Про переваги вирощування вівса та нюанси в технології розповіли польські фахівці

Зазначається, що овес є цінним компонентом сівозміни з багатьма перевагами. Ця культура цінується за унікальні фітосанітарні властивості й дуже високу стійкість до хвороб і шкідників.

«Це означає не тільки, з агротехнічної точки зору, чистий урожай і кращі умови для досягнення високої врожайності. А й також — з не менш важливої ​​фінансової точки зору — можливість значного зниження витрат на захист рослин порівняно з іншими зерновими культурами. Водночас овес дуже добре переносить ранню сівбу, тому краще за інші ярі зернові культури використовує весняну вологу. Водночас він добре росте практично на будь-якому ґрунті та має низькі вимоги до його pH», — йдеться у повідомленні.

Читати також: Овес чи просо: приказок про них багато, а от вирощувати їх не хочуть

Врожайність вівса в післяреєстраційних дослідах Центрального науково-дослідного центру експертизи сортів рослин Польщі за останні роки становила 6-7 т/га для стандарту і навіть близько 9 т/га для кращих сортів. У поєднанні з відносно низькими витратами на догляд посівів — через обмежену потребу в захисті рослин — це може дати привабливі економічні результати. Вівсяна солома також має неабияке значення. Її можна отримати в середньому 4,6 т/га, що ставить цей вид в середину списку зернових культур, але в той же час її багатий склад ставить овес в один ряд з озимою пшеницею з точки зору цінності поживних речовин, що надходять з соломою.

«За прогнозами експертів, найближчим часом попит на зерно вівса зростатиме. Це пов’язано зі збільшенням попиту на певні харчові продукти, такі як безглютенові хлібобулочні вироби та мікрогрін, а також із дуже хорошою калорійністю зерна завдяки більшому об’єму оболонки зерна, ніж в інших злаків. Питома теплота зерна вівса, яке можна спалювати в котлах, становить 15-19 МДж/кг, а у випадку з пелетами — 23-25 ​​МДж/кг», — наголошується в повідомленні.

Щодо технології вирощування вівса, то польські фахівці кажуть: у термінах сівби діє правило «чим раніше, тим краще». Овес не прощає запізнілого посіву. Багаторічний досвід різних науково-дослідних установ показує, що овес, вирощений у найбільш ранні терміни, майже завжди дає найвищий урожай. Варто додати, що ця культура починає проростати при температурі 2-3°C, а короткочасне зниження до -7°C або навіть -10°C за відповідних умов максимум уповільнить його розвиток, але не пригнічує і не призводять до замерзання.

Найважливішими факторами, що визначають строки сівби, мають бути визначення достатньої температури ґрунту і повітря, а також оптимальна вологість ґрунту, тобто не «болото», але все ж помітно вологий.

Рання сівба дає змогу використати найбільше післязимової влоги, при цьому слід пам’ятати, що овес має відносно високу потребу у воді. Завдяки ранньому посіву рослини добре приживуться і раніше досягнуть окремих фаз розвитку, уникнувши негативного впливу спеки чи посухи. Крім того, рання сівба знижує загрозу ураження стовбуровою іржею та гниллю зерна. У свою чергу, запізнення терміну майже завжди означає значне зниження врожайності. Посів через 10 днів після оптимального терміну означає втрати до 20%. потенційна врожайність.

Вважається, що овес краще сіяти з густотою 350-400 шт./м². У місцях, схильних до пересихання, варто зменшити норми висіву, щоб рослини не конкурували між собою за воду. Однак слід мати на увазі, що овес повільно кущиться, тому розраховувати на компенсацію занадто низької густоти посіву не можна.

«Овес, як правило, не вимогливий до внесення добрив, але якщо ви хочете отримувати високі врожаї, не економити на поживних речовинах. Передбачається, що для отримання тонни зерна цій культурі необхідно приблизно 24 кг азоту, 13 кг P2O5, 36 кг K2O, 7 кг CaO і 4 кг MgO. Овес особливо чутливий до дефіциту фосфору і калію, тому економлячи на живленні, дози по цих елементах знижувати все ж не варто. При застосуванні добрив, що містять моно NPK-компоненти, фосфор рекомендується вносити перед зяблевою оранкою, а калій, залежно від категорії ґрунту, восени на важких і середніх ґрунтах або навесні на легких ґрунтах. Що стосується азоту, то його слід вносити перед сівбою або на стадії кущіння, але не в надмірних дозах, оскільки овес, надмірно удобрений цим елементом живлення, може легко вилягати. Також овес добре реагує на внесення міді та марганцю.

З точки зору захисту рослин, овес є порівняно простою культурою. Перш за все, він має високу конкурентоспроможність із бур’янами, що значно здешевлює гербіцидний захист. Ранні строки сівби, швидкий початковий ріст і густе кущення сприяють пригніченню бур’янів, а овес добре переносить боронування у фазі п’ятого листка, що дозволяє підтримувати чистоту поля навіть без засобів захисту рослин. Крім того, овес рідко піддається нападам хвороб і шкідників. Так, іноді буває, що йому загрожує іржа, сажка, фузаріоз, гельмінтоспоріоз або борошниста роса, або його атакує попелиця чи польова муха, але зазвичай серйозної шкоди вони не завдають, а це означає, що немає необхідності застосовувати фунгіцидні та інсектицидні обробки, хоча необхідний огляд посівів і прийняття рішень на основі поточної ситуації в полі.      

Алла Гусарова, SuperAgronom.com