Бронювання на Херсонщині має бути з іншими умовами порівняно з областями, де не було бойових дій та інший клімат, — аграрій

«Звернемося до Кабміна, до Міністерства економіки. Ну не можна нас ставити в одні умови бронювання з іншими областями, де не було не бойових дій і де клімат зовсім інший. Ми не витягуємо економічне бронювання 20 000 гривень за кожного працівника. Аби нам збільшили квоту хоча б до 70-75% замість 50% від воєнних зобов'язань. Тому що мені на підприємство, щоб одного робітника забронювати, треба ще одного взяти і сплатити 20 000 гривень. А щоб двох забронювати, тоді чотири і мені вже треба 80 000 гривень платити зарплати. В нинішній ситуації, якщо ми платимо за працівників, то не вистачає заплатити податки. А якщо не сплатимо податки, не зможемо забронювати працівників. Не платити за паї ми теж не можемо, ми й так домовилися з людьми, що ми платимо їм половину. Люди ставляться з розумінням і ми вдячні їм за це, — розповів Олександр Гордієнко.

На відміну від інших областей, які не постраждали від бойових дій і російської агресії, на Херсонщині помінялося все. Якщо для фермерів в інших областях помінялися ціни на зерно і ТМЦ, то у прифронтових районах Херсонщини фермерам немає навіть чим працювати. Зі слів Олександра Гордієнка, 90% фермерів виживають за рахунок техніки, яку надає в безкоштовне користування фонд Жнива перемоги. Цей же фонд цьогоріч надав полімерні рукави для зберігання зерна і техніку для їх завантаження. Фермер каже, що самотужки оплатити рукави, які коштують близько 30 000 грн, вони не змогли б.

Наразі господарства виживають на тому, що залишилося, об'єднуються і діляться технікою, запчастинами. Більшість господарств і складських приміщень пошкоджена російськими обстрілами. Тож херсонські фермери мусять продавати зерно одразу з поля або зберігати в рукавах. Із житлом теж велика проблема.

Він додає, що ситуацію ускладнює й те, що більша половина людей виїхала, багато території було заміновано. Розміновували самотужки з допомогою військових.

«В день ми проходили 22-32 км по полях крок у крок з приборами, шукали міни, тому що в 2023 році профільних організацій було мало і вони не в змозі були допомогти нам. Ми це розуміли і в першу чергу розміновували сільські ради, де скважини і підстанції. Ми вивчилися в Харкові, в МНС, поспілкувалися з військовими. І військові нам допомагали там, де ми не могли витягнути (ред. — міни, боєприпаси), вони нам їх знешкоджували. Ми впоралися, але хотілося б, щоб і держава пішла назустріч, щоб в деокупованих регіонах було виробництво і життя, — каже Олександр Гордієнко.

Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій