Точне землеробство не тільки для великих господарств: досвід на 300 га

За словами аграрія, точне землеробство не є прерогативою тільки великих господарств. 

«У точного землеробства багато складових. Якщо великий бізнес використовує їх в повному обсязі, то малому достатньо взяти лише елементи. Не обов’язково комп’ютеризувати весь процес, виводити дані на великі екрани тощо. Однак для мене стало важливим упровадження GPS-систем паралельного водіння сільгосптехніки. Зробили це років сім тому. Правда, одразу стикнулися з неякісною навігацією, коли є сильні відхилення. Тепер купуємо сигнал, який дає змогу працювати з точністю до сантиметра», — зазначає  Михайло Войтовик. 

Читати по темі: Досвід упровадження точного землеробства у СТОВ Васюти на Волині

Потім постало питання самої сільгосптехніки, яка могла б працювати в одній команді, мала кратну ширину захвату. Тоді в господарстві хотіли переходити на агрегати, параметри яких кратні дев′яти, однак сівалку з 9-метровим захватом не знайшли.

«Довелося придбати сівалку американської фірми Kinze із захватом 12 м. Під неї вже підбирали жатку, переобладнали обприскувач. Щоб тягати широкозахватну 16-рядкову сівалку Kinze, що важча за попередню, купили більш потужний трактор John Deer на 300 коней. Звісно, дуже витратилися, адже техніка доволі дорога. Це особливо відчутно, коли ціни на «залізо» стрибнули, а на сільгосппродукцію обвалилися, але воно того варте. Цього року ми провели сівбу пшениці за навігацією. Вона була експериментальною, та експеримент удався. Ми зрозуміли це, коли порівняли ділянки, засіяні традиційно, з міжряддям 17 см, і ділянки, засіяні по-новому, із міжряддям 35 см, по яких пройшлася за навігацією Kinze. Відстань більша, рослин на гектарі менше, проте врожайність та сама. Для нас це позитивний момент, адже ми зрозуміли, що зможемо всі свої культури сіяти одним посівним агрегатом: і зернові, і технічні », — каже аграрій. 

Під час збирання комбайн обладнаний датчиками, дані з яких дають змогу скласти картограму поля.

«Саме завдяки картограмам я перестав сприймати поле як однорідну й монолітну структуру. Побачив, що до кожної його ділянки потрібен індивідуальний підхід. Навіть висота ділянки щодо рівня моря, пагорб, ярочок ― усе це примушує розглядати кожен гектар окремо. А значить, ні про які усереднені норми добрив для великого поля не може бути мови. Певні ділянки потребують більшого живлення, а там, де не треба, міндобрив не даєш і в такий спосіб заощаджуєш».

Алла Гусарова, SuperAgronom.com