасно обробити тощо), на допомогу аграрію приходить генетика. І з минулого року на ринок України компанія Лімагрейн вивела 2 гібриди з максимальним рівнем толерантності до білої гнилі — ЛГ АРМАДА й ЛГ АТАКАМА.

Отже ефективна протидія склеротинії складається з 3 основних факторів: сівозміна, вчасні фунгіцидні обробки і «підстраховка» — генетика.

У переліку шкодочинних для ріпаку хвороб порівняно недавно з’явилась іще одна — вірус жовтяниці турнепсу.

Сприяють його поширенню пролонгований осінній період, м’які зими, ранні весни. Бо розвиток цієї хвороби має пряму кореляцію з поширенням шкідників, адже переносником вірусу жовтяниці турнепсу є персикова попелиця.

Щоб помітити цього дрібного шкідника, потрібно уважно розглядати рослини — попелиці, як правило, розміщуються під листками. І якщо ви під час моніторингу посівів ріпаку десь у жовтні знайдете цього шкідника, а на рослинах помітна симптоматика, а саме крайове почервоніння мозаїчної форми (а живлення рослин було достатнє, дефіциту елементів немає), то найімовірніше гібрид не має стійкості до вірусу жовтяниці турнепсу і посіви уже заражені цією хворобою.

Надалі вона проявляється в пригніченням протягом вегетації всіх процесів які проходять в рослині впливає на ріст розвиток на гілкування на формування кількості стручків і зерен, масу 1000 та олійність. І загалом спричиняє значне зниження врожайності.

Саме тому цьогоріч усі 20 продуктів у лінійці гібридів озимого ріпаку компанії Лімагрейн  мають генетичну стійкість до цього вірусу, що буде страхувати від зайвих ризиків упродовж усієї вегетації.

• Запитання: Минулого року мали проблему з розтріскуванням стручків на ріпаках, і втрати врожаю відповідно. Наскільки реально вирішити її підбором гібрида?

Відповідь: Дуже часто в кінці вегетації надходять повідомлення з різних регіонів. Мовляв, усе було наче нормально, ріпак показує добру врожайність, уже почали гроші рахувати, скільки можна отримати, але потім в останні дні перед збиранням пішли дощі, подекуди град  і — почалось розтріскування. В результаті з очікуваних 4-5 т/га отримали 3-3,5 т/га. При цьому помічають, що в таких самих умовах одні гібриди тріскаються, осипаються, втрачають врожай. Інші гібриди біль стабільно їх переносять. Бо гібриди з генетичною стійкістю до розтріскування насправді існують. Втім, на близько 70% гібридів, які продаються на ринку України, не мають такої властивості. Тому розтріскування стручків за несприятливих умов — явище досить часте. А в разі сильних дощів чи граду під кінець вегетації, втрати врожаю у них можуть сягати до 30% і навіть 50%. Нам відомі випадки, коли із запланованих 4 т/га отримували 2 т/га через розтріскування.

Але наголошу, що усі гібриди в лінійці озимого ріпаку компанії Лімагрейн мають генетичну стійкість до розтріскування стручків. Це своєрідна «страховка» для збереження врожаю навіть за несприятливих умов в кінці вегетації.

Записала Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Найбільша спільнота СуперАгрономів у Facebook