Бурякова коренева попелиця (Свекловичная корневая тля)

Зовнішній вигляд

Безкрила партеногенетична самка розміром 2,1 - 2,6 мм має тіло яйцеподібної форми, жовтуватобурого або зеленуватого кольору; верхня частина голови, вусики, ноги, пластинки дихалець буруваті й вкриті восковим нальотом; на кінці тіла пучок довгих (1 - 1,5 мм) воскоподібних ниток; очі трифасеткові; вусики короткі, у літніх форм 5членикові, у зимуючих – 6членикові. Личинка першого віку («бродяжка») – струнка, видовженоеліпсоподібна, зеленувата або жовтуватосіра; личинки, що живляться, вкриваються воскоподібним нальотом; вусики 4членикові. Крилата статеноска завдовжки 2,5 мм, видовженоокруглої форми; голова, вусики, груди і ноги чорнобурі, черевце світложовте, очі багатофасеткові. Самки й самці амфігонного покоління безкрилі і без хоботків.

Розвиток

Зимують безкрилі статевозрілі партеногенетичні самки особливої зимуючої форми у ґрунті на глибині 16 - 60 см, на бурячищах та ділянках, забур’янених лободовими бур’янами. Вважається, що поява зимуючих партеногенетичних самок зумовлена перебудовою циклу розвитку, що пов’язаний з втратою форм, які розвиваються на первинному хазяїні – тополі американській, якої в Європі немає. Личинки першого віку («бродяжки») дуже рухливі. Частина з них залишається на корінні лободових бур’янів у місцях зимівлі, решта виходить на поверхню ґрунту, швидко переміщуючись у пошуках кормових рослин. Можуть переноситись вітром, водою, з ґрунтообробним знаряддям, що сприяє заселенню нових посівів цукрових буряків. Особливо небезпечні осередки, що утворились на лободових бур’янах, якщо ними була забур’янена культура – попередник цукрових буряків (найчастіше пшениця). «Бродяжки» проникають у ґрунт до коріння буряків і через 10 - 12 діб живлення перетворюються на живородних літніх самок. Плодючість літніх самок становить 20 - 80 личинок. За період з травня по жовтень розвивається 8 - 10 поколінь. Найшвидше зростання чисельності попелиці спостерігається у липні – серпні. Утворення нових осередків відбувається внаслідок інтенсивного розселення бродяжок. Наприкінці серпня – на початку вересня частина личинок перетворюється на німф, потім на крилатих статеносок, які перелітають на тополі, де відроджують самців і амфігонних самок. Особини статевого покоління не живляться. Після запліднення самки відкладають у тріщини кори невелике число яєць. Основна маса запліднених яєць упродовж зими гине, гинуть навесні й відроджені личинки. Одночасно зі статеносками з’являються й зимуючі самки. Літні особини трапляються до настання низьких осінніх температур (5 - 7 °С). Найсприятливіші умови для масового розмноження бурякової кореневої попелиці складаються у роки з невеликою кількістю опадів і високою температурою під час вегетаційного періоду. Попелиця живиться на мичкуватому корінні, що призводить до зів’янення й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко видобуваються із ґрунту. В окремі роки урожай буряків знижується до 30 %, цукристість – до 2 - 4 %. Більшою мірою потерпають від шкідника маточні буряки. Коренева попелиця заселяє переважно краї поля, після чого число осередків швидко зростає, охоплюючи значну частину плантації. Втратою форм, які розвиваються на первинному хазяїні – тополі американській, якої в Європі немає. Навесні за температури ґрунту на глибині залягання шкідника 10 - 12 °С самки, що перезимували, не відновлюючи живлення, відроджують 20 - 30 личинок. Для повного розвитку ембріонів потрібна сума позитивних температур на глибині 30 см, що становить 460 - 490 °С. У Лісостепу України відродження личинок відбувається найчастіше у другій половині травня.

Шкідливість

Пошкоджує буряк, лободу та інші лободові.Один з найбiльш небезпечних шкiдникiв цукрових бурякiв. Весною, при температурi грунту 10 град. С самки, що перезимували, дають партеногенетичне поколiння. Молодi личинки, по щiлинах грунту i ходах дощових черв'якiв, проникають до корiння молодих рослин бурякiв i оселяються в них. У разi вiдсутностi кормових рослин личинки виповзають на поверхню грунту i мiгрують або переносяться на великi вiдстанi вiтром, водою, грунтообробним знаряддям тощо. Найбiльш активно розселюються пiд час сухої жаркої погоди. В кiнцi травня спостерiгається швидке наростання чисельностi попелиць i їх подальше розселення. У степовiй зонi України розмноження попелиць i наростання їх чисельностi спостерiгається до середини жовтня, а в теплу осiнь - ще пiзнiше. Оселяються на коренях бурякiв та пошкоджують їх. Перенощики хвороб: вірусні захворювання

Природні вороги

З біологічних ворогів використовують афідіуса,галиця афідиміза.Чисельність попелиці обмежують багато хижаків і деякі комахипаразити. Імаго й личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця – Aphidoletes aphidimyza Rd., мухисирфіди – Paragus tibialis Flln., P. bicolor Fabr., Sphaerophoria menthastri L., S. scripta L., Metasyrphus nitens Zett., M. latifasciatus Meg. Попелицю заражають афідіїди – Aphidius matricariae Hal., Trioxys auctus Hal., T. heraclei Hal., Lysiphlebus confusus Tremb., L. fabarum Marsh., L. gracilis Fцrst., іхневмоніди – Phygadeuon fumator Graw., Ph. subtilis Graw., афелініди – Aphelinus humilis Merc., A. chaonia Wek. та ін. У роки з вологим літом спостерігається масова загибель попелиці від ентомофторозу. Личинки та імаго, змиті дощем на ґрунт, зазвичай гинуть.

Поріг шкодочинності

Заселеність рослин у травні 5%, у червні- 10%, липні -15%

Заходи захисту

Знищення бур’янів. Повне ретельне збирання коренеплодів. Розміщення цукрових буряків у сівозміні після озимої пшениці, висіяної на пару. Дотримання просторової ізоляції від тогорічних бурячищ. Правильне зберігання гною, недопущення заростання його лободовими бур’янами. Лущення стерні й глибока зяблева оранка після збирання зернових культур та інших попередників цукрових буряків. Перед закладанням у кагати необхідно перебирати маточні коренеплоди, видаляючи пошкоджені. На основі викопування й огляду коренеплодів у 10 місцях поля у липні – серпні слід дотримуватись такої градації економічного порогу шкодочинності: слабкий ступінь заселення рослин личинками та імаго попелиці – 1 %, середній – 2 - 10 %, високий – понад 10 %. У разі небезпечної чисельності потрібно передусім обробляти інсектицидами краї поля й осередки шкідника.

Поширення

Трапляється повсюдно.