Поширення

В Україні досить поширений у Лісостепу, помірно — в Степу. Поліфаг. Жук живиться понад 80 видами рослин із 19 родин, віддаючи перевагу люцерні, буркуну, еспарцету, конюшині та іншим бобовим культурам; завдає шкоди також цукровим бурякам, хмелю, виноградній лозі, порічкам, аґрусу тощо.

Зовнішній вигляд

Жук розміром 10 – 12 мм, головотрубка коротка, товста, на кінці розширена, надкрила яйцеподібні, опуклі, звужені й загострені на кінці, плечі надкрил заокруглені, надкрила по шву та частково по боках грудей зрослися; колір передньогрудей і надкрил досить мінливий, переважають плями з густо розміщеними лусочками; крил немає. Самці невідомі. Яйце розміром до 1 мм, овальне, молочнобіле, з дрібною шагреневою структурою, через 1 – 2 доби стає темножовтим. Личинка завдовжки 16 – 20 мм, жовто-біла, дугоподібно зігнута, безнога, на тілі — шипоподібні волоски, які на сегментах частково утворюють поперечні ряди. Лялечка 8 – 12 мм, жовтувата, з чотирма шипоподібними виростами на голові. 

Заходи захисту

Дотримання сівозміни. На одне й те саме поле бобові слід повертати не раніше, ніж через 4 – 5 років. Відстань між посівами багаторічних бобових трав має становити не менш як 500 м. У кормових сівозмінах бобові культури слід вирощувати не більше трьох років. У період відростання люцерни при чисельності 3 – 6 жуків/м2 — застосування інсектицидів.