Додаткова потреба ЄС у сої сягає 33 млн тонн і Україна може долучитись до зниження його імпортозалежності від позаєвропейських країн

Річ у тім, що  тваринництво Європейського Союзу дуже розвинене, тож використовує велику кількість кормів, де основним інгредієнтом є соєвий шрот — як легко засвоюваний інгредієнт з високою кількістю білку.

Про це на прес-ланчі для галузевих журналістів розповів Володимир Пугачов, виконавчий директор Асоціації «Дунайська Соя» у Східній Європі, пише SuperAgronom.com.

За словами експерта, у 2024 році у країнах ЄС під сою було відведено 1 млн 140 тис. га, що на 10% більше, ніж попереднього сезону.

«Це рекордна площа вирощування цієї культури в ЄС. І досягнута вона завдяки змінам у спільній аграрній політиці, де вирощування соєю частково дає преференції чи додаткові виплати на гектар у певних країнах. Водночас урожайність не була найбільшою через погодні умови. Із зазначених площ було зібрано 2,75 млн т урожаю. При цьому імпорт сої у ЄС становить 13 млн т, плюс шрот, якщо його обсяги перевести в еквівалент соєвих бобів, то отримаємо ще 15 млн т. З урахуванням інших факторів, можна сказати, що додаткова потреба у сої для Євросоюзу у 2024/2025 МР становить 33 млн т», — розповів Володимир Пугачов.

За його совами, ця ситуація робить ЄС критично залежним від імпорту сої. І тут Україна є важливим партнером для ЄС. Оскільки це єдина країна, яка розташована близько, безпосередньо на Європейскьму континенті, і спроможна виростити 6 млн тонн сої, як це було в урожай 2024 року.

«Європейський Союз дуже активно обговорює протеїнову стратегію, яка спрямована на зменшення залежності від імпорту протеїну. Від імпорту мається на увазі поза європейським континентом. І тут можуть бути два шляхи. Перший — це споживання менше тваринницької продукції, перехід на рослинний протеїн, тому що тоді треба менше площ засівати під кормові культури. Або ж треба шукати певні можливості в рамках того ж розширення Європейського Союзу. Зазначу також, що соя — це єдина культура, по якій не було жодних претензій у всіх наших сусідів під час різних торговельних суперечок. По пшениці, по ріпаку, по кукурудзі — всі ці товари включені в так звані переліки, де може бути застосовано екстрене гальмування автономних торговельних преференцій. Але на сою ніколи не було ні імпортних обмежень, ні експортних обмежень. Тому що, повторюсь, це єдина культура, по якій до України немає питань навіть з популістично-політичних точок зору. За винятком ситуації зі Словаччиною, але це особливий політичний випадок», — наголосив експерт.

Отже, за його словами, сою можна назвати нашою «євроінтеграційною» культурою, яка дасть змогу Україні долучитись до зниження імпортозалежності ЄС для стратегічної автономії, що є одним із пріоритетів політики Євросоюзу. 

Алла Гусарова, SuperAgronom.com