Поширення
Найчисленніша в Поліссі та у північнозахідних районах України. Південна межа зони значної шкодочинності проходить по лінії Кам’янецьПодільський, Вінниця, Київ, Харків. Монофаг. Пошкоджує яблуню.
Зовнішній вигляд
Імаго розміром 2,5 – 3 мм, відразу після окрилення голубуватозелена, пізніше — солом’яножовта; до осені самка стає карміновочервоною; задні ноги стрибальні; вусики 10членикові, ниткоподібні, закінчуються двома щетинками; дві пари прозорих крил, які у спокійному стані складені у вигляді даху. Яйце розміром 0,3 – 0,4 мм видовженоовальне, оранжевожовте, з дрібнокомірчастою структурою, зі стебельцем на притупленому кінці. Личинка малорухлива, плоска, у першому віці темнооранжева, пізніше — світложовта або світлокоричнева з яскравочервоними очима. Німфа завдовжки 1,5 – 1,8 мм, світлозелена з легким голубим полиском, з широкими криловими зачатками, тіло слабкоопукле.
Розвиток
Зимують запліднені яйця на пагонах. Навесні відроджені личинки 3 – 4 доби живляться відкрито, пізніше, в міру розпускання бруньок, проникають усередину і висмоктують сік з молодих, ще не розгорнутих листків. У подальшому присмоктуються до квітконіжок і черешків листків. Відродження личинок популяції триває 12 – 15 діб і завершується у фазу відокремлення бутонів. Личинки розвиваються 29 – 38 діб. Перед окриленням німфи переходять на нижній бік листків і линяють востаннє. Після окрилення (на 8 – 13ту добу після цвітіння яблуні пізньостиглих сортів) розлітаються і до осені живляться на квітках трав’янистої рослинності. Восени, у серпні — вересні повертаються на яблуню і після спарювання самки відкладають яйця, занурюючи їхній відросток у тканину кори біля основи плодових бруньок та тріщини гілок. Плодючість — 400 – 500 яєць. Розвивається в одному поколінні. Внаслідок висмоктування соків та під дією ферментів слини листя недорозвинене, площа поверхні його буває в 7 – 10 разів менша від нормальної. Значна кількість виділень клейких цукристих екскрементів, які розпливаються липкою масою, склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють продихи листя; бруньки, квітки та зав’язі обсипаються. На забрудненій поверхні розвиваються сапрофітні гриби. У разі значних пошкоджень слабко формуються плодові бруньки під урожай наступного року. На ослаблених деревах взимку підмерзають пагони. Оптимальні умови для розвитку та масового розмноження яблуневої медяниці — помірна температура і підвищена відносна вологість повітря навесні. При пізніх весняних заморозках спостерігається значна загибель личинок. Яблуню пошкоджують також мала яблунева листоблішка — Psylla costalis Flor. та глодова листоблішка — Psylla melanoneura Frst., які зимують у стадії імаго і розвиваються в одному поколінні. Медяниць знищують сонечка, золотоочки, мухисирфіди, туруни, хижі клопи, павуки, кліщі. На імаго медяниць паразитує Sectiliclava cleone Walk., на личинках — Prionomitus tiliaris Dalm. з родини Aphelinidae.
Заходи захисту
При чисельності яблуневої листоблішки, що перевищує 10 – 20 яєць на 10 см пагонів, навесні, до розпускання бруньок, за температури повітря не нижче 4 °С — обприскування — промивання дерев овіцидами. Проти личинок при чисельності, що перевищує 4 – 8 особин на розетку, — обробка яблуні інсектицидами. Обприскування – промивання дерев 1% розчином ДНОКу, 15 кг/га, препаратом 30В, к.е., 60 л/га (яблуня). Норма витрати робочої рідини 1500 л/га.
