Біозахист і хімічний захист показали однакові результати у боротьбі з кукурудзяною листяною совкою — дослідження

Про це свідчить нове дослідження організації CABI (Centre for Agriculture and Bioscience International), пише phys.org.

Щоб дослідити вплив інсектицидів, включно з біопестицидами, на навколишнє середовище, вчені CABI об’єдналися з колегами з Ганського інституту CSIR-Savanna Agricultural Research Institute (SARI), Університету досліджень розвитку (UDS) і Управління захисту рослин і регуляторних служб (PPRSD).

Для цього дослідники в 2020 році провели експерименти у північній Гані із використанням біопестицидів, які зазвичай використовуються для контролю кукурудзяної листяної совки.

Випробувані активні інгредієнти включали: олію німу (3% азадірахтину), мальтодекстрин (282 г/л), 55% Bacillus thuringienis (Bt) у поєднанні з 45% Monosultap та вірус гранульозу ріпакового білана у поєднанні з 5% Bt.

Хімічний інсектицид на основі бензоату емамектину та ацетаміприду використовували як позитивний контроль, тоді як необроблені ділянки кукурудзи вважали необробленим контролем.

Двома найпоширенішими паразитоїдами, які досліджували на станції Wa, були Coccygidium luteum і Chelonus bifoveolatus, тоді як на станції Nyankpala випробовували C. luteum і Meteorus sp. Загальний рівень паразитування личинок становив 18,7% і 17,6% у Wa і Nyankpala відповідно, а також 8,8% у Wa на фермі.

Доктор Лакпо Коку Агбойі, керівник проекту «Управління інвазивними видами» в CABI та провідний автор статті, відмітив, що необроблені ділянки кукурудзи показали найвищу щільність личинок і пошкодження рослин, найбільше пошкодження качанів і дали найнижчу врожайність. Інші обробки показали майже будь-яку різницю в пошкодженні качанів і врожайності, що свідчить про те, що біопестицидам слід віддавати перевагу над хімічними пестицидами для боротьби з кукурудзяною листяною совкою.

Дослідники виявили, що загалом паразитування було нижчим на полях кукурудзи, оброблених вірус-вмісними препаратами, порівняно з необробленими ділянками та ділянками, обробленими іншими біопестицидами, хоча ця тенденція не була стабільно значущою на всіх ділянках. Вчені припускають, що це може бути пов’язано з тим, що комплекс паразитів змінювався залежно від місць і часу.

«Не було відмічено стійкої різниці між пошкодженими качанами і врожайністю, а також між ефектами від застосування хімічних пестицидів та біопестицидів. У таких ситуаціях слід віддавати перевагу біопестицидам, щоб мінімізувати негативний вплив на здоров’я людини і навколишнє середовище в цілому», — відмітив доктор Джеррі Нбойін з CSIR-SARI. 

Нагадаємо, активізація вирощування соняшнику пізніше може призвести до потреби рекультивації земель. Таку думку висловив голова наглядової ради групи компаній «Прометей» Рафаель Гороян.