Як оцінювати перспективність нішевої культури — розповів експерт

Про це розповів аналітик з розвитку зернових та олійних культур Андрій Біленький в блозі на SuperAgronom.com: «Нішеві культури: переваги, ризики, можливості в сезоні-2023».

​Оцінювати перспективність вирощування кожної нішевої культури він радить за такими критеріями: площа виробництва, участь в сівозміні, кліматичні умови зони вирощування та можливості експорту (частка виробленої продукції, що йде на експорт).

Розглядаючи кожну з найбільш популярних нішевих культур, що вирощуються в Україні, Андрій Біленький наводить приклад своїх оцінювань:

• Овес. За останні 10 років площі під ним зменшилися до близько 180 тис. га, тоді як ще на початку 2000-х ці площі становили майже 600 тис. га. Приблизно 95% всього вирощеного вівса призначено для внутрішнього споживання, експортується лише біля 25 тис. т зерна щорічно. Останні кілька років виробництво вівса зосереджено в лісостеповій зоні, це пов’язано з кліматичними особливостями рослини і сівозміною. Експорт зосереджений на Середній Азії та будується на споживанні населенням. Традиційно овес вивозиться суходолом, рідше морем, тому в умовах нестабільної роботи портів може бути альтернативою тій же кукурудзі.
• Сорго. Посівні площі сорго в Україні становлять близько 40 тис. га, маржинальність культури нижча, ніж у соняшника та кукурудзи, але сорго є гарною альтернативою у посушливих регіонах і через це має перевагу на Півдні. Експорт сорго зосереджений на продовольчому споживанні, в основному в країни Південної Європи Ціна сорго чітко прив’язана до кукурудзи, це єдина нішева культура, ціну якої легко захеджувати.
• Гречка. Основні площі під культурою зосереджені в Лісостепу, хоча в певних обсягах гречка вирощується по всій Україні. Не любить сухий теплий клімат. Основна проблема гречки в тому, що 20 років тому уряд вирішив контролювати ціни на неї, через що вона почала зникати. В 2010 році через посуху різко впало виробництво. На 2020 виробництво стабілізувалося на 113 тис. т. Гречка призначена в основному для внутрішнього ринку, експорт в основному в Китай та США.
• Жито. Виробництво сконцентроване на півночі країни, в Лісостепу. Урожайність жита ніколи не зрівняється з пшеницею, тому з появою озимих пшениць жито почало витіснятись з полів. Навіть економія на МТР і на агротехнології не дозволить отримати такий же прибуток, як пшениці. Внутрішній обсяг споживання жита досить обмежений, тому більша частина йде на експорт до країн Північної Європи та Північної Америки.
• Льон олійний. Історично він вирощується в степовій частині країни, обсяг виробництва близько 14 тис. га. Експорт переважно в Європу та Північну Африку, здебільшого контейнерами по суходолу.
• Горох. Вирощується приблизно 250-300 тис. га. переважно на Півдні, хоча є у всіх регіонах в тих чи інших обсягах.
• Квасоля. Виробництво 75-77 тис. т., велика різниця в якісних показниках не дає можливості агрегувати конкретну ціну. Це дуже специфічний нішевий ринок, який повністю орієнтується на покупця, в залежності навіть від кольору і форми квасолі.

При цьому фахівець виділяє декілька нішевих культур, закордонний попит на які переважає внутрішній. Це, зокрема, гірчиця, нут і сочевиця.

• Гірчиця. Зосереджена в Степу, займає близько 23 тис. га посівних площ. Укр. Експортується переважно в Європу для харчової промисловості, суходолом.
• Нут. Одна з найбільш перспективних для України. Площі 12 тис. га, у 2020/21 маркетинговому році виробництво склало 14 тис. т. Має ризики через невеликий ринок, що призводить до волатильності ціни. Нут зосереджений в степовій зоні. Експорт переважно контейнерами, на Середній Схід, в Індію та Пакистан. За останні кілька років зросло споживання нуту в Європі.
• Сочевиця. Одна з найменших за обсягами виробництва, 3 тис. га посівних площ  і близько 3 тис. т. виробленої продукції. Експортується в контейнерах: Південна Азія, Північна Африка, Європа.

Нагадаємо, названо ризики вирощування нішевих культур.

Докладніше про те, як змінилась ситуація на світовому ринку трейдингу в умовах війни, про планування наступного року та інші аспекти для успішної реалізації вирощеної продукції можна дізнатися з курсу «Iron Trade. Курс на власний експорт» освітньої платформи «Культиварій», яка відтепер доступна для кожного аграрія.