Поширення

Хвороба поширена повсюди, де вирощують озимий ріпак. Проявляється весною, після танення снігу, у більшості випадків осередками на перезволожених ділянках, де рослини тривалий час знаходилися під сніговою або дощовою водою.

Ознаки ураження

На пожовклому листі ріпаку, які лежать на поверхні ґрунту, з'являється білий, рожевий або брудно-білий повстяно-подібний наліт. Тоненькі гіфи грибниці у вигляді тяжів пронизують тканину листка і входять у глибину ґрунту. Уражені листки немовби приклеєні до поверхні ґрунту. Пізніше наліт виявляється навколо кореневої шийки здорових рослин, а також біля основи черешків розеткових листків і в прилеглому до них ґрунті цілими гніздами. На поверхні нальоту згодом формуються багаточисельні світло- і темно-коричневі дрібні склероції, розміром 0,5-4,0х 0,3-3,0 мм. Рослини поступово жовтіють, в'януть і стають бурими.

Базидіальні гриби зберігаються в ґрунті у вигляді склероціїв. Життєздатність у ґрунті зберігають протягом кількох років. Восени за умов високої вологості ґрунту й повітря при температурі 2-18°С склероції грибів проростають, формуючи грибницю з базидіями і базидіоспорами. Джерелом інфекції є перитеції і грибниця патогена в грунті. Розвитку снігової плісені сприяють випадання снігу восени на не промерзлий грунт і тривале його знаходження на рослинах ріпаку, часті відлиги взимку, надмірне зволоження грунту та знаходження рослин весною під талою водою на низинних ділянках поля.

Шкідливість

Заходи захисту