Сергій Прядко: Впровадження No-till в Україні – розставляємо крапки над «і»

SuperAgronom.com: Розкажіть, будь ласка, про свій досвід: де навчалися, як прийшли до думки про необхідність застосування технології no-till, які результати отримували на початку.

Сергій Прядко: Можна сказати, що прийшов до no-till випадково. Дізнався вперше про дану технологію із журналу саме в період кризи 2008 року — і побачив перспективу в агробізнесі в цілому та в технології no-till зокрема. Що таке сільське господарство, я знаю добре, оскільки виріс у селі й прекрасно розумію, що таке важка праця, вставати о п’ятій ранку, косити пшеницю вручну та в’язати снопи, бігати за комбайном і просити, щоб приїхав змолотити до дощу, потім скирдувати солому, прополювати вручну гектари буряків у полі. Все це знайомо.

Маю декілька вищих освіт, однак профільного диплому аграрного вишу не маю. Та на сьогодні упевнений, що головне — це бажання, а знання — вони навколо нас. Достатньо зануритися в інтернет і за короткий час отримаєш теоретичні знання в будь-якій галузі, а в процесі роботи прийдуть і практичні знання та навички.

Потужну школу no-till пройшов, працюючи в компанії «Агромир». Навчався також і в компанії «Агро-Союз». Продовжую навчатися й досі, адже якщо щось цікавить, то процес навчання не зупиняється ніколи. Впроваджувати no-till на початку було важко, та надзвичайно цікаво. Так триває й дотепер.

SuperAgronom.com: Які головні переваги no-till ви можете назвати з власного досвіду та досвіду ваших колег?

Сергій Прядко: Переваг у технології no-till багато, але кожен фермер знаходить для себе якусь одну головну перевагу, а решта йдуть уже як бонус. Для когось це 5 працівників на 2 000 га; для когось — вища врожайність у зоні недостатнього зволоження; для когось — відновлення природної родючості ґрунту та збільшення вмісту гумусу. Інші зменшують витрати на виробництво і таким чином виживають, не втрачаючи господарство. Дехто зупиняє ерозію на своїх полях завдяки no-till. Для когось це — технологія, де можна значно більше часу витрачати на життя, а не на роботу в полі. А для прагматичного господаря — це просто значно ефективніша бізнес-модель рослинництва.

SuperAgronom.com: Чи бачите ви якісь мінуси технології і які саме?

Сергій Прядко: Звичайно, не все й не завжди відбувається легко і просто. Найбільший виклик для фермера, який постає на шляху до no-till, — це зміна свідомості й тиск ґрунтообробного оточення. Перестати обробляти ґрунт — це як кинути палити. Борешся не тільки зі звичкою, а й з оточенням, яке не хоче приймати тебе нового, без шкідливої звички.

Важливий момент технології — це коли працюєш не по 16 годин на добу, а головою. Адже не існує єдиного шаблону no-till для будь-якого господарства. У кожному господарстві будуть свої нюанси та відмінності. No-till, як і будь-яка технологія, має на 80% однакові закони і правила, а от на 20% у конкретному господарстві вони будуть власно підібрані.

SuperAgronom.com: Деякі фахівці кажуть, що за переходу на технологію no-till перші кілька років будуть збитковими або, у кращому випадку, — «вихід у нуль», іншими словами, прибутків чекати не варто. Чи так це й чи окупляться вкладені кошти та зусилля за подальшого застосування технології?

Сергій Прядко: Тих, хто таке говорить, назвати фахівцями навряд чи можна. Так висловлюються лише теоретики, котрі не займалися цією технологією, або ж ті, хто практикував прямий посів «як сам розумів», тобто, наробив помилок — і внаслідок цього отримав негативний досвід. За правильного переходу вже у перший рік рентабельність щонайменше така ж, або й вища, ніж раніше з оранкою. А в подальшому рентабельність лише зростає, оскільки відшліфовується технологія і робиться менше  помилок. Ґрунт відроджується після попереднього пошкодження. Кругообіг природних процесів відновлюється і збільшується кількість гумусу в ґрунті. Зменшується витратна частина, вільного часу стає більше. Далекоглядні господарі його використовують, щоби  впроваджувати більш прогресивні підходи в агробізнесі.

SuperAgronom.com: Чи усім культурам підходить нульова технологія обробітку грунту? Існує думка, що в органічному виробництві за вирощування кукурудзи без плуга не обійтись. Що ви можете сказати з цього приводу?

Сергій Прядко: Я противник використання назви «нульова технологія», оскільки технологія не “нульова”. Ще можна закрити очі на назву «технологія нульового обробітку ґрунту», хоча це також не відповідає дійсності, так як при прямому посіві все ж відбувається хоч і мінімальна, але обробка рядку посіву, а отже назвати нульовим обробітком також її не можна. Я більше схиляюсь до оригінальної назви технології «no-till» або якщо вже українською, то без ніякого намагання перекладу, а виключно у транслітерації - «ноу-тілл». На мою думку це більш правильно.

Більшість культур, які вирощуються в рослинництві України, прекрасно себе почувають за технології no-till. Можливо, цукрові буряки та картопля не вписуються в цю систему, бо є коренеплодами, тож під час збирання урожаю цих культур відбувається порушення структури ґрунту, а це, у свою чергу, несумісне з основними принципами технології. Хоча є й такі фермери, котрі вирощують цукровий буряк в системі, але це швидше виняток, аніж правило.

Щодо органічного землеробства — це геть інша, окрема технологія, яка не має стосунку до no-till. Звісно ж, через те, що зростає тенденція до органічного землеробства, тепер і деякі «ноутільники» вже намагаються поєднати органічне землеробство із no-till. Але це наразі лише одиничні експерименти, а про реально успішний досвід такого поєднання я поки не чув. А оскільки технологія no-till намагається максимально повторювати природу, а не йти їй усупереч, то органічний no-till, можливо, буде наступним етапом розвитку технології.

А якщо ж ви у запитанні мали на увазі міф, що під кукурудзу, нібито, потрібно лише орати — то таке, звісно, чув. Поширюють його, як правило, продавці та виробники плугів, ґрунтообробної техніки та невігласи. Найкраща і найлаконічніша відповідь на це — два останні світові рекорди врожайності кукурудзи були встановлені саме по технології no-till. Адже після цього факту навряд чи хтось зможе сказати, що кукурудза не росте за no-till, чи врожайність її там падає, чи іще щось за цієї технології їй заважає.

SuperAgronom.com: Наскільки критичне значення має ретельне вирівнювання полів за технології no-till і як недостатньо рівне поле може вплинути на результат роботи?

Сергій Прядко: Вирівняні поля — важливі для будь-якої технології. Різниця лише в тому, що після переходу на no-till поля вже не вирівняти. Адже в No-till  жодна ґрунтообробка не використовується впродовж усього строку застосування даної технології. І вирівнювання поля потрібно зробити, звичайно, до переходу на no-till. Всі ми розуміємо, що ідеально рівні поля не зробиш, адже в будь-якому випадку полем пересувається техніка, залишаючи відбиток. Поле має бути настільки рівним, щоби в майбутньому комбайн зміг зібрати без втрат, наприклад, сою, яка закладає нижній стручок на висоті до 5 сантиметрів від землі.

Взагалі, тема про немовби «надзвичайну важливість ідеального вирівнювання полів для no-till» була викликана міфом десь років 8—10 тому. Нібито для цієї технології  існують лише широкозахватні сівалки, а під них потрібні лише великі та ідеально вирівняні поля, щоб вони змогли якісно посіяти. На щастя, сьогодні такі дурниці вже майже не доводиться чути. Зараз прекрасно відомо, що сівалки прямого посіву існують найрізноманітніші: і маленькі, й великі, і професійні, і не дуже, із різними конструкціями робочих органів та під різні потреби. І навіть є такі сівалки прямого посіву, які можуть якісно сіяти у нерівні поля — наприклад, по рисових чеках.

SuperAgronom.com: Як і наскільки no-till допомагає у збереженні вологи у ґрунті?

Сергій Прядко: Вологи в ґрунті звичайно більше. Ґрунт не пошкоджується механічно, відновлює свою природну структуру і зберігає більше вологи. На поверхні знаходяться рослинні рештки, які влітку не дають волозі випаровуватися, а взимку затримують сніг, так його більше залишається танути на полях.

Практичний досвід говорить про те, що в посушливих регіонах України врожайність за no-till є завжди вищою від урожайності за традиційних технологій. А от у регіонах із достатньою вологозабезпеченістю різниці у врожайності щодо традиційних та no-till технологій майже немає.

Отже, можна стверджувати, що в регіонах із недостатньою зволоженістю рослини в no-till отримують більше вологи, ніж за традиційних технологій. І фермерові, який це бачить, не так важливо знати, скільки одиниць вологи зберігається, а важливіше, що технологія допомагає отримувати більші врожаї за менших затрат. А на скільки саме одиниць зберігається волога — це вже питання виключно до науки.

SuperAgronom.com: Один американський ґрунтознавець сказав, що в Україні ще рано масово переходити до нульового обробітку, краще робити це поступово, застосовувати спочатку технологію strip-till. Як на вашу думку?

Сергій Прядко: У мене дуже великі сумніви у тому, що це говорить дійсно «ґрунтознавець», а не продавець  strip-till (сміється). Якщо ж провести аналогію, то це все одно що Ви прийдете до перукаря, щоб змінити стрижку, а він Вам скаже, що «поки рано» змінювати стрижку повністю, слід лише на половині голови зробити нову стрижку, а на іншій половині поки ще хай побуде стара. Чи не здається це Вам нісенітницею? Бо мені здається.

Що таке strip-till, за великим рахунком? Strip-till — самодостатня технологія, яка себе добре  зарекомендувала. Це суміш no-till та ґрунтообробки. Але яка користь буде технології no-till, якщо застосовувати технологію strip-till як перехідну? Думаю, що жодної.

Гадаю, що коли прийнято рішення щодо нової технології, то її й потрібно впроваджувати. Деякі науковці говорять, що ідеально було б зробити декілька років перехідних. Але із власного досвіду я з такими випадками не стикався. У більшості переходять на no-till одразу ж на всіх площах, або вводять площі поступово із досвідом. А щоб спеціально робили перехідний період — про таке чув, але не бачив. Адже в умовах українського агробізнесу фермер не має ані часу, ані фінансового запасу, щоб робити перехідні періоди.

SuperAgronom.com: Чи дійсно застосування даної технології призводить до накопичення в ґрунті токсичного амонію, що негативно впливає на кореневу систему рослин? Якщо так, як із цим боротися?

Сергій Прядко: Амоній є у ґрунті в будь-якій агро-технології, адже це передусім продукт азотних добрив у амонійній формі. Амоній береться в ґрунті із розкладу органічної маси, процесу нітрифікації, із повітря, із внесення азотних добрив у ґрунт. За no-till природні процеси в ґрунті працюють значно краще й ефективніше, ніж у технологіях із ґрунтообробкою, то й вироблення амонію відбувається активніше. Але потрібно враховувати і процес його виведення — споживанням ґрунтовою біотою та рослинами. Адже збільшене вироблення амонію компенсується і більшим його споживанням, більшою біологічною активністю ґрунту. Відповідно, природу не обдуриш і вона сама регулює дотримання балансу у ґрунті.

А про негативний вплив амонію на коріння рослин, на жаль, я не знаю. Натомість знаю, що амоній може здійснювати позитивний вплив на кореневище, сприяючи його кращому розростанню, утворенню більшої кількості бокових коренів, які у свою чергу покращують засвоєння поживних речовин. А також амоній здатний зміцнювати клітинні стінки рослин, покращуючи їхню витривалість щодо перенесення холодів, а ще — зменшуючи ризик захворювань.

SuperAgronom.com: Чи застосовується no-till на зрошуваних площах?

Сергій Прядко: Звісно, застосовується. Наприклад, чого тільки вартий всесвітньо відомий Девід Хула, який уже не один рік практикує no-till на зрошенні. Про нього писали навіть якось на сторінках Latifundist.com.

Понад те, нещодавно в мене самого був своєрідний розрив шаблону, коли, перебуваючи в Бразилії, де опади доходять до 2000 мм на рік, я побачив на власні очі зрошувальні системи на no-till  полях. Пояснювали це тим, що хоч опадів дійсно в них багато, але дощі йдуть не тоді, коли вони максимально потрібні.

SuperAgronom.com: Уявіть ситуацію: ви спілкуєтеся з людиною, яка категорично проти no-till. Які три аргументи ви наведете, щоб змінити думку співбесідника?

Сергій Прядко: Категоричних противників я не бачу сенсу переконувати. Якщо людина категорично проти чогось на рівні свідомості, то жодні зовнішні намагання переконати її в зворотному не змінять її думки. Зміни відбуваються лише із середини.

На сьогодні я визнаю, що в нинішніх умовах агробізнесу України no-till не для всіх. Це як здорове харчування для людини - зрозуміло, що корисне і потрібне, але не всі здатні його дотримуватися, плюс реклама фаст-фуду здається такою спокусливою. От і маємо, що впроваджують його лише ті, хто дійсно бачить переваги для себе і хто має силу волі дотримуватися нових принципів, або ж хто вже змушений за станом здоров'я, коли немає іншого виходу. Ось так, напевно, і з цією технологією. No-till впроваджують зараз у переважній більшості ті, хто прийняв цю технологію на рівні свідомості, вірить у неї й бачить у цій технології переваги для себе або ж навіть своє «спасіння».

Я витратив багато часу на переконання подібних категоричних противників no-till. Деякі приїздили на поля господарств, які успішно практикують вирощування за цією технологією, упродовж року по 5-8 разів. Ретельно на власні очі спостерігали всю технологію в дії на кожному етапі. Вивчали її на звичайних товарних посівах — таких же, як і вони, фермерів. Бачили результати, такі ж, як і в них, але із більшою рентабельністю або кращі, але все одно не переходили на no-till і продовжували й надалі говорити, що «ноу-тілл не працює». Напевно, вони просто не здатні впустити у свідомість щось нове та краще, тому завжди шукають невдачі в технології і ними обґрунтовують правильність свого вибору.

Якщо, наприклад, проаналізувати досвід переходу на no-till значної частини фермерів у Бразилії, Аргентині чи Австралії, то в більшості вони не з власної волі перейшли на цю технологію. Їх змусили це зробити зовнішні чинники. У Бразилії — велика кількість опадів та горбистий рельєф полів, внаслідок чого прогресувала водна ерозія ґрунтів. А в Австралії зовнішнім чинником є пилові бурі, котрі спричиняють вітрову ерозію ґрунтів. В Аргентині зовнішніми чинниками були вітрова та водна ерозія водночас.

Отже і в Україні, на мою думку, масовий перехід на no-till може спричинити якийсь зовнішній чинник. А поки такого чиннику немає, слід продовжувати методичну просвітницьку роботу з поширення правильного розуміння суті технології no-till. Це все ще актуально навіть після десятирічної присутності технології в Україні.

Потрібно продовжувати нарощувати кількість успішних ноу-тілл-фермерів, демонструвати позитивні результати роботи технології та формувати позитивне до технології ноу-тілл оточення, де ноутільщика будуть розуміти і підтримувати, а не ганьбити і воювати з ним. Адже мусимо визнати, що ноутільщик в Україні є, деякою мірою, «інакомислячим» щодо основної маси ґрунтообробних фермерів. І витримують цей статус лише люди із потужною силою волі та прагненням до кращого.

Яна Красновська, Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com