Вирощування кукурудзи:

Кукурудза для України в останні роки була і залишається стратегічною культурою, яку вирощують практично у всіх регіонах, незалежно від кліматичних умов та розмірів господарств. Інколи вважають, що кукурудза досить проста у вирощуванні та невибаглива, але насправді для отримання високих і сталих врожаїв її таки потрібно вміти вирощувати і постійно вчитися в процесі. Адже умови змінюються, гібриди також, з'являються нові шкідники та хвороби. Тож до цього завжди потрібно готуватися заздалегідь.

Універсальною для усіх регіонів технологія вирощування кукурудзи бути не може. Проте, якщо об'єднати поради агровиробників, наукові рекомендації з урахуванням особливостей кліматичних зон, та власний досвід, можна отримати непоганий результат.

Найбільше на ріст та розвиток кукурудзи впливають тепло і волога, саме вони часто стають лімітуючими факторами у вирощуванні культури.

Оптимальна денна температура для вегетації кукурудзи 24-30°С. При цьому вночі температури мають бути приблизно вполовину нижчими, оскільки за спекотних ночей кукурудза помітно підвищує випаровування, що призводить до поступового зменшення сухої маси. Пороговою температурою для росту й розвитку культури є 10°С, якщо температурний режим опускається нижче цієї цифри, кукурудза практично припиняє розвиватися.

Для настання фізіологічної стиглості зерна (з вологістю 35-40%) кукурудза має накопичити певну суму ефективних температур впродовж сезону. Науковці вважають, що для різних груп стиглості суми температур мають бути такими:

Щоб визначити суму ефективних температур за сезон, потрібно додати між собою суми ефективних температур за кожен день вегетації рослин. Обчислити ж суму ефективних температур за добу можна за формулою:
(Мінімальна температура за добу + Максимальна температура за добу) : 2 – 10

Тобто потрібно додати мінімальну та максимальну температуру за добу, отримане число розділити на 2 і далі ще відняти 10. Під час розрахунків важливо пам'ятати: температури нижче 10°С рахуються як 10, температури вище 30°С рахуються як 30, оскільки температури за межами діапазону 10-30°С не несуть ніякої користі для росту й розвитку кукурудзи.

Вологи кукурудза потребує 450-600 мм за вегетаційний сезон, причому найбільше опадів їй треба у липні-серпні. На жаль, тенденції останніх років до затяжних літніх посух показують, що зазвичай марно очікувати опадів, та ще й у достатній кількості, саме у липні-серпні. Тому на перше місце виходить накопичення вологи у ґрунті, збереження та утримання вже накопиченої, а також забезпечення кореням кукурудзи покращення доступу до вологи і зменшення конкуренції за неї на полі — шляхом оптимально дібраної системи живлення та обробітку ґрунту, вибору густоти стояння рослин та гарної системи захисту.

Звісно, окрім тепла та вологи кукурудза ще потребує родючого та добре структурованого ґрунту, а також достатньої кількості поживних речовин. Культура може вирощуватися на всіх типах ґрунту, проте фахівці не рекомендують сіяти її на піщаних ґрунтах та тих полях, де ґрунтові води залягають близько до поверхні. Кукурудза може давати високі врожаї на ґрунтах з рН від 5,6 до 7,5. Якщо рН нижче 5,6, урожайність істотно знижується, а при рН 4,0 рослини кукурудзи взагалі не мають шансів вижити. За високої кислотності ґрунту корені рослин знебарвлюються, нижня частина починає гнити.

Також слід врахувати, що ущільнені ґрунти з низькою водопроникністю або ґрунти з твердою сланцевою основою призводять до того, що кукурудза формує пласку кореневу систему, яка розташовується у поверхневому шарі. Такі рослини не можуть протистояти посухам і легко вилягають при сильних вітрах.

Основний обробіток ґрунту під кукурудзу краще проводити одразу після збирання попередника. Оптимально — влітку або на початку осені. У вологих і холодних районах, особливо в гірських місцевостях, на схилах або ділянках уздовж річок, затоплюваних восени і/або навесні, осінній обробіток не має переваг порівняно з весняним. Проте і територій таких в Україні мало. У будь-якому разі, чим раніше проведено основний обробіток ґрунту, тим краще. А конкретний термін та спосіб вже залежатимуть від попередника.

Після зернових культур основний обробіток починається з лущення стерні в один або два сліди відразу ж після збирання. Подальший обробіток ґрунту залежить від видового складу бур'янів: сходи однорічних бур'янів знищують наступними лущеннями, а при масовому засміченні багаторічними коренепаростковими бур'янами (осотом, берізкою, молочаєм і іншими) використовують неглибоку оранку на глибину 12-16 см багатокорпусними лемішними плугами, агрегатованими з ребристими котками. У разі відсутності ребристих котків за плугом йдуть дискові культиватори, вирівнюють борозни і поверхневий орний шар. Глибоку полицеву оранку на глибину 25-30 см необхідно проводити у вересні-жовтні відразу після внесення добрив. У більш сухих несприятливих районах, на ґрунтах з низькою проникністю оранку необхідно виконувати на глибину 30-35 см.

Різновидом вищеописаної технології основного обробітку ґрунту є система пошарового обробітку, особливо ефективна для зниження популяції і придушення бур'янів на полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур'янами. Ця система включає 2-3 дискування ґрунту на глибину 8-10 см, потім ще одне — на глибину 10-12 см, через 2-3 тижні після нього лущення важкими дисковими боронами і глибоку полицеву оранку на 25-30 см в кінці вересня-жовтні. При сильній засміченості полів бур'янами доцільно проводити комбіновану обробку ґрунту, що включає механічне та хімічне знищення багаторічних бур'янів.

Якщо глибока оранка проведена неякісно (з великими брилами, сильно вираженими гребенями і борознами), необхідно ще восени провести вирівнювання ґрунту (грубу передпосівну підготовку) за допомогою вирівнювачів під кутом 45° по відношенню до напрямку глибокої оранки.

При засміченні полів тільки однорічними бур'янами найбільш ефективна поліпшена зяб, яка включає 2-3 дискових лущення стерні на глибину спочатку 6-8, потім 8-10 см і оранку плугом на глибину 20-25 см у вересні-жовтні.

Поява нових гербіцидів, нової ґрунтообробної техніки з поліпшеними характеристиками та використання насіння з високою енергією росту зробили можливим застосування мінімальних систем обробітку ґрунту. Такі системи дозволяють зменшити кількість проходів техніки по полю, залишити на поверхні ґрунту більше рослинних решток, запобігати ерозії ґрунтів та заощаджувати паливо.

За умов посухи та дефіциту вологи, на піщаних ґрунтах системи мінімального обробітку ґрунту (no-till, mini-till, strip-till) здатні забезпечити гідні врожаї та одночасно зменшити витрати енергії та робочої сили. Однак для застосування таких технологій господарство повинне мати відповідну техніку та систему захисту рослин, особливо гербіцидами. Крім того, такі системи малопридатні для регіонів обробітку кукурудзи з більш помірним кліматом, де рослинні залишки на поверхні ґрунту можуть затримувати сівбу та пригнічувати розвиток кукурудзи на ранніх стадіях розвитку, оскільки ґрунт під ними довго залишається вологим і холодним.

У регіонах з дефіцитом вологи доцільним буде застосування мульчуючих або консервуючих технологій.

Метою передпосівної підготовки ґрунту навесні є забезпечення пухкого, в достатній мірі вологого і теплого поверхневого шару, що дозволяє якісно посіяти кукурудзу та забезпечити швидке і дружне проростання насіння. Крім того, підготовка ґрунту активує життєздатність мікроорганізмів і знищує сходи бур'янів.

Завдання передпосівної підготовки ґрунту полягає в створенні «твердого ложа» та одночасно «м'якого покриву». Тобто відповідними сільськогосподарськими знаряддями (кондиціонерами, культиваторами, боронами) необхідно забезпечити неглибоку обробку верхнього шару ґрунту на глибину загортання насіння (4-6 см), яка утворює «м'який покрив» — пухкий, теплий поверхневий шар ґрунту, що запобігає втраті вологи з більш глибоких шарів. Ці роботи виконуються під кутом 45° по відношенню до напрямку глибокої оранки або іншого виду основного обробітку. Під «м'яким покривом» знаходиться вологе, тверде ложе, що сприяє рівномірному загортанню насіння на задану глибину.

Щоб отримати гарні посіви та якісний урожай, потрібне передовсім якісне насіння. І хоч смаки та уподобання у багатьох аграріїв вже склалися, бувалі агрономи радять не фокусуватися лише на тих гібридах, котрі вже добре знайомі та вивчені до найменших дрібниць. Адже ринок сьогодні настільки різноманітний, що гріх було б не скористатися усіма запропонованими можливостями.

Тож на які критерії при виборі насіння кукурудзи експерти радять звернути увагу в першу чергу?

Окрім цих основних факторів, експерти також радять звернути увагу на крихкість зерна, оскільки навіть найурожайніший гібрид, зерно якого сильно травмується при збиранні, не так вже й вигідно вирощувати. А ще — на стійкість гібридів до тих чи інших гербіцидів, бо, хоч проблему фітотоксичності окремих діючих речовин на окремих гібридах і не висвітлюють широко, вона все ж існує.

При виборі гібридів перш за все потрібно визначитись, на які цілі планується використовувати даний гібрид: це силос, крупа, зерно та інше. Також важливо зрозуміти, які є проблеми на полі, а саме із хворобами, яка технологія вирощування та інше. Для кожного поля потрібно підбирати гібрид окремо. Наприклад, компанія «Лімагрейн-Україна» може запропонувати для полегшення підбору гібриду використовувати HYDRANEO Tool, це програма, яка допоможе із рекомендаціями на конкретне поле по вирощуванню, сівбі та підбору гібриду.

За останні декілька років в Україні досить сильно змінились кліматичні умови, і ми можемо спостерігати суттєві зміни як в гібридному складі, так і в групі стиглості. Господарства, які раніш висівали гібриди кукурудзи із ФАО не більше 200, уже сьогодні сіють 230-260. Посушливі умови змушують фермерів переглядати свої технології вирощування кукурудзи і використовувати більш вологоощадливі. В цій ланці вирощування кукурудзи є важлива ланка — це гібрид. Компанія Лімагрейн має патент на тестування гібридів щодо стійкості до посухи і усі гібриди під брендом HYDRANEO випробовуються за цією методикою і при проходженні усіх етапів отримують підтвердження, після якого присвоюється бренд HYDRANEO. На сьогодні в України зареєстровані такі гібриди, як досить відомий і популярний гібрид Адевей, який входить до ТОП-переліку гібридів, ЛГ30273 із своєю швидкою вологовіддачею в кременисто-зубовидній групі та надійністю, ЛГ30315 з зубовидним типом зерна і високою стійкістю до сажкових хвороб, новинка ЛГ31377 в перший рік випробувань показала себе як високоурожайний і стабільний гібрид, що має велике значення для впевненості, і новинка, який зайшов в реєстр в 2020 році, ЛГ31388 з ФАО 360.

Агрокліматичні умови України дозволяють вирощувати різні групи стиглості до досить пізніх, але основне ФАО, яке вирощується в Україні, це 240-370. Та мапа ФАО, яка була багато років тому, є не актуальною на сьогодні, оскільки відбулись суттєві зміни в сторону збільшення ФАО. В північній частині України, в залежності від ґрунтових умов, буде гарним вибором ЛГ30215 та ЛГ30273. Гібриди мають високу толерантність до сажкових хвороб і фузаріозу та гарну вологовіддачу і холодостійкість. Центральна частина кукурудзосіючого поясу є досить цікавою. Тут вирощують ФАО від 250 до 350. Зубовидні гібриди бажано не висівати в ранні строки посіву. Для кожного господарства рекомендується мати різні групи стиглості, що дає можливість біль стабільно і впевнено отримати середній результат по господарству, уникнувши цим несприятливих факторів у критичні фази для кукурудзи. Крім цього це дасть можливість проводити вчасно агротехнологічні операції, оскільки одночасно майже неможливо проводити польові роботи, захист та збирання на усіх полях, а невчасне внесення гербіциду має негативний вплив на результат. Наприклад, досить часто Адевей висівають із гібридами пізньої групи стиглості і приймають рішення щодо фази розвитку для внесення гербіциду саме по пізніх гібридах, а Адевей має високу початкову енергію росу і в результаті ми отримуємо пригнічення рослин, які тягнуть за собою втрату урожайності.

Зважаючи на це усе, пропонується використовувати різні групи ФАО а саме 200-250 в кількості 10-20% в залежності від кліматичної зони, 260-300 у кількості 30-40% і решта на ФАО після 300. Якщо взяти в розрізі гібридів, наприклад в центральній частині України, варто використовувати гібриди ЛГ30273, Адевей та ЛГ31377, більш південніше можна розглядати схему ЛГ30254, Адевей або ЛГ30315 та ЛГ31388. Так чи інакше кожне окреме господарство має свої особливості та вимоги, тому і потребує індивідуального підходу.

При визначенні норми висіву насіння кукурудзи, окрім лабораторної схожості насіння, слід врахувати низку факторів, які впливають на польову схожість та ризики зниження кількості рослин під час вегетації до збирання.

На польову схожість, головним чином, впливають якість насіння та якість підготовки ґрунту (його структура, наскільки вона забезпечує контакт насіння з ґрунтом) та запаси вологи в ньому.

Крім того, частина рослин втрачається під час вегетації, в основному на ранніх етапах розвитку, зокрема пошкоджуються шкідниками, що підгризають кореневу систему або ж «відгризають» молоді проростки.

Норма висіву кукурудзи встановлюється з урахуванням наведеного вище і має забезпечити передзбиральну густоту. Для досягнення густоти стояння рослин на момент збирання встановлюють страхові надбавки. Вони можуть становити 5-20%.

Проте норми висіву кукурудзи краще обирати індивідуально, залежно від умов конкретного поля та погодних умов року. Наприклад, в умовах посухи та дефіциту вологи Марк Ліхт, доктор агрономічних наук, практикуючий агроном-консультант з Айови, який входить до керівної групи Американської програми підвищення кваліфікації «Сучасний Агроном БРІДЖЕС», радить зменшувати норми висіву принаймні на 10-15% від рекомендованих.

Якісна сівба є ключовим фактором отримання високих врожаїв кукурудзи. У зв'язку з цим слід звернути особливу увагу на регулювання сівалки, на правильну глибину загортання насіння, рівномірність укладання насіння в рядку, запобігти попаданню двох або більше насіння в одну лунку.

Стартові добрива (як правило, N або N + P) треба вносити під сівбу кукурудзи за таких умов:

У цих випадках застосування стартових добрив дає підвищення врожайності, зниження вологості зерна при збиранні, а також швидкий рівномірний ріст в початковий період розвитку. Таким чином культурна рослина швидше затінює міжряддя і за рахунок цього зменшує шанси бур'янів в боротьбі за поживні речовини в більш пізній період розвитку. У рослин краще розвивається коренева система і зазвичай настає більш ранннє цвітіння, що знижує наслідки стресу від посухи на процес запилення і наливу зерна.

Фахівці рекомендують сьогодні сіяти кукурудзу якомога раніше. Проте інколи господарства нехтують цією рекомендацією через побоювання не отримати швидкі та рівномірні сходи, через економію на ранньому гербіцидному захисті або ж через невдалий досвід ранньої сівби у минулому.

Погода в квітні буває різною від року до року, але якщо після 10-15 квітня ґрунту в умовах України дозволяє зайти в поле тракторам для передпосівної підготовки поля, не можна зволікати. Досвідчені агрономи рекомендують сіяти 10% всієї площі на 3 тижні раніше і ще 25% всієї площі як мінімум на 2 тижні раніше оптимального строку для даної місцевості. Таким чином можна значно знизити ризик втрат від екстремальної посухи в період запилення. Та щонайменше 60% площ потрібно встигнути засіяти в оптимальні терміни.

Щоб визначити оптимальну дату сівби, потрібно дивитися насамперед на температуру ґрунту. Не варто орієнтуватися на прогнози погоди чи температуру повітря, потрібно щодня вимірювати саме температуру ґрунту, щоб визначити динаміку зростання та встановити, коли рілля прогріється вже достатньо для сівби.

Кукурудза практично не росте за температури 10°С і нижче, навіть при 13°С сходів треба буде довго чекати, але вже при 15-16°С сходи будуть дружними і рослини з'являться на поверхні ґрунту вже через 7-10 днів після сівби.

Важливим є і питання, коли треба вимірювати температуру ґрунту. Якщо о 7-8 годині ранку ґрунт на глибині загортання має температуру близько 10°С, а о 13 годині прогрівається до 16-18°С в сонячний день, то такі умови є оптимальними для проростання кукурудзи. Зазвичай навесні після висіву трапляються холодні дні, коли ріст культурних рослин сповільнюється або взагалі припиняється, але ці періоди рідко бувають настільки тривалими, щоб істотно вплинути на подальший розвиток молодих рослин.

Якщо ж оптимальні терміни для сівби з якихось причин довелося пропустити, то сіяти потрібно якомога швидше, незважаючи на температуру.

Для сівби кукурудзи можна використовувати будь-яку сівалку точного висіву, наявну в господарстві. Важливо лише, щоб сівалка була правильно налаштована, на це не можна шкодувати часу. Сівалка повинна бути налаштована так, аби забезпечувати рівномірне закладення одиночних насінин на задану глибину, що є гарантією рівномірних сходів і отримання бажаної густоти рослин на гектарі і, врешті-решт, багато в чому визначає, яким буде урожай.

Також потрібно подбати, щоб швидкість висіву не перевищувала 5−6 км/год. і сівба проводилася під кутом 90° до напрямку оранки. Обов'язково слід проводити контроль якості висіву шляхом розкриття рядка та перевірки глибини і рівномірності розкладання насіння в рядку. Ще один важливий момент: потрібно, щоб прикотуюче колесо добре ущільнювало ґрунт в рядку. Фахівці не рекомендують прикотковувати та боронувати посіви, якщо це не викликано екстремальними погодними або економічними умовами.

Для оптимальних умов (тепло, вологий ґрунт) ідеальної глибиною загортання насіння є 5 см. За дуже ранньої сівби і достатньої кількості вологи в ґрунті потрібно зменшити глибину загортання на 1−2 см в розрахунку на те, що ґрунт там прогрівається швидше. Якщо ґрунт сухий, слід сіяти так, щоб насіння отримало контакт з вологим шаром ґрунту, навіть якщо для цього доведеться заглибити його на 8−10 см.

Кукурудза потребує достатньої наявності легко засвоюваних форм поживних речовин у ґрунті. Для формування однієї тонни врожаю зерна кукурудза споживає таку кількість поживних речовин:

Для розрахунку норм внесення добрив під кукурудзу єдиним надійним методом, який покаже потребу в елементах живлення для отримання запланованої врожайності, є аналіз ґрунту.

Дуже високий рівень вмісту елементів живлення не потребує додаткового внесення добрив (хоча в наших умовах це скоріше фантастика, ніж реальність).

Рослина кукурудзи споживає азот протягом всього періоду вегетації. Рослини засвоюють азот в основному в нітратній або амонійній формах, причому на ранніх стадіях розвитку амоній легше засвоюється рослинами, а на більш пізніх стадіях рослини легше засвоюють азот у вигляді нітратів. Азот як елемент легко залишає ґрунт, тому в ідеальних умовах його необхідно вносити дробно, як можна ближче до часу, коли рослина найбільше його потребує. Внесення азоту перед сівбою або під сівбу вважається більш ефективною формою його використання, хоча на деяких типах ґрунтів добре зарекомендувало себе і внесення азоту з осені (у вигляді ангідриду амонію, який спочатку не вилуговується).

Під сівбу експерти радять вносити складні азотно-фосфорні добрива (30 + 30 кг/га). Такі стартові дози добрив особливо важливі в регіонах з холодною весною, коли відсутність фосфору може викликати затримку розвитку рослин.

Ще одне підживлення азотом (30-50 кг/га) необхідно проводити через 3-6 тижнів після висіву, в період, коли починається інтенсивне утворення сухої речовини та активне водоспоживання.

Ознаки азотного голодування — низькорослість рослин, відмирання листя у напрямку від кінчика листа до основи у вигляді жовтої смуги довкола центральної жилки. Проте надлишок азоту також небезпечний, оскільки затримує дозрівання рослини та достигання зерна. Зелені рильця у зрілих качанів можуть бути ознакою незбалансованого надлишкового внесення азоту.

Фосфор також необхідний кукурудзі протягом всього періоду вегетації, він засвоюється рослиною до самого дозрівання зерна. Потреба в ньому відчувається з перших етапів життя рослини. В зонах з холодними веснами рекомендовано під сівбу внести близько 30 кг/га фосфору в діючій речовині в комбінації з азотом. Внесення необхідно проводити на 5 см в бік від рядка, в який лягає насіння, і на 5 см глибше залягання насіння.

За нестачі фосфору затримується ріст рослин (особливо на ґрунтах з низьким або високим рН), холодна погода підсилює ознаки фосфорного голодування. Листя набуває інтенсивного фіолетово-пурпурового забарвлення, яке зникає, коли рослини досягають стадії 6 листа або висоти 60-70 см. Іншими причинами такого явища можуть бути: пошкодження рослин комахами або нематодами, дуже низька глибина загортання, пошкодження від надмірних доз добрив або гербіцидів.

Важливо, що наслідки нестачі фосфору в ранні терміни розвитку рослин кукурудзи не можуть бути повністю компенсовані внесенням фосфору в більш пізні терміни.

Період найінтенсивнішого споживання калію спостерігається в перші 6 тижнів росту кукурудзи, причому рослини засвоюють щодня до 12 кг/га калію. Калій активізує процеси обміну речовин. Він особливо важливий для утворення цукрів і крохмалю. За рахунок хорошого забезпечення калієм підвищується стійкість до вилягання, стеблової гнилі, пухирчастої сажки. При нестачі калію листя здаються непропорційно довгими по відношенню до висоти рослин, краї нижніх листків спочатку бліднуть, а потім стають коричневими, верхівки і краї листя висихають, як від опіку, і відмирають. Качани формуються щуплими, з погано виповненим дрібним зерном, верхівка качана загострена з поганим наповненням або взагалі без зав'язі.

Окрім основних елементів живлення кукурудзі необхідні також багато мікроелементів, зокрема, магній, цинк, мідь, марганець, бор та інші. Для отримання 7-10 т/га сухого зерна кукурудзі необхідно отримати приблизно 1-3 кг/га даних елементів на рік.

Дефіцит заліза та міді зустрічається дуже рідко, нестача хлору в кукурудзи практично не зустрічається.

Кукурудза досить продуктивна культура, яка в кліматичних умовах України здатна сформувати врожайність 8 і більше т/га. Для прикладу візьмемо врожайність 8 тонн, на яку потрібно близько 100 кг д.р азоту тільки для формування зерна, та в загальному культура виносить 160 кг д.р азоту. Кукурудза досить добре реагує на пролонговані види добрив, які вносяться з осені або рано навесні, такі як карбамід, безводний аміак, але за умов використання в передпосівну культивацію чи при посіві добрив з нітратною формою у нормі до 15% від загальної потреби, таким добривом слугує YaraBela Sulfan у нормі 100-120 кг/га (передпосівна культивація ) або YaraMila 16:27:7 в нормі 100-120 кг/га (при посіві). Досить гарним добривом для використання весною являється КАС, що містить всі три форми азоту у співвідношенні 50% амідної 25% амонійної та 25% нітратної. Це дає можливість поєднати пролонговані та швидку форми азоту в одне внесення.

Наступні важливі елементи живлення для кукурудзи — це фосфор та калій. Живлення цими елементами потрібно проводити згідно результатів ґрунтових аналізів, враховуючи винос з зерновою продукцією, що становить 50 кг/га фосфору та 36 кг/га калію на 8 т/га кукурудзи, та загальне споживання рослиною цих елементів, 74 кг/га фосфору та 196 кг/га калію на вищевказану врожайність. Бажано розділяти основне живлення, що проводиться задля підтримки родючості ґрунту здебільшого восени під основний обробіток, та стартове, яке бажано проводити при посіві в прикореневу зону високоякісними та добре розчинними добривами, яким являється YaraMila .

Обов'язково потрібно звернути увагу на обробку насіння. Портфоліо компанії Yara має продукти Yaravita Rexolin ABC Yaravita Teprosyn NP+Zn, що забезпечують якісне та збалансоване живлення для сходів кукурудзи. Орієнтовна норма вищевказаних продуктів 150 г/т та 4 л/т відповідно .

За умов високого фону живлення азотними, фосфорними та калійними добривами урожайність інтенсивних гібридів кукурудзи значною мірою залежить від листового живлення. Значна кількість ферментативних реакцій в рослині проходить тільки за наявності таких мікроелементів, як цинк, марганець, мідь та залізо. Внесення цих мікроелементів бажано в фази від 3 до 7 листка на кукурудзі. Основні продукти для позакореневого живлення:

Найбільш сприятливими для вирощування кукурудзи є середні та суглинисті ґрунти , також в умовах північної частини України підходять для вирощування легко-суглинисті, супіщані та піщані ґрунти, але за умов достатнього вологозабезпечення та повноцінного живлення . Кукурудза добре реагує на pH ґрунту в межах від 5,6 до 7,2. За умов висіву кукурудзи на легких ґрунтах потрібно розглянути можливість підживлення кукурудзи азотними добривами з сіркою в період 5-6 листків в прикореневу зону агрегатами для міжрядного підживлення або аплікаторами для внесення. Бажано використовувати добриво YaraBela Sulfan N24 S6, що дає можливість активно засвоювати та використовувати великі кількості азоту в цей період за рахунок сірки.

Щодо відмінностей живлення в залежності від обробітку ґрунту та його аерації, так, наприклад, при традиційній оранці суглинкових ґрунтів, даний тип навесні прогрівається швидше, ніж при глибокому рихленні чи при мінімальному обробітку ґрунту . Це дає можливість зовсім по-іншому розвиватися кореневій системі, її ризосфері та мікроорганізмам у ґрунті, що, в свою чергу, впливає на перетворення в доступні форми азоту, фосфору чи інших елементів. Як висновок, у варіанті з мінімальним обробітком чи рихленням, потрібно обов'язково переглянути живлення в бік швидкодоступних добрив та форм елементів живлення.

При застосування класичної технології обробітку ґрунту під кукурудзу необхідно прагнути до того, щоб максимально можливу кількість бур'янів було знищено механічним шляхом в ході основної і передпосівної підготовки ґрунту. За даними практичних досліджень, на ділянках, зораних восени, з відкритими борознами протягом морозної зими, навесні проростає 12 бур'янів на квадратний метр. А на ділянках, які після глибокої оранки вирівнювалися восени, були виявлені сходи в середньому 114 бур'янів на квадратний метр.

Вже починаючи з появи сходів і чіткого проявлення рядків можна проводити міжрядні культивації з метою боротьби з бур'янами та кіркою на поверхні ґрунту. Кірка завдає найбільшої шкоди, якщо утворюється ще до сходів. У разі, якщо вона настільки міцна, що не дозволяє сходам кукурудзи пробитися через неї, необхідно провести коткування зубчастими котками, при цьому швидкість руху агрегату не має перевищувати 4 км/год. Міжрядні обробітки виконуються за необхідності, зазвичай це дворазове розпушування міжрядь з одночасним підживленням або міжрядне розпушування і підгортання з одночасним підживленням. Перша культивація проводиться в фазі 3-4 листків на глибину 7-8 см, а друга, менш заглиблена, в фазу 7-9 листків. Необхідно намагатися комбінувати кілька операцій за один прохід, оскільки кожен прохід — це додаткові витрати.

Основою для прийняття рішення щодо контролю забур'яненості в посівах є видовий склад і динаміка появи сходів бур'янів у до- та післяпосівний періоди. Залежно від ґрунтово-кліматичної зони, в якій вирощують культуру, видовий склад бур'янів на полях відрізняється. Чисельність видового складу бур'янів у посівах може варіювати від 10 до 15 видів. Цієї кількості достатньо для того, щоб істотно зменшити продуктивність культури.

Стратегія поєднання до- і післясходової обробок виправдовує себе і забезпечує високий рівень контролю бур'янів у тому випадку, коли застосовується на полях зі змішаним видовим складом бур'янів, зокрема дво- і однодольних. Проте потрібно пам'ятати, що у деяких випадках ґрунтовий гербіцид не спрацює:

• Внесення ґрунтового гербіциду після раннього посіву культури, коли сходи з'являться із запізненням, тоді як дія гербіциду закінчується.
• Помилки при розрахунку необхідних норм і типу ґрунтового гербіциду залежно від: типу ґрунту (наприклад, глина «поглинає» частину діючої речовини), високої забур'яненості поля та видового складу бур'янів.
• Неякісне внесення (високий тиск у системі обприскувача, неякісні форсунки, мала кількість робочого розчину).
• Неправильно підібрана вода для обприскування, або ж не підготована належним чином (pH, жорсткість, каламутність, температура та ін.).
• Наявність великої кількості рослинних решток на полі.
• Неякісна підготовка ґрунту, великі грудки, не вирівняне поле.
• Настання приморозків чи пізніх морозів.
• Промивання діючої речовини після рясних дощів чи злив у нижчі шари ґрунту.
• І, нарешті, причина, яка зустрічається найчастіше, — недостатньо зволожений поверхневий шар ґрунту, що не дає можливості зв'язатись діючій речовині гербіциду.

Якщо підприємство розуміє, що у нього немає потужностей для вчасного та правильного обробітку всіх полів, а також вчасного внесення, щоб ґрунтовий гербіцид проявив себе на 100%, таким господарствам фахівці радять переходити на захист по вегетації. Проте взагалі відмовлятися від ґрунтових гербіцидів не рекомендується: за сприятливих умов вони дають гарний ефект, у тому числі й економічний. Якщо вчасно та правильно застосувати ґрунтовий препарат, потреби заходити в поле з обробкою по вегетації може взагалі не виникнути.

При внесенні страхового гербіциду важливо встигнути провести обробку до фази 4 листка. Незважаючи на реєстрацію препаратів, багато з яких зареєстровані до фази 10 листка включно. Досвідчені кукурудзівники радять працювати саме до 4 листків, тому що у стадії 4 листків у кукурудзи закладається кількість рядів у качані. Це не залежить від ФАО. Будь-яка кукурудза формує розмір основного першого качана на стадії 4 листка, кількість рядів. Тому потрібно вчасно внести страховий гербіцид, щоб кукурудза у цей важливий період не мала гербіцидного стресу. Формування качана відбувається завжди в один і той же час: у період появи 4-6 листків кукурудзи. У 4 листки формується кількість рядків і, відповідно, ширина качана, у 6 листків закладається довжина качана. Тому у фазі 4-6 листків не слід обробляти кукурудзу гербіцидами, це дуже шкідливо. Краще закінчити обробки на стадії 3 листка. Якщо ж з якихось причин встигнути не вдалося, потрібно обробляти вже 7-8 листок, коли кукурудза формує первинну кореневу систему. Це також важливий процес, але не настільки, як формування качана. Але слід пам'ятати, що у фазі 7-8 листка не можна працювати регуляторами росту, будь-якими.

Якщо на полі є проблема з берізкою польовою, варто пам'ятати, що бур'ян відростає весь приблизно на стадії 7-8 листка кукурудзи. Якщо провести обробку проти берізки у фазі 4 чи навіть 5-6 листка, це не вирішить проблему. У фазі 7-8 листка дієвою буде обробка флуроксипіром у нормі 0,6 л/га, краще брати препарат з максимальною концентрацією діючої речовини (33%), але інших гербіцидів не додавати.

Підхід до контролю хвороб кукурудзи повинен бути комплексним задля досягнення максимального результату. І починається захист від хвороб ще задовго до того, як навіть відбулася сівба. В ідеалі він міститиме таку низку заходів:

• Сівозміна: повертати кукурудзу на поле бажано лише на 4-й рік. Якщо це неможливо з економічних міркувань, потрібно дбати про більш надійний хімічний захист.
• Управління рослинними рештками.
• Використання якісних протруйників насіння. Фунгіцидно-інсектицидні протруйники захистять від насіннєвої інфекції, ураження сходів, а також захистять сходи від пошкодження шкідниками та, відповідно, від створення сприятливих умов для ґрунтових інфекцій.
• Вчасне застосування інсектицидів для захисту кукурудзи від пошкодження шкідниками і, відповідно, ураження хворобами через пошкодження.
• Застосування системних фунгіцидів у фазі до 10 листка культури, щоб убезпечити посіви від фузаріозу та деяких інших інфекцій.
• Регулярний моніторинг полів задля вчасного виявлення ураження рослин сажкою.
• Підбір якісного насіння від перевірених виробників та постачальників, аби виключити можливість бактеріозного ураження.

Найкращий варіант контролю сажкових хвороб — дотримання сівозміни та застосування якісних протруйників. Проте навіть за таких умов пухирчаста сажка на окремих рослинах може проявитись і потім дати дуже численне друге покоління спор.

В умовах концентрації виробництва кукурудзи складаються оптимальні умови для розвитку певних груп шкідників, без боротьби з якими уникнути значних економічних наслідків неможливо. Найбільшої ефективності в боротьбі зі шкідниками і хворобами кукурудзи можна досягти комплексом організаційних, агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.

Особливо шкодочинними для кукурудзи є дротяники та несправжні дротяники, совки, стебловий кукурудзяний метелик, шведська муха та діабротика (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) — один із найбільш небезпечних шкідників, що стрімко поширюється Європою і Україною.

Фахівці надають такі рекомендації для боротьби із діабротикою:

Такі рекомендації будуть корисними і для боротьби з іншими шкідниками кукурудзи. Можна лише додати, що важливу роль у захисті рослин на початкових етапах росту й розвитку є інсектицидне протруювання насіння, а також інсектицидний захист по вегетації. Якщо головною проблемою на полі є озима совка, захисні обробки найкраще проводити вранці, коли гусінь дуже активна, — це дасть максимальний ефект. Проти стеблового метелика застосовують як біологічний метод захисту (внесення трихограми за результатами моніторингу посівів та установки пасток), так і хімічний (внесення інсектициду). У цьому разі господарство обирає найбільш прийнятний для себе метод.

Від стеблового кукурудзяного метелика та імаго діабротики варто враховувати кілька аспектів:

• Обов'язковим елементом контролю є моніторинг появи і розвитку обох видів шкідників (феромонними пастками, світловими пастками).
• Варто розуміти, що поява шкідників є розрізненою у часі (все залежить від погодних умов, часу посіву кукурудзи).
• Масова яйцекладка шкідника кукурудзяного метелика триває до 10 днів, що є найбільш небезпечним періодом для його поширення. Імаго діабротики може з' являтися досить довгий період часу. Відповідно, яйцекладка шкідника є розтягнутою в часі.
• Якщо для захисту від стеблового метелика використовують інсектицид одноразово, то від імаго діабротики може бути кілька обприскувань.
• Обприскування інсектицидами відбувається в період високих температур, тому при виборі варто враховувати властивості інсектицидів, а також об'єктів: стебловий метелик — обприскування в період масової яйцекладки шкідником (тобто стадія шкідника яйце, личинка). Діабротика — обприскування по факту при масовій появі імаго шкідника (ЕПШ 1,5 екз./рослину)
• Найбільш шкодочинною для кукурудзи є личинка діабротики, а не імаго, яка з'явиться вже наступного року, якщо кукурудза буде в монокультурі. Тому контроль імаго інсектицидом та сівозміна можуть стати методом контролю щкідника у посівах кукурудзи наступного року.

Основним способом збирання врожаю товарної кукурудзи є комбайновий обмолот качанів, який можна розпочинати за вологості 30-32%. Такий спосіб є доцільнішим, ніж збирання у качанах, оскільки приблизно вдвічі зменшуються затрати праці та на 20-25% — витрати палива. Насіннєву кукурудзу збирають тільки в качанах з подальшим їх обов'язковим термічним сушінням у спеціалізованих сушарках.

Збирання з нижчою вологістю скорочує обсяги сушіння та знижує витрату палива (рідкого) приблизно на 7-8,5 кг на кожній плановій тонні (зниження вологості на 6%). Проте і велика затримка зі збиранням є ризикованою, оскільки уповільнюється вологовіддача зерна, можливе навіть його зволоження внаслідок випадання опадів. Потрапляння товарної кукурудзи під заморозки також небажане, оскільки погіршує якість і стійкість зерна під час зберігання.

За вирощування гібридів різних груп стиглості розпочинати збирання слід з ранньостиглих або середньоранніх, щоб більш пізні знизили вологість зерна.