Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Ярий ріпак. Технологія вирощування
Площі вирощування ярого ріпаку на території нашої країни порівняно з озимим відчутно менші, через те, що перший має більш короткий вегетаційний період — 95-110 діб, в результаті чого показує меншу врожайність.
Ярий ріпак має потужне стебло висотою до 1,5 м, листя середнього розміру світло-зеленого кольору, а квітки жовті. Стручок ріпаку має середню довжину з короткою ніжкою і тонким довгим «носиком». Насіння дрібне, коричневого або чорного кольору. Зрозуміло, що зовні від озимого він мало чим відрізняється.
Обробіток ґрунту
Дерново-підзолисті супіщані і суглинні ґрунти найбільше відповідають даній культурі. Їх же необхідно правильно і вчасно підготувати до вирощування, від чого залежатиме швидкість, рівномірність сходів насіння, розвиток кореневої системи рослин і закладення майбутнього врожаю. При підготовці площ під ріпак проводиться знищення бур'янів і залишків попередника. Як це робити технологічно, кожен обирає сам: хтось за допомогою обробітку ґрунту, хтось із застосуванням хімічних препаратів.
Передпосівна підготовка включає в себе боронування, культивацію, розрівнювання і подальше коткування ґрунту. Орний шар перед висівом насіння ріпаку має бути достатньо зволоженим. Весною ґрунт буває дуже пухким, тому за такої ситуації небажано застосовувати колісні трактори для передпосівної культивації. Ці трактори ущільнюють ґрунт, що негативно впливає на подальший ріст і розвиток рослин.
При вирощуванні ярого ріпаку важливо вибрати найбільш ефективний і економічно виправданий спосіб основного обробітку ґрунту. Оскільки ціна плоскорізного і поверхневого обробітку ґрунту на 30-40% менша, порівняно з оранкою, через дорожнечу пального, ці способи слід ширше впроваджувати, оскільки вони, крім того, є ефективним засобом боротьби з водною та вітровою ерозією.
Сівба
Ріпак весною сіють одним з перших, в залежності від погодних умов відповідного сезону і регіону. Він є вологолюбної культурою, кількість опадів за вегетаційний період при його обробітку повинно бути не менше 280-300 мм, особливо в періоди витягування стебла, бутонізації та цвітіння. Відсутність достатньої кількості вологи призводить до в'янення. Сума ефективних температур має становити не менше 1200-1400 °C. При вирощуванні ярого ріпаку слід враховувати, що для нього дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка утворюється на важких за механічним складом ґрунтах під час дощів навесні. За таких умов краще утримуватися від надто ранніх термінів сівби даної культури.
Ярий ріпак починає проростання при 2-3°C на глибині загортання насіння. Дружні сходи з'являються при прогріванні ґрунту до 8-10°C. Сходи чутливо реагують на заморозки до -5°С, якщо точка росту не ушкоджена, рослини «відходять» і розвиваються далі. Тому рекомендується починати сівбу при прогріванні ґрунту до 5-7°C на глибині загортання насіння. Рекомендована норма висіву гібридів ярого ріпаку в оптимальних умовах — 60-70 шт/м², сортів — на 50% більше (90-110 шт/м²). Для ефективного вирощування потрібно отримати 50 здорових, життєздатних рослин на м².
Ярий ріпак, так само як озимий, є дуже світлолюбною культурою, він погано переносить загущення, тому ширина міжрядь становить не менше 15 см, глибина закладання насіння +/- 2 см. Насіння для висіву повинно мати схожість не нижче 85%. Для попередження пошкодження рослин ріпаку шкідниками і хворобами насіння перед сівбою треба обробити плівкоутворюючими речовинами, що містять протруювач.
Попередники
Попередниками зазначеної культури можуть бути ячмінь, пшениця, зернобобові, а також зайняті або чисті пари. Сам ріпак також є чудовим попередником для багатьох вирощуваних культур. Хоча проникнення кореневої системи не настільки глибоке, порівняно з озимим ріпаком, але через високу щільність рослин у верхньому шарі ґрунту краще закриває його поверхню. Рослинні рештки після збирання значно дрібніші і краще віддають поживні речовини, які залишились, для наступної культури в сівозміні. Ярий ріпак залишає після себе більш пухкий ґрунт, що дає змогу проводити мінімальний обробіток ґрунту під наступну культуру.
Уже, мабуть, як закон всі знають, що цукрові буряки є найгіршим попередником для ріпаку, так само як і будь-які капустяні, адже їх уражують одні й ті самі хвороби.
Для ефективного вирощування ріпаку він має з’являтися в сівозміні окремо взятого поля раз на 4 роки. Частіша сівба на тих самих площах знижує ймовірний врожай на 25% і більше, а також збільшує ймовірність ураження хворобами і активізацію бур’янів.
Система живлення
Ріпак вимогливий до мінерального живлення, особливо в період стеблування та цвітіння. Дана культура здатна винести з ґрунту велику кількість корисних мікроелементів, тому внесення мінеральних добрив виправдано навіть на родючих ґрунтах. Так, в залежності від родючості ґрунту, для отримання врожаю на рівні 3 т/га необхідно вносити 120-200 кг/га азоту. Весняне живлення азотними добривами найкраще проводити в 2-3 прийоми. При недостатньому ж вмісті мікроелементів слід вносити мікродобрива. Особливо рослини ріпаку чутливі до дефіциту бору і сірки. Однак, слід враховувати, що внесення високих норм сірки може підвищити і норми глюкозинолатів в рослинах і зерні.
Для формування врожаю 1 т/га ярому ріпаку необхідно споживати таку кількість добрив: N(азот) — 50 кг; P2O5 (оксид фосфору) — 30 кг; K2O (оксид калію) — 40 кг. Тому рекомендується вносити добрива в такій кількості: N — 80-120 кг/га, P2O5 — 60-90 кг/га, K2O — 60-120 кг/га. Калій важливий для утворення квіток і стручків, а також для забезпечення рослин водою. Азот необхідний для росту і розвитку вегетативної маси рослини, для утворення стручків і насіння. А фосфор — для проростання насіння, утворення кореневої системи, більшої стійкості проти вилягання і для дозрівання насіння. В умовах нестачі сірки і бору утворюється менша кількість стручків і менша кількість насіння в них.
На кислих ґрунтах обов'язково проводять вапнування з таким розрахунком, щоб рН становив 6,0-6,5.
Захист посівів
На початкових етапах свого розвитку дана культура росте повільно і надто піддається атакам бур'янів, особливо хрестоцвітих. Тому важливо тримати поля в чистоті, а також бути готовим швидко реагувати і проводити обприскування. У разі застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами, при вирощуванні ярого ріпаку використовують ті самі гербіциди і технологію їхнього внесення, що й при вирощуванні озимого ріпаку.
Види бур’янів |
Приклади діючих речовин гербіцидів |
Норми витрат |
Термін застосування |
Багаторічні злакові |
1,0 1,75-2,0 1,4-1,8 2-3,0 |
Незалежно від фази розвитку культури, обробляти за висоти бур'янів 15-20 см |
|
Однорічні злакові і дводольні |
1,75-2,5 1,6 0,15-0,2 2,4 1,5-2 |
Обробка площ до висівання культури |
|
Дводольні (будяк, осот, ромашка) |
0,3 |
У період вегетації культури в фазі 3-4-х листків |
|
Однорічні злакові |
1-2 0,4 0,8-1,2 |
Внесення препаратів на площі до висівання культури |
У разі високої насиченості (50% площі і більше) сівозмін зерновими культурами ярий ріпак висівають переважно після озимої пшениці та ячменю. В результаті — мають забур’яненість падалицею цих культур. І при значній її кількості обов’язковим є обробіток посівів протизлаковими гербіцидами — грамініцидами.
Ярому ріпаку шкодять ті ж хвороби і шкідники, що й озимому. Тому під час вегетації на посівах застосовується ідентична система захисту рослин.
До основних шкідників ярого ріпаку відносяться: ріпаковий пильщик, хрестоцвітні блішки, ріпаковий насіннєвий прихованохоботник, ріпаковий квіткоїд. Вони загрожують посівам протягом усього періоду вегетації. Шкідники — основний фактор, через який господарства оцінюють вирощування ріпаку як ризикований вид діяльності. При обробках пестицидами площ з вказаною культурою важливо заздалегідь обробити краї полів, що запобігає поширенню шкідників ріпаку. Вибір інсектицидів досить широкий, в основі можуть бути такі діючі речовини як: дельтаметрин, зета-циперметрин, альфа-циперметрин тощо, — тому при вчасному внесенні проблем з шкідниками можна уникнути.
Серед небезпечних хвороб ріпаку виділяють альтернаріоз та склеротиніоз, тому необхідна також своєчасна обробка посівів фунгіцидами. Недобір врожаю через перелічені хвороби може сягати до 30%, а в роки епіфітотійного розвитку хвороби — до 50% і більше. Для профілактики альтернаріозу фахівці радять застосовувати усі методи: дотримання сівозміни, використання стійких сортів і гібридів, протруювання, інкрустація насіння тощо. І, звісно, профілактична обробка фунгіцидами. Найбільш відомими і ефективними в боротьбі із збудниками хвороб ріпаку є діючі речовини тебуконазол, боскалід та азоксистробін. Для обробки фунгіцидами посівів ріпаку оптимальним є період від середини до кінця цвітіння. Не зайвою буде і друга фунгіцидна обробка через 2-3 тижні після попередньої. Серед заходів, які знижують кількість і життєздатність склероцій, фахівці називають також підвищення мікробіологічної активності ґрунтів — застосування сидератів та органічних добрив.
Збирання
Широкого застосування зараз набув процес десикації. Її на ярому ріпаку проводять за необхідності. Йдеться про нерівномірне достигання. Для цієї операції зазвичай використовують десиканти на основі гліфосату, норма складає 3 л/га. Десикацію проводять у фазі побуріння 70% стручків рослин.
Збирати врожай ярого ріпаку починають через 12-14 днів після проведення десикації. Застосовують переважно роздільний спосіб збирання. Пряме збирання допускається на чистих від бур'янів посівах при рівному достиганні рослин або за несвоєчасного роздільного збирання. Для найбільшої ефективності процесу вологість насіння повинна бути не більше 15%.
Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com 2021