Анатолій Григорчук: Розумний підхід до рослинництва дозволить не боятися неврожаїв

Як говорить сам Анатолій Павлович, він майже все життя займається насінництвом, а у вирощуванні різних культур, і соняшника у тому числі, досить багато експериментує. Має ступінь кандидата біологічних наук. Працював у насіннєвих компаніях Зенека, Адванта, Сесвандерхаве (які трансформувались в результаті злиття та продажу), «Піонер Насіння Україна» та очолював департамент виробництва насіння в «Райз». Тому йому було що розповісти команді SuperAgronom.com, а нам було про що запитати.

SuperAgronom.com: Розкажіть, будь ласка, трішки про своє господарство. Що вирощуєте, як плануєте сівозміни?

Анатолій Григорчук: Наше господарство було засноване моїм братом Юрієм Павловичем Григорчуком у 1995 році і починалося із 20 га землі, зараз маємо вже набагато більше, застосовуємо восьмипільну сівозміну. Вирощуємо озиму пшеницю, ячмінь (його у структурі площ дуже мало, сіємо в основному для наших пайовиків), кукурудзу, сою, соняшник та озимий ріпак. Також сіємо яру пшеницю у якості страхової культури. Культура №1 за площею у нас — це кукурудза. На неї, залежно від року, припадає близько 25-40% усіх площ, далі йде соняшник, його сіємо близько 25-35%, також залежно від року. А от під соєю площі почали скорочувати. Це культура вологолюбна, а у нас останніми роками спостерігається досить значний дефіцит вологи. Плануємо також вводити до сівозміни горох, оскільки це чудовий попередник для кукурудзи.

SuperAgronom.com: Ви вирішили скорочувати площі під соєю тільки через кліматичні умови чи є ще якісь причини?

Анатолій Григорчук: У першу чергу через аридизацію клімату. Цього року ми передбачили погоду і скоротили площі під соєю більше ніж вдвічі. І правильно, я вважаю, зробили, бо ранньостигла соя постраждала від прохолодної та посушливої погоди, через що дуже слабко гілкувалася. Пізні сорти почуваються набагато краще, в них період гілкування пролонгований, тому на них погодні умови дуже не вплинули. В минулі роки кращі результати отримували на ранніх сортах сої. Ми взагалі вирощуємо 5 сортів сої різних груп стиглості: 000, 00, 0. Тобто і тут ми підстраховуємо себе від форс-мажорів з погодою. Проте площі все одно скоротили, бо тут ще є і економічний чинник. Коли ми починали вирощувати сою десь 12 років тому, ціна була вищою, а урожаї ми отримували вищі, ніж зараз. Тобто вирощування було дійсно вигідним. Сьогодні ситуація змінилась не на користь сої як по цінам, так і по погоді.

SuperAgronom.com: А ще якісь нові культури, окрім гороху, не плануєте спробувати вирощувати?

Анатолій Григорчук: Поки що ніякі інші нові культури не випробовували, можливо, у майбутньому введемо до сівозміни нут, маш або сочевицю — щось із цих нішевих бобових. Але поки що для них немає стійкого збуту, тому і не вирощуємо.

SuperAgronom.com: Ви сказали «випробовували культури». Тобто ви усі нові культури спочатку якось випробовуєте у себе?

Анатолій Григорчук: Безумовно. Спочатку будь-яку нову культуру, будь-який новий сорт чи гібрид, що ми вже вирощуємо, ми випробовуємо на власному демо-полі. Якщо там вони себе гарно покажуть, розмножуємо і вирощуємо у товарних посівах. Але випробовуємо завжди і обов’язково на одному і тому ж полігоні. Тому що один і той же сорт може себе по-різному проявити в залежності від умов на кожному окремому полі. От і використовуємо одне поле для випробувань, щоб результати були більш достовірними. У нас є власні критерії оцінки для кожної культури, і в першу чергу ми звертаємо увагу саме на них.

SuperAgronom.com: А як щодо погодних умов цього року? Вони були досить складними для дуже багатьох господарств. Чи вплинула якось погода на стан справ у вашому господарстві?

Анатолій Григорчук: Звичайно, вплив погодних негараздів ми також відчули. Від заморозків постраждали посіви озимої пшениці, вона дуже погано розкущилась. Частково від злив з градами постраждали посіви кукурудзи та соняшника. Ну й соя, як я вже казав, постраждала від низьких температур та посухи.

Але, скажу відверто, особисто ми любимо погану погоду. Бо коли погода несприятлива і за умови використання інтенсивної технології витрати не транспортування, сушку зібраного урожаю менші, а ціни на нього вищі і відповідно «валовий збір грошей» вищий. Коли у всіх добре вродило, ціни на продукцію спекулятивно занижені. От і виходить, «на руки легше», а прибуток вищий. Зауважу, що цей рік за набуттям досвіду з вирощування сільськогосподарських культур був, мабуть, «найпліднішим» у моїй практиці. За його результатами впроваджуємо нові елементи технології у наступних роках.

SuperAgronom.com: Тобто неврожаю ви не боїтеся?

Анатолій Григорчук: Потрібно вміти пристосовуватися до умов, що змінюються. Шукати нові рішення, вміти передбачити майбутні зміни. Якщо підходити до рослинництва розумно, то неврожаїв не слід боятися.

SuperAgronom.com: А як у вас у цьому році справи із соняшником?

Анатолій Григорчук: Соняшник почнемо збирати вже за кілька днів, плануємо отримати по колу 2,5 т/га, але, звісно, сподіваємося, що урожай перевищить наш прогноз.

SuperAgronom.com: Нам розповідали, що цього року, принаймні на півдні, шкідники та хвороби не дуже лютували через спеку. А ви що з цього приводу скажете?

Анатолій Григорчук: Шкідники цього року були, і було їх досить багато. Совки, лучний метелик, стебловий кукурудзяний метелик і в спеку почували себе непогано. Але шкодочинність їх на соняшнику не була великою. Щодо хвороб є певні нюанси, так би мовити технологічні хитрощі, які дають змогу значно зменшити ризик їхньої появи та шкодочинність.

SuperAgronom.com: Дуже цікаво. Чи не могли б ви розповісти про це детальніше?

Анатолій Григорчук: Найбільш шкодочинна хвороба соняшника у нашій зоні –— це фомопсис. До неї немає стійкості у культури на генетичному рівні, а хімічні засоби захисту не дають бажаного результату. На сьогодні можна говорити про толерантність соняшнику до цієї хвороби. Вона може бути високою (у групі пізніх гібридів). Так, еталоном високої толерантності у багатьох селекційних центрів світу була материнська лінія гібриду Хортиця (Новий Сад), але це дуже пізній гібрид. Ранньостиглі гібриди, зокрема, любимий мною Мегасан, є середньотолерантими. Розвивається фомопсис за температур 25-28ºС і високої вологості, його розповсюдженість залежить великою мірою від дотримання сівозмін. Знаю із власних спостережень, якщо соняшник повертали на поле через 8 років, фомопсису на ньому було завжди менше, ніж через 4 роки. Якщо ж соняшник повертається на поле вже через 1-2 роки, фомопсис на такому полі вражає 100% рослин. Звичайно, усе залежить від атак цієї хвороби.

На другому місці за шкодочинністю стоїть сіра гниль (або ботрітіс), до якої у соняшника може бути генетична стійкість, що залежить від генотипу.  До склеротинії, за моїми спостереженнями, вже стійкі більшість сучасних гібридів соняшника, тому зараз вплив склеротиніозу на культуру не такий значний. Способи боротьби з хворобами — дотримання сівозміни, правильний вибір гібридів та десикація. У цьому році у нашому регіоні також спостерігалася бура іржа, але у  нашій зоні вона не шкодочинна. Септоріоз та альтернаріоз великого впливу на зниження майбутнього урожаю не мають. Так само не має значення і фомоз, який більшість «спеціалістів» зазвичай путають з іншими хворобами, наприклад з фомопсисом та ботритісом. Для півдня досить актуальною хворобою є суха гниль, або різопус. На сьогодні захисту від неї ні на генетичному, ні на хімічному рівні не має.

SuperAgronom.com: Ви сказали, що до фомопсиса стійкості у соняшника немає і ЗЗР тут не надто ефективні. А як же ж можна боротися з цією хворобою?

Анатолій Григорчук: А ось тут і є місце для деяких технологічних хитрощів. Умови для масового розвитку хвороби в більшості років найсприятливіші у першій декаді липня. Тобто нам потрібно «проскочити» цей період до цвітіння соняшника, тоді ступінь ураження рослин буде меншою. Тобто у першу чергу потрібно сіяти соняшник пізніше. Ранні строки сівби дуже рідко бувають виграшними. Соняшник дуже чутливий до довжини світлового дня і опосередковано до сум тепла. Якщо порівняти соняшник, висіяний, наприклад, 1 квітня, 1 травня і 1 червня, різниця у строках збирання складе не 2 місяці, як можна було б очікувати, а усього 40-45 днів. Тобто пізній термін сівби скоротить вегетаційний період. Отже, повернімося до фомопсису. Я запропонував такі заходи боротьби:

1. відносно пізніші строки сівби;
2. дотримання сівозмін: якомога пізніше повертати на поле соняшник, без надмірного перенасичення сівозміни цією культурою;
3. сівба за розою вітрів, бо напрямок рядків також має значення;
4. підбір високотолерантних гібридів соняшника;
5. превентивні обробки фунгіцидами;
6. обов’язкова десикація.

SuperAgronom.com: А які ЗЗР ви можете порекомендувати для профілактичних обробок?

Анатолій Григорчук: Непогано працює фенпропіморф, але він в Україні для соняшника не зареєстрований, досить ефективний Танос (цимоксаніл+фамоксадон). Найкращі результати на соняшнику ми отримували, використовуючи фунгіцид Піктор (боскалід+димоксістробін). Хороша також комбінація карбендазиму і манкоцебу. Для десикації найкраще застосовувати дикват.

SuperAgronom.com: А взагалі у виробництві які препарати застосовуєте, чи використовуєте генерики?

Анатолій Григорчук: ЗЗР підбираємо залежно від технологічних потреб, але намагаємося працювати оригіналами здебільшого. Схеми захисту використовуємо ті, які пропонуються виробниками продуктів. При цьому часто консультуємось з нашими фахівцями. Довідники з ЗЗР «читаємо» тільки західні, зокрема французькі, які є найбільш інформативними. Український реєстр ЗЗР аж ніяк не може надати необхідної інформації і є просто макулатурою.

SuperAgronom.com: Як щодо вовчка соняшникового? У вашому регіоні він вже становить проблему?

Анатолій Григорчук: Вовчок у нашому регіоні віднедавна з’явився, одна з причин його розповсюдження — перенасичення сівозміни соняшником. Контролювати його найкраще за допомогою використання стійких гібридів. На мою думку, лідером у напрямку селекції стійких до вовчку гібридів соняшника є доктор Бурлов, який працював у СГІ і був одним із небагатьох селекціонерів, який створив перші гібриди соняшнику не тільки в СРСР, але і у світі. Зараз Володимир Васильович працює у селекційно-генетичній фірмі АПФ «Флора».

Гібриди доктора Бурлова мають високу стійкість до плазмопари (несправжньо-борошнистої роси) та вовчку і вирощувались у західних країнах, зокрема у Франції. Зауважу, що селекціонери західних компаній використовують його плазму,  стійку до вовчку. Я раніше працював у компанії Адванта, після продажу якої Європейська та Північноамериканська селекційна програма соняшнику відійшла до Lіmagrain. Їхні гібриди я б назвав найстабільнішими та ранньостиглими. Донедавна дуже охоче сіяв гібрид Мегасан, який особисто  реєстрував ще в кінці 90-х. Він суперпластичний, дуже урожайний, але зараз вже почав програвати у «двобої» з новими расами несправжньої борошнистої роси. Зараз обираємо більш сучасну селекцію, наприклад, ЛГ 5555 КЛП, ЛГ 5485. Також сіємо гібриди П64ЛЕ25, П64ЛЕ99 та ПР64Ф50. До речі, про контроль бур’янів узагалі зазначу: ми у себе відмовляємось від ґрунтових гербіцидів, оскільки 3 роки поспіль вони не давали належного ефекту, зокрема через погодні умови. Тому зараз застосовуємо післясходові гербіциди. Деякі проблеми, звичайно, бувають, але ми такою схемою більш задоволені.

SuperAgronom.com: Ви колись зазначали, що від оранки відмовилися взагалі. Який обробіток застосовуєте?

Анатолій Григорчук: У нашій зоні, і зокрема у нашому господарстві, чудово зарекомендувало себе чизелювання, яке ми використовуємо більше 15 років. Тобто ми проводимо глибокий обробіток, але без обертання пласта, через що пожнивні рештки набагато краще розкладаються та засвоюються. Ось подивіться, до прикладу, на наше соняшникове поле. Тут попередником була кукурудза, але зараз неможливо знайти ні решток стебел, ні корінчиків – нічого. А от при оранці ці ж самі рештки будуть «закопані» на таку глибину, де вони залишаться цілими ще й на наступний рік.

Про механізм того, що відбувається в ґрунті, говорити не буду — це окрема розмова. Щодо збереження вологи, що для нас актуально, також говорити, я думаю, не варто, зрозуміло, що при застосування глибокого рихлення вологозабезпеченість ґрунту вища. Зауважу, що прихильники No-till це заперечують, але наукові дослідження на нашому боці. До того ж практика показує, що в нашій зоні урожайність сільськогосподарських культур є вищою у нашому господарстві ніж у наших сусідів, які використовують No-till. Наша прибавка в урожаї значно покриває усі витрати, включаючи амортизаційні, але вимагає більшої злагодженості «частей и соединиений», вибачте, механізаторів і агрономічної служби.

SuperAgronom.com: Дякуємо за цікаву розмову!

Олена Басанець, SuperAgronom.com