Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Сергій Кучеров: Безпечне застосування засобів захисту рослин
Дотримання регламентів застосування ЗЗР — основа для запобігання можливим впливам на людину та довкілля. Це основний посил доповіді Сергія Кучерова, керівника групи Агроцентри BASF, яку він оголосив на семінарі «Засоби захисту рослин — від лабораторії до ринку».
Тема досить актуальна. Хоч дехто може сказати — та це ж прописні істини. Однак варто визнати, що навіть знаючи ці «істини», не всі їх дотримуються. Тож ми вирішили переповісти основні моменти доповіді Сергія Кучерова. Бо такі речі нагадувати — не зайве.
Оскільки семінар був призначений не лише для фахівців, а й для ширшого кола слухачів, Сергій Кучеров розпочав із роз’яснення поняття пестициди та розвінчання деяких міфів про них. Ми вирішили цю частину його доповіді теж подати, адже деякі тези можуть стати у пригоді аграріям у разі виникнення проблемних ситуацій чи інцидентів із застосуванням пестицидів — у спілкуванні з місцевими мешканцями.
Передусім експерт запропонував визначитися з термінологією. Зокрема нагадав, що в українському законодавстві закріплено два терміни, за якими засоби захисту рослин розподіляються на дві дуже різні категорії — пестициди й агрохімікати. Перші — це токсичні речовини, вони спрямовані знищувати все, що заважає рослині, — чи то бур’ян, чи шкідник, чи збудник хвороби. Агрохімікати це, навпаки, — речовини, які поліпшують життя рослини (органічні, мінеральні й бактеріальні добрива, регулятори росту рослин та ін.). Загалом груп цих речовин багато, але найпоширеніші:
- гербіциди — 46% поширення,
- фунгіциди — 31%,
- протруйники насіння — 10%,
- інсектициди — 9%,
- інші (родентициди, десиканти, агрохімікати тощо) — 4%.
Якщо розглядати перелічені речовини з погляду можливої шкоди для людини, природи і самому врожаю, то насамперед слід зрозуміти, на що вони спрямовані. Сергій Кучеров запропонував розглянути таку шкоду, розподіливши об’єкти дії на царства живої природи. Тобто гербіциди спрямовані на боротьбу з рослинами. Це окреме царство. Фунгіциди працюють виключно в царстві грибів, і вони не мають жодного впливу ні на віруси, ні на бактерії. Водночас, за словами експерта, віруси і бактерії — це взагалі окрема тема, бо це особливі класи організмів, як і засоби боротьби з ними, тож цього разу про них не йшлося. Наступне — це царство тварин, в нашому випадку — комахи і гризуни. Перші є об’єктами дії інсектицидів, другі — родентицидів.
У кожного з цих видів пестицидів є власні механізми дії на ті шкодочинні об’єкти, на які вони спрямовані.
Наприклад, гербіциди, залежно від діючої речовини, чинять такі дії на бур’яни:
- викликають інгібування транспорту електронів у фотосистемі;
- блокують утворення фосфоліпідів, які використовуються при створенні нових клітинних оболонок;
- продукують утворення в рослинах абсцизової кислоти та етилену та інші.
«Ці процеси в людині просто не відбуваються. Так само не відбуваються і в комахах чи будь-яких представниках царства рослин. Тому гербіциди, в переважній своїй більшості, прямої інтоксикації, отруєння викликати не можуть. І коли ми чуємо заяви, що десь там фермер вносив гербіцид і потруїв пів села, то це важко зрозуміти», — зазначив Сергій Кучеров.
У фунгіцидів також своя дія:
- сильно гальмують проростання зооспорангій, вивільнення та проростання зооспор;
- блокують біосинтез ергостеролу, який входить до складу клітинних стінок і мембран грибів;
- порушують перерозподіл актину, який відповідає за орієнтацію та переміщення органел клітини та інше.
Знов-таки, процеси, на які вони впливають, в організмі людини не відбуваються.
Інша річ інсектициди та родентициди:
- викликають надмірне збудження нервової системи, ураження рухових центрів шкідників;
- блокують проходження імпульсу в мембранах нервових клітин, чим порушуються функції нервової системи;
- пригнічують регенерацію вітаміну К1, внаслідок чого порушується нормальний процес зсідання крові (антикоагулянт) та інше.
«Як бачимо, деякі з цих речовин викликають надмірне збудження нервової системи тих же комах, яка також є і в людини. Або навпаки блокують проходження імпульсу і тим чи іншим чином впливають на нервову систему. Деякі родентициди виступають антикоагулянтами, й тут уже ризик прямого шкідливого впливу на здоров’я людини може бути досить високим. Хоча варто зазначити, що зараз практично відійшли від дуже агресивних діючих речовин. Нагадаю, що є 4 класи токсичності: 1 — найтоксичніший, 4 — найменш токсичний. І якщо у 80-х роках в Україні ми мали приблизно 2,8 загальний клас небезпеки, то зараз він 3,1. Наразі безпечність пестицидів — це ключовий напрмок розвитку, в якому рухаються всі компанії-виробники», — зазначив Сергій Кучеров.
За його словами, сьогодні найбільш високий ризик, де може відбутися отруєння, це застосування приманок, брикетів з родентицидами, розкидання отруєного зерна. Але при цьому виробники таких приманок використовують «запобіжники», наприклад, додають дуже пекучу речовину, тож навіть якщо випадково людині (дитині) шматочок брикета потрапить до рота, людина інстинктивно його виплюне.
З точки зору небезпеки для довкілля кожна з перелічених груп пестицидів по-своєму може мати певний негативний вплив. Серед ризиків — забруднення ґрунту, води, атмосфери; загибель флори та фауни.
«На мою думку, нині такі ризики найбільше пов’язані із залишковими кількостями. Є такий термін, як персистентність — здатність зберігатися в ґрунті. Загалом це важливо для аграріїв, бо вони хочуть препарат, який би однократно внесли, і при цьому він до кінця сезону захищав би від усіх хвиль бур’янів чи хвороб. Але з другого боку, — чи безпечно це для довкілля, якщо речовина буде довго триматися, не деградувати і накопичуватися у ґрунтових водах, атмосфері, воді? Пам’ятаємо ситуацію з діючою речовиною ДДТ. Її навіть знаходили в тілі антарктичних пінгвінів. Це свідчить про величезну персистентність цієї сполуки, яка не деградує під дією ніяких факторів», — зауважив Сергій Кучеров.
Будь-яка діюча речовина розкладається, як правило, або через хімічний, або через біологічний процес. Тобто, наприклад, вступає в реакцію з певними хімічними сполуками ґрунту, відбуваються реакції обміну і речовина втрачає свою пестицидну активність. Або стає їжею для бактерій, які їх своїми ферментами розбивають молекули цієї речовини на більш дрібні ділянки, а потім поглинають для власного організму. По суті, персистентність, це нездатність вступати в такі хімічні взаємодії або ж «непридатність» для споживання бактеріями.
Виробники сучасних пестицидів приділяють зараз велику увагу дослідженню дії їхніх продуктів на довкілля та правильному поводженню з ними. Зокрема, в компанії BASF у рекомендаціях в каталозі продукції завжди зазначено, що дуже важливо захищати водні ресурси, безпечно поводитися з відпрацьованою тарою, правильно утилізувати її, уникати застосування пестицидів незадовго до сильно дощу тощо.
Третій аспект у шкодочинності, за словами Сергія Кучерова, — це вплив на врожай.
«Тут також ризик становлять залишкові кількості. Але вже не у ґрунті, воді чи атмосфері, а у врожаї. Будь-який пестицид для рослини — це все-таки чужорідна речовина, тож рослина намагатиметься її позбутися. Як і в організмі людини, у рослини є ферментативні системи, які розкладають сторонні речовини і виводять їх. До слова, треба пам’ятати, що коли рослина перебуває у стресі, швидкість ферментативних реакцій істотно знижується . Тому культурна рослина не може позбутися пестициду і просто отруюється сама, їй погано, в неї може навіть температура підвищуватися. Тому в разі, якщо рослини у стресовому стані, ніяких препаратів застосовувати не бажано», — наголосив експерт.
Отже, з погляду перелічених аспектів, якими ж мають бути вимоги до препарату? З точки зору виробника препарату — він має забезпечити високу ефективність, селективність (безпечність), екологічність, безпечність для працівників. Фермер же очікує дещо іншого — щоб була стійкість до змивання, щоб не було жодної фітотоксичності тощо. А є ще споживач, який хоче продуктів багато, «красивих» (щоб яблучко чисте, одне в одно і т.п.), та щоб ця їжа була здорова і «чиста».
От остання вимога, за словами Сергія Кучерова, змушує звертати увагу на регламенти застосування пестицидів. Експерт наголосив, що кожен пункт, кожне слово в регламенті — це постулат, недотримання якого підвищує ризики по всіх пунктах вимог, про які йшлося вище.
«Починаючи від умови, до якої культури застосовується препарат, і далі — норма витрати, кратність внесення, строк очікування і так далі, — будь-яке відхилення від цих норм є порушенням, Що може призвести до негативних наслідків і завдати шкоди чи людині, чи природі, чи врожаю. Або усім разом. На жаль, недотримання цих регламентів аграріями — явище не таке вже й рідкісне», — констатував Сергій Кучеров.
Як приклад він навів можливі наслідки від порушення термінів застосування фунгіциду. За правильного, вчасного застосування отримуємо 100% захист і ефективність. Якщо ж зі строками затягнули і вже маємо хоча б 5% хвороби, то ефективність препарату знижується до 75%. Відповідно втрачаються і кошти, затрачені на препарат та його внесення, і від недоотримання врожаю через хворобу.
Ще більший ризик від недотримання регламентів — резистентність.
«Неправильне застосування призводить до виникнення стійкості. А вона виникає там, де аграрій хоче здешевити систему і заходить в норми, які навіть нижчі, ніж рекомендовані. Він думає, що нічого страшного, але це і є той самий перший крок, коли запущено ланцюжок вирощування стійких штамів. Компанії-виробники препаратів вкладають величезні кошти в розробку засобів та відпрацювання систем їх застосування, щоб уникнути резистентності. А потім споживач продукту просто «обнульовує» усі ці зусилля, намагаючись застосовувати препарат за своїми власними «технологіями і рекомендаціями». І таким чином приходять до резистентності, зазнаючи зрештою збитків та ще й завдаючи шкоди природі», — каже Сергій Кучеров.
Також він нагадав, якими ж документами регулюється поводження з пестицидами. Основне, це Закон України «Про пестициди і агрохімікати», але він визначає тільки політику держави у цій сфері. Самі регламенти застосування засобів захисту рослин загалом прописані в Державних санітарних правилах про транспортування, застосування, зберігання пестицидів. Якщо б цих правил дотримувалися наші товаровиробники, то проблем було би значно менше. На етикетці препарату усі регламенти прописані більш детально — починаючи від токсичності, можливих впливів і закінчуючи, як не треба застосовувати. Однак, за словами Сергія Кучерова, зазвичай етикетку уважно читають вже тоді, коли щось трапилось.
«Що стосується застосування, то є такі вимоги, що обприскування посівів можна проводити до 10-ї або з 18 до 22-ї години. Скажіть, скільки підприємств дотримується такої рекомендації? Особливо великотоварні виробники, часто за браком техніки вони не лише порушують вимоги щодо часу проведення обробки, а й інших умов не дотримуються. Температура вже 27-28 0С, а обприскувачі працюють. При цьому половина робочого розчину тут же випаровується в атмосферу, відповідно ефективність обробки — нижча. Потім дзвонять і кажуть, мовляв, ваш препарат не спрацював...», — зауважив фахівець.
Деякі норми вже трохи відстали від прогресу, сучасне обладнання обприскувачів вже дає більший рівень захисту, smart-обприскувачі мають більшу градацію і самі регулюють той же розмір краплі за різних погодних умов. Але у секторі малого фермерства, одноосібників, де технічне забезпечення не таке якісне, рівень ризиків вищий. Тому якраз дотримання навіть таких трошки застарілих вимог є запобіжником від інцидентів.
Загалом же регламенти — це досить продумані інструкції для дій. І, за словами Сергія Кучерова, залишилось лише їх точно дотримуватись і виконувати. Навіть якщо це дуже складно чи навіть змушує господарство нести додаткові витрати. Але це потрібно робити — для людини, для природи і для врожаю.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com