Біологічний метод захисту рослин

Біологічним метод захисту рослин — використання міжвидових і внутрішньовидових відносин у біоценозі та біологічних особливостей його видів рослин для знищення, контролю чисельності та шкодочинності організмів, які пошкоджують культурні рослини.  

Суть біологічного методу полягає у використанні для захисту рослин від шкідливих організмів їх природних ворогів (хижаків, паразитів, антагоністів, гербіфагів), продуктів їх життєдіяльності (антибіотиків, гормонів, феромонів та їх аналогів). 

Біологічний метод включає три основні групи заходів: 

• збереження та збагачення природних популяцій ентомофагів і корисних для захисту рослин мікроорганізмів в агроценозах;
• випуск на поля ентомофагів, розведених у лабораторних умовах;
• використання патогенних організмів та продуктів їх життєдіяльності. 

Кожен із заходів біологічного методу має свою специфіку та виявляє ефективність за певних умов. Максимальне збереження природних компонентів агроценозів є найбільш перспективним, доступним і ефективним. 

Основним способом збагачення агроценозу ентомофагами є їх інтродукція і акліматизація (завезення з однієї зони в іншу та пристосування їх до існування в нових умовах); внутрішньоареальне переселення (переселення в межах ареалу) спеціалізованих ентомофагів зі старих осередків шкідників у нові, де ці види відсутні або малочисельні; сезонна колонізація, що полягає у штучному розмноженні та щорічному випуску ентомофагів. Його застосовують для компенсації асинхронності у розвитку паразитів і хижаків та їх головних живителів

Широкого застосування біологічний метод набув при захисті овочевих культур у закритому ґрунті, де використовується широкий комплекс біоагентів. 

Наявність масових захворювань комах у природі та їхня роль в обмеженні чисельності шкідливих видів є передумовою для штучного відтворення захворювань комах, тобто для розробки мікробіологічного методу захисту. Більшість видів мікроорганізмів мають специфічну дію на певні види шкідників і не впливають безпосередньо на ентомофагів. Видова специфічність найбільше виявляється у збудників вірусних захворювань (гранульози, поліедрози). Менш специфічні бактерії з групи кристалотвірних та мускардинні гриби. Мікробні препарати, як правило, діють повільніше, ніж хімічні інсектициди. Проте у ентомопатогенних мікроорганізмів спостерігається значний ефект післядії: зниження плодючості комах, що вижили, подальше послаблення життєздатності личинок. 

На основі мікроорганізмів створено декілька біопрепаратів, зокрема бітоксибацилін, боверін, вірин, гаупсин, лепідоцид, фітоверм. Біологічна боротьба із збудниками хвороб рослин ґрунтується на використанні таких взаємовідносин між організмами як антагонізм, конкуренція, гіперпаразитизм. Найширшого практичного використання серед антагоністів набули гриби Тrіhоdеrmа, і актиноміцети, бактерії — спорові Васіllus subtilis і неспорові з роду Рsеudоmоnаs. 

Читати по темі: Трихограма: біологічний захист рослин чи бізнес на межі афери?

Трихограма — один із найбільш поширених агентів біологічного методу захисту рослин і являється паразитом яєць багатьох комах-шкідників, зокрема, різних видів лускокрилих. За умови правильного використання, її застосування досить ефективне й виправдане. Так, наприклад, ще у 80-х роках XX століття трихограму застосовували на ¼ орних земель України. Ефективність її використання була на рівні хімічних препаратів (Щепетільнікова, 1968). Сьогодні, в умовах України трихограму в 99% випадків використовують для боротьби зі стебловим метеликом (Ostrinia nubilalis Hubner) на посівах кукурудзи. Шкідник становить велику загрозу для культури, масово заселяючи рослини.

 

Можливості біологічного методу боротьби з бур'янами на основі використання кліщів, комах, вірусів, грибів поки що обмежені. Для боротьби зі злісними бур'янами (берізка польова, амброзія, гірчак, осоти), які обмежено знищуються агротехнічними заходами або гербіцидами, використовуються берізковий щитник, несправжній слоник, совка тарахідія.