Кукурудза на силос:

Якщо вже говорити про відновлення вітчизняного тваринництва, то потрібно подбати й про те, щоб це тваринництво мало якісні поживні корми. А отже, і про вирощування кукурудзи на силос, адже саме силос є одним з основних компонентів в раціоні травоїдної худоби.

На жаль, у деяких господарствах доводиться зустрічати практику вирощування кукурудзи на силос такого типу: сіють звичайний зерновий (максимум — зерно-силосний) гібрид, просто з більшою густотою висіву, вважаючи, що цього цілком достатньо для отримання якісного силосу. Насправді це велика помилка, а от як підійти до технології вирощування кукурудзи на силос, щоб отримати максимальний результат за мінімальних витрат, ми дізнавалися у практиків та експертів.

Якісний силос починається з правильного вибору гібриду кукурудзи для сівби. Сьогодні велика кількість селекційних компаній пропонує використовувати для вирощування на силос гібриди зернового напрямку. Зазвичай це гібриди, які характеризуються великою висотою рослин, що забезпечує високу урожайність зеленої маси. Проте зернові гібриди зазвичай не мають потрібного балансу поживних речовин та перетравлюваності, до того ж високий вміст зерна у силосі потребуватиме додаткового подрібнення або плющення зерен задля отримання якісного корму.

Фахівці рекомендують для вирощування кукурудзи на силос обирати спеціалізовані силосні гібриди, що характеризуються низьким вмістом лігніну (мають набагато вищу перетравлюваність для худоби).

В цілому ж експерти радять при виборі гібрида на силос звертати увагу на наступні показники:

• Урожайність зеленої маси.
• Енергетична цінність (вміст крохмалю).
• Перетравлюваність (кількість хімічно активної клітковини, вміст лігніну).
• Ремонтантність (здатність зберігати зелене забарвлення та соковитість листя навіть за стресових умов).

При виборі груп стиглості слід враховувати ґрунтово-кліматичну зону вирощування: чим несприятливіший регіон за теплозабезпеченістю, тим доцільніше обирати ранньостиглі гібриди. На жаль, у багатьох регіонах вирощують недостатньо ранні гібриди кукурудзи, і саме це є причиною низької урожайності.

За рекомендаціями представників селекційних компаній, на землях зрошуваних південних регіонів максимальний урожай силосу забезпечать гібриди середньопізньої та пізньостиглої груп (ФАО 400-500).

На богарі в північному Степу і в районах недостатнього зволоження Лісостепу доцільно використати гібриди середньостиглої та середньопізньої груп (ФАО 350-420), а в умовах достатнього зволоження — середньоранньої та середньопізньої (ФАО 280-370).

У зоні Полісся надійну якість і врожайність силосу можуть забезпечити гібриди ранньостиглої групи (ФАО 190-280) з певною часткою середньостиглих (ФАО 300-320).

Харчова цінність силосу покладена в основу спеціальної селекційної програми MAS Seeds з гібридів кукурудзи на силос. Енергія заготовленого силосу з кукурудзи міститься в крохмалі та клітковині стебел і листя рослин та визначається їх перетравлюваністю тваринами. Експерти MAS Seeds визначили 2 різних типи гібридів кукурудзи на силос: такі, що мають збалансований тип енергії, та ті, що мають швидкий тип енергії.

Гібриди зі збалансованим типом енергії рекомендовані для молочних тваринницьких господарств, раціон яких містить понад 70% кукурудзи. Джерелом енергії для отримання молока є оптимальний баланс між високою перетравлюваністю клітинних перегородок, середнім вмістом крохмалю та загальною перетравлюваністю всієї рослини. Такий баланс сприяє ефективному функціонуванню рубця і робить безпечнішою годівлю корів, адже при цьому суттєво знижується ризик появи ацидозу. До силосу, що отриманий з гібридів кукурудзи зі збалансованим типом енергії, можна додавати енергетичні концентрати (зерно, дерть, інші концентровані продукти).

Гібриди зі швидким типом енергії забезпечують тварин швидкодоступною енергією, яка міститься в крохмалі. Ці гібриди спеціально призначені для господарств, в раціоні яких від 40 до 70% кукурудзи. Вони також використовуються, щоб забезпечити потреби тварин у період енергетичного дефіциту та підвищити рівень білка в молоці. Типовий раціон для годівлі молочних корів має містити збалансовану частку кормів, отриманих з люцерни та сумішей кормових трав. Це значно посилює структуру раціону. Щоб уникнути ризику появи ацидозу, потрібно уважно слідкувати за іншими джерелами крохмалю в раціоні. Відгодовування м'ясної худоби такими гібридами кукурудзи на силос дає змогу швидко збільшити доступну енергію кормів.

Кукурудза — це основний матеріал (~50-60%) для більшості заводів з виробництва біогазу, оскільки ця унікальна культура має найвищу продуктивність вуглецю на гектар.

Основні критерії для високої продуктивності метану на гектар:

• Висока врожайність сухої речовини.
• Виробництво метану в літрах на кілограм сухої речовини.

Ми спостерігаємо у нашій випробувальній мережі з біогазу, що продуктивність метану на гектар має пряму залежність від врожайності сухої речовини. Це ключовий критерій селекції наших гібридів на біогаз у MAS Seeds, з дотриманням мінімального показника в 32% сухої речовини для забезпечення кращої якості рослини.

Неправильний вибір гібридів є основною помилкою. Для відбору гібридів з найвищою урожайністю зеленої маси потрібно оцінити такі критерії:

• Максимальна стійкість до стресів, що веде до високого рівня продуктивності зеленої маси незалежно від типу ґрунту і кліматичних умов.
• Відмінний рівень прояву ефекту stay green (зелене стебло та листя рослини у фазі молочно-воскової стиглості) дозволяє господарствам мати широкий період для збирання кукурудзи з найкращими показниками якості зеленої маси.

Гібриди кукурудзи MAS Seeds забезпечують також високу якість силосу, яка базується на відмінній перетравлюваності крохмалю та максимальній перетравлюваності клітковини. Серед силосних гібридів кукурудзи лінійки Green+ ми рекомендуємо звернути увагу на MAS 28.A (ФАО 270), MAS 37.V (ФАО 340). Обидва гібрида підходять для вирощування на силос та біогаз.

Культура може вирощуватися на всіх типах ґрунту, проте фахівці не рекомендують сіяти її на піщаних ґрунтах та тих полях, де ґрунтові води залягають близько до поверхні. Кукурудза може давати високі врожаї на ґрунтах з рН від 5,6 до 7,5. Якщо рН нижче 5,6, урожайність істотно знижується, а при рН 4,0 рослини кукурудзи взагалі не мають шансів вижити. За високої кислотності ґрунту корені рослин знебарвлюються, нижня частина починає гнити.

Також слід врахувати, що ущільнені ґрунти з низькою водопроникністю або ґрунти з твердою сланцевою основою призводять до того, що кукурудза формує пласку кореневу систему, яка розташовується у поверхневому шарі. Такі рослини не можуть протистояти посухам і легко вилягають при сильних вітрах.

Кращими попередниками під кукурудзу на силос є зернові, просапні, зернобобові культури, багаторічні та однорічні трави. Небажано сіяти кукурудзу після соняшнику чи цукрових буряків, оскільки ці культури досить серйозно виснажують ґрунти. Вирощувати кукурудзу на силос після неоптимальних попередників рекомендується лише за умови повного забезпечення культури необхідними елементами живлення.

Основний обробіток ґрунту необхідно спрямувати у першу чергу на оптимізацію структури за рахунок руйнування ущільнень ґрунту та плужної підошви. Тому для всіх типів ґрунтів фахівці радять проводити глибоку оранку або ж глибоке рихлення з осені, залежно від глибини та типу ущільнення ґрунту. В весняний період обов'язковим є боронування, закриття вологи, адже в період, коли відбувається прогрівання ґрунту до 4-5°С, дуже сильно активізується ґрунтова мікрофлора і відбувається стікання та випаровування надлишкової вологи. У результаті відбувається формування нової капілярно-пористої структури ґрунту, яку до цього зруйнували основним обробітком. Тому боронування ґрунту після досягнення ним фізичної стиглості сприяє руйнуванню сформованих пор та зупиняє процес інтенсивного випаровування вологи з нижніх горизонтів.

Урожайність та якість зеленої маси певною мірою залежить і від якості сівби. Сіяти рекомендується на глибину 4-6 см, з яких 1,5-2 см ґрунту мають бути вологими. Густоту висіву, враховуючи якісні показники насіння, варто розраховувати таким чином, щоб до збирання було 69-74 тис. рослин/га. Фахівці селекційних компаній у сучасних рекомендаціях не радять сіяти силосні гібриди з занадто великою густотою (якщо раніше рекомендувалося до 100 тис. рослин/га, то зараз таку густоту вже вважають недоцільною). Також слід звернути особливу увагу на регулювання сівалки, на правильну глибину загортання насіння, рівномірність укладання насіння в рядку, запобігти попаданню двох або більше насіння в одну лунку.

Стартові добрива (як правило, N або N + P) треба вносити під сівбу кукурудзи за таких умов:

• ґрунт має низький фон родючості
• весна холодна або сівба проводиться в ранні терміни
• ґрунт важкого механічного складу
• господарство працює за no-till або мінімальними технологіями
• ґрунт ущільнений
• поле раніше постраждало від затоплення
• на піщаних ґрунтах з низьким вмістом органічних речовин
• на ґрунтах з дуже низьким або високим рН

У цих випадках застосування стартових добрив дає підвищення врожайності, зниження вологості зерна при збиранні, а також швидкий рівномірний ріст в початковий період розвитку. Таким чином культурна рослина швидше затінює міжряддя і за рахунок цього зменшує шанси бур'янів в боротьбі за поживні речовини в більш пізній період розвитку. У рослин краще розвивається коренева система і зазвичай наступає більш раніше цвітіння, що знижує наслідки стресу від посухи на процес запилення і наливу зерна.

Кукурудза потребує достатньої наявності легко засвоюваних форм поживних речовин у ґрунті. Для формування однієї тонни основної продукції (зерна) та відповідної кількості побічної продукції кукурудза споживає таку кількість поживних речовин:

• азот 25-30 кг
• фосфор 10-15 кг
• калій 30-40 кг
• кальцій 6-10 кг
• магній 6-10 кг

Для розрахунку норм внесення добрив під кукурудзу єдиним надійним методом, який покаже потребу в елементах живлення для отримання запланованої врожайності, є аналіз ґрунту.

Для засвоєння більшої частини азоту, що вноситься під силосну кукурудзу, рекомендовано вносити на кожних 10 кг/га д.р азоту по 1,5-2,0 кг/га д.р. сірчаних добрив, тоді весь азот буде повноцінно використовуватись рослинами в повній мірі і елемент буде ефективно включатись в білкові структури. Якщо планується використовувати сульфат амонію або інше кисле добриво, то бажано їх внести з осені під основний обробіток ґрунту або в весняний період під закриття вологи, коли є значна кількість вологи і підкислення ґрунту буде короткостроковим та не вплине на рослини. Для швидкого старту рослин, доброго розвитку кореневої системи, оптимізації умов закладки урожаю на початкових етапах, необхідно збалансувати живлення. Адже кукурудза на силос закладає свій урожай, починаючи з 1-го до 9-го листка: з 1-го по 3-й листок відбувається закладка вузлів, а відповідно, кількості листків, з 3 по 9 листок відбувається закладка, формування та розвиток качанів.

Окрім основних елементів живлення кукурудзі необхідні також багато мікроелементів, зокрема, магній, цинк, мідь, марганець, бор та інші, залежно від їхнього вмісту і доступності у ґрунті.

За можливості під основний обробіток ґрунту краще внести органічні добрива, за відгуками практиків, кукурудза на силос дуже добре реагує на «органічне живлення».

При застосування класичної технології обробітку ґрунту під кукурудзу необхідно прагнути до того, щоб максимально можливу кількість бур'янів було знищено механічним шляхом в ході основної і передпосівної підготовки ґрунту. За даними практичних досліджень, на ділянках, зораних восени, з відкритими борознами протягом морозної зими, навесні проростає 12 бур'янів на квадратний метр, а на ділянках, які після глибокої оранки вирівнювалися восени, були виявлені сходи в середньому 114 бур'янів на квадратний метр.

Вже починаючи з появи сходів і чіткого проявлення рядків можна проводити міжрядні культивації з метою боротьби з бур'янами та кіркою на поверхні ґрунту. Кірка завдає найбільшої шкоди, якщо утворюється ще до сходів. У разі, якщо вона настільки міцна, що не дозволяє сходам кукурудзи пробитися через неї, необхідно провести коткування зубчастими котками, при цьому швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 4 км/год. Міжрядні обробітки виконуються за необхідності, зазвичай це дворазове розпушування міжрядь з одночасним підживленням або міжрядне розпушування і підгортання з одночасним підживленням. Перша культивація проводиться в фазі 3-4 листків на глибину 7-8 см, а друга, менш заглиблена, в фазу 7-9 листків. Необхідно намагатися комбінувати кілька операцій за один прохід, оскільки кожен прохід — це додаткові витрати.

Основою для прийняття рішення щодо контролю забур'яненості в посівах є видовий склад і динаміка появи сходів бур'янів у до- та післяпосівний періоди. Залежно від ґрунтово-кліматичної зони, в якій вирощують культуру, видовий склад бур'янів на полях відрізняється. Чисельність видового складу бур'янів у посівах може варіювати від 10 до 15 видів. Цієї кількості достатньо для того, щоб суттєво зменшити продуктивність культури.

Стратегія поєднання до- і післясходової обробок виправдовує себе і забезпечує високий рівень контролю бур'янів у тому випадку, коли застосовується на полях зі змішаним видовим складом бур'янів, зокрема дво- і однодольних.

Якщо підприємство розуміє, що у нього немає потужностей для вчасного та правильного обробітку всіх полів, а також вчасного внесення, щоб ґрунтовий гербіцид проявив себе на 100%, таким господарствам фахівці радять переходити на захист по вегетації. Проте взагалі відмовлятися від ґрунтових гербіцидів не рекомендується: за сприятливих умов вони дають гарний ефект, у тому числі й економічний. Якщо вчасно та правильно застосувати ґрунтовий препарат, потреби заходити в поле з обробкою по вегетації може взагалі не виникнути.

При внесенні страхового гербіциду важливо встигнути провести обробку до фази 4 листка. Незважаючи на реєстрацію препаратів, багато з яких зареєстровані до фази 10 листка включно. Досвідчені кукурудзівники радять працювати саме до 4 листків, тому що у стадії 4 листків у кукурудзи закладається кількість рядів у качані. Це не залежить від ФАО. Будь-яка кукурудза формує розмір основного першого качана на стадії 4 листка, кількість рядів. Тому потрібно вчасно внести страховий гербіцид, щоб кукурудза у цей важливий період не мала гербіцидного стресу.

Підхід до контролю хвороб кукурудзи повинен бути комплексним задля досягнення максимального результату. І починається захист від хвороб ще задовго до того, як навіть відбулася сівба. В ідеалі він міститиме таку низку заходів:

• Сівозміна: повертати кукурудзу на поле бажано лише на 4-1 рік. Якщо це неможливо з економічних міркувань, потрібно дбати про більш надійний хімічний захист.
• Управління рослинними рештками.
• Використання якісних протруйників насіння. Фунгіцидно-інсектицидні протруйники захистять від насіннєвої інфекції, ураження сходів, а також захистять сходи від пошкодження шкідниками та, відповідно, від створення сприятливих умов для ґрунтових інфекцій.
• Вчасне застосування інсектицидів для захисту кукурудзи від пошкодження шкідниками і, відповідно, ураження хворобами через нанесені пошкодження.
• Застосування системних фунгіцидів у фазі до 10 листка культури, щоб убезпечити посіви від фузаріозу та деяких інших інфекцій.
• Регулярний моніторинг полів задля вчасного виявлення ураження рослин сажкою.
• Підбір якісного насіння від перевірених виробників та постачальників, аби виключити можливість бактеріозного ураження.

Найкращий варіант контролю сажкових хвороб — дотримання сівозміни та застосування якісних протруйників. Проте навіть за таких умов пухирчаста сажка на окремих рослинах може проявитись і потім дати дуже чисельне друге покоління спор.

В умовах концентрації виробництва кукурудзи складаються оптимальні умови для розвитку певних груп шкідників, без боротьби з якими уникнути значних економічних наслідків неможливо. Найбільшої ефективності в боротьбі з шкідниками і хворобами кукурудзи можна досягти комплексом організаційних, агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.

Особливо шкодочинними для кукурудзи є дротяники та несправжні дротяники, совки, стебловий кукурудзяний метелик, шведська муха та діабротика (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte), один із найбільш небезпечних шкідників, що стрімко поширюється Європою і Україною.

Правильне визначення термінів збирання кукурудзи на силос має вирішальне значення виробництва високоякісних кормів.

Стиглість кукурудзи на силос досягається, коли накопичення крохмалю в зерні вже завершилося, вміст сухої маси в качанах становить більше 55%, у рослині 28-35%, тобто у період воскової стиглості зерна. За нормального розвитку рослин кукурудзи частка качанів становить 50% і більше. У цій фазі досягається максимальний вихід поживних речовин за оптимальної кормової цінності та силосованості.

В останні роки у період збирання кукурудзи на силос виробники прагнуть зібрати з врожаєм зеленої маси максимальну кількість сухої речовини. Часто це призводить до запізнення із термінами збирання, а також до значного погіршення аеробної стабільності силосу та зростання втрат через його зігрівання. Підвищення температури в силосі усього на 10°C провокує щоденні втрати енергії в ньому близько 0,1 МДж/кг сухої речовини. Внаслідок цього втрачається до 25% енергії, а далі триває погіршення якості корму та зниження його споживання тваринами.

Визначити оптимальний термін збирання кукурудзи на силос складно через різницю у процесах дозрівання гібридів різного типу. Щоб отримати силос високої якості, необхідно визначити вміст сухої речовини, а також врахувати ступінь стиглості зерна. Більшість агровиробників намагається зібрати врожай в період вмісту сухої речовини 30-34%, хоча деякі вважають оптимальним значенням 38%. Але, чекаючи досягнення вмісту сухої речовини 38%, є ризик зігрівання сухішого силосу, оскільки у процесі ферментації рівень сухої речовини підвищується на 1-2%.

Щоб визначити оптимальний ступінь стиглості рослин до початку збирання, дуже важливо заздалегідь починати регулярні обходи полів, причому обов'язково потрібно заходити вглиб поля, щоб правильно оцінити стан рослин. За нормальних погодних умов вміст сухої речовини підвищується в середньому на 3% за тиждень. За високих температур та великої кількості сонячного випромінювання кукурудза достигає швидше, в такому випадку можна рахувати підвищення вмісту сухої речовини як 5% на тиждень.

Також потрібно враховувати забезпеченість посівів кукурудзи вологою. На полях з гарним вологозабезпеченням можна розраховувати на плавне та гармонійне дозрівання кукурудзи. На полях з недостатнім вологозабезпеченням, або там, де на рослини вплинув стрес через посуху, збирати врожай потрібно починати, як тільки підсохнуть листки над качаном, щоб не допустити пересушування та перезрівання зеленої маси, що погіршить якість силосу та ускладнить закладання силосних ям.

Терміни збирання серйозно впливають на якість силосу:

• За надто раннього збирання урожайність буде нижчою (менше співвідношення зерна до цілої рослини), нижчим буде вміст крохмалю, а також підвищується ризик втрат цукрів з соком (так зване протікання силососховища).
• За пізнього збирання підвищується ризик поганого зберігання силосу (виникають складнощі при трамбуванні, ферментація йде повільно через велику кількість повітря в масі, менше розчинних цукрів).

Існують спеціальні таблиці для приблизного визначення сухої речовини безпосередньо на полі. вони не дають високої точності, проте для первинного визначення «на око» можуть бути корисними.

Щоб правильно скористатися цією таблицею, потрібно перш за все провести правильний польовий огляд:

• Проби потрібно брати в глибині поля з кількох різних точок, при цьому уникаючи відбору проб у нетипових місцях (пагорби, ділянки під лісосмугою чи лісом, піщані ділянки).
• У визначених точках потрібно зрізати 5 рослин в ряду підряд на рівні першого вузла.
• Для визначення вмісту сухої речовини у листостебловій масі стебло скрутити на висоті 30-40 см від краю зрізу. Якщо при цьому виділяється сік, вміст сухої речовини 18%, якщо з'являється піна, вміст 24%, якщо не виділяється нічого, вміст 28% і більше.
• Далі слід відділити качани від рослини. Оцінити співвідношення між качанами та листостебловою масою.
• Визначити вміст сухої речовини в качані: розломити качан та відділити кілька зерен, роздавити зерно. Якщо з'явиться сік, вміст нижче 35%, якщо зерно переважно тверде — вміст близько 50%. Якщо зерно неможливо роздавити, вміст сухої речовини становить 55%, якщо вже з'явилася чорна точка, вміст 60%.

Далі за допомогою вищенаведеної таблиці можна визначити, який уміст сухої речовини виходить для цілої рослини з урахуванням співвідношення качанів до листостеблової маси.

Визначення сухої речовини у мікрохвильовій печі є досить точним методом, що вже довели серією відповідних дослідів німецькі вчені та виробничники. Для отримання реальних результатів потрібно лише точно дотримуватися методики та відкоригувати отримане у мікрохвильові значення за допомогою однієї з цих формул (оскільки, за спостереженнями, дослідження у мікрохвильовці дещо завищує показник вмісту сухої речовини):

• СР у мікрохвильовці — 0,89
• СР у мікрохвильовці * 0,975

Таким чином буде отримане максимально точне значення.

Методика визначення СР у мікрохвильовці:

• Потрібна мікрохвильова піч з функцією розморожування, склянка з водою, ваги з точністю вимірювання +/- 1 г, журнал для фіксації результатів.
• Мікрохвильовку встановити у сухому провітрюваному приміщенні.
• Відібрати 50 г більш сухого або 2100 г більш вологого корму (відважити пробу потрібно максимально точно).
• Відібраний матеріал рівномірно розподілити по тарілці.
• Залежно від вологості матеріалу увімкнути розморожування від 15 до 45 хвилин. Якщо матеріал дуже сухий, в мікрохвильовку потрібно додатково поставити склянку з водою.
• Зважити пробу після такого підсушування. Якщо матеріал при здавлюванні кришиться та ламається, він сухий. При неоднорідному силосі деякі більш крупні частки можуть бути ще вологими. Їх потрібно здавати в руках — якщо в них ще залишилась волога, потрібно повторити нагрів на режими розморожування ще на 5-10 хвилин. Після цього пробу ще раз зважити. Якщо вага не змінилася, проба суха, якщо змінилася, потрібно ще досушити протягом 5 хвилин.
• Вирахувати вміст сухої речовини: СР = вага сухого матеріалу — вага тарілки / вага вихідного матеріалу — вага тарілки

Якість силосу при високому зрізі покращується, але загальна урожайність сухої речовини знижується. В умовах сонячної погоди та гарного фітосанітарного стану посівів подовження терміну дозрівання качанів на 10 днів дає кращий результат для якості силосу, аніж підвищення зрізу на 10 см.

В середньому фахівці рекомендують встановити висоту зрізу на рівні 20-40 см під нижнім качаном.

Важливо також контролювати ступінь подрібнення маси, величина різки повинна становити 2-3 см, хоча деякі фахівці переконують у перевагах короткої різки (5 мм). Визначити оптимальну величину різки можна за такими факторами:

• Рівень сухої речовини у цілій рослині.
• Обладнаність техніки подрібнювачем зерна.
• Спосіб згодовування корму тваринам.
• Ступінь сухості рослин: сухі рослини потрібно більше подрібнювати.

На якість подрібнення та в подальшому власне силосу може вплинути ступінь підготовки комбайна до роботи. Важливо перед збиранням кукурудзи на силос виконати заточування або заміну ножів, перевірити валки дробилки на зношення (зношені валки стануть причиною потрапляння до силосу великої кількості цільного зерна) та відстань. Оптимальна відстань між валками 1-3 мм для забезпечення подрібнення зерна.