Експерт назвав основні проблемні аспекти збереження азоту в ґрунтах
Як зазначив у своїй доповіді на конференції «Живлення рослин. Інноваційні агротехнологічні рішення. Весняний старт 2018» Олег Пелипенко, агроном-консультант проекту FreeFarm, вітчизняним аграріям варто вдосконалювати свої технології, щоб досягнути показників зарубіжних колег.
Тут слід врахувати, що втрата азоту відбувається такими шляхами: промивання нітратної форми, денітрифікація нітратної форми до газоподібних форм, поглинання амонійної форми в глинистих ґрунтах.
Відповідно до цього, Олег Пелипенко назвав основні проблемні аспекти щодо збереження азоту у ґрунті:
- нітратна форма (NО3) не фіксується ГВК (рівень втрат від промивання може досягати 50%);
- в анаеробних умовах відбувається денітрифікація (рівень газовидних втрат — до 30%);
- порушення умов заробляння безводного аміаку, аміачної води та карбаміду (втрати — до 50% і більше);
- азот, внесений до активного споживання культурою, негативно діє на ґрунтотворні процеси (1 кг д.р. N призводить до мінералізації 20 кг стабільного гумусу).
«Нітратна форма не фіксується ґрунтовим вбирним комплексом і тому коли ми її вносимо завчасно, то, внаслідок великої кількості опадів, вона може промиватися. Також можливі втрати амідної й аміачної форми. Амідна форма без присутності вологи переходить в аміачну, що призводить до «підпалу» коріння. Чому при весняному внесенні аміаку потрібно робити 5-7 днів розриву між внесенням та сівбою культури? Щоб аміачній формі була можливість перейти за наявності вологи в амонійну форму, зафіксуватися в ґрунті, аби культура успішно могла її використовувати», — уточнив Олег Пелипенко.
Отже, додав експерт, для ефективного управління азотом потрібно знати, скільки його залишається в ґрунті. І найбільш точним тут є лабораторний аналіз.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com