Сіра гниль ягід (Гниль серая ягод)
ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС
Одним з найбільш серйозних і поширених захворювань гнилі ягідних культур є сіра гниль. Гриб сірої гнилі може пошкоджувати пелюстки, квітконоси та плоди. Під час тривалих вологих та теплих періодів, жодне інше захворювання не призводить до таких значних втрат цвіту та плодів, як сіра гниль. Захворювання найбільш небезпечне в роки з тривалими дощовими періодами і пасмурною погодою в періоди цвітіння та під час збору врожаю.
Хвороба часто завдає великих збитків виноградникам Закарпаття. В окремі роки (1955, 1956, 1958) від сірої гнилі гинула значна частина врожаю на виноградниках півдня Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Збудник хвороби — грибок Ботрітіс цінереа.
Ягоди заражаються цією хворобою з початку їх розвитку, але найшвидше захворювання поширюється на достигаючих і вже стиглих ягодах.
Цю хворобу можна виявити на виноградниках щороку, особливо на гронах, які лежать на землі. А в дощові роки вона швидко поширюється, знищуючи більшу частину врожаю і знижуючи якість ягід. Ураження посилюється під осінь" (кінець вересня і жовтня), коли ночі стають довші і часто випадають дощі та довго не сходять роси.
Ознаки ураження
Для суниці садової, малини та ожини
Молоде суцвіття, як правило, дуже сприйнятливе до інфекції. Одне або декілька інфікованих суцвітть в кластері можуть призвести до його пошкодження (потемніння та засихання). Інфекція зазвичай проявляється у вигляді м'яких, світло-коричневих, швидко зростаючих у розмірі ділянок на ягоді. Якщо заражені плоди залишаються на рослині, ягода, як правило, всихається, і покривається сірим порохом, через що, захворювання і отримало свою назву - "сіра гниль". Інфекція найбільш небезпечна в добре огороджених та захищених ділянках насадження, з високою вологістю і поганою циркуляцією повітря. Ягоди суниці садової найбільше вражаються сірою гниллю при контакті з грунтом або з іншими хворими ягодами чи листям. Захворювання може розвинутися на молодих зелених ягодах, але в більшості випадків плоди по мірі достигання стають набагато більше сприйнятливими до захворювання. Як правило, хвороба не виявляється до моменту збору першої ягоди. Після збору, стигла ягода стає надзвичайно сприйнятливою до сірої гнилі, особливо якщо на поверхні ягоди є вм'ятини. Під час збору, контакт з ураженими плодами буде сприяти поширенню захворювання на здорову ягоду. За сприятливих умов для розвитку хвороби, здорові ягоди можуть повністю зіпсуватися (згнити) протягом 48 годин після збору.
Для винограду
На уражених ягодах утворюються бурі плямочки. Оболонка ягоди тріскається, і м'якоть оголюється; при цьому сік з ягід витікає ще на кущах. Втрати соку збільшуються при збиранні і транспортуванні врожаю.
Хворі грона покриваються пухнатим сірим нальотом грибка Ботрітіс, на якому часто й утворюються чорні грудочки — склероції гриба.
Сусло зхворих ягід дає великий осад, що складається з грибниці і опор Ботрітіс. При сильному ураженні ягід з відстою знімають наполовину менше сусла, ніж при переробці здорових ягід. Цукристість сусла у хворих ягід хоч і вища, ніж у здорових, але воно дає поганий виноматеріал, який мутніє й буріє на повітрі. Через це сусло хворих ягід непридатне для сухих вин. його використовують лише для приготування соку, бекмесу, а при не дуже великому ураженні — для міцних вин. При сильному загниванні ягоди придатні лише для перегонки на спирт.
Виноград, заражений сірою гниллю, непридатний ні для транспортування, ні для тривалого зберігання.
У суху погоду грибок спричинює підсихання і зморщування або заізюмлювання ягід. При цьому підвищується цукристість, знижується кислотність, в результаті чого поліпшується якість вина, за що ця форма зараження дістала назву благородної гнилі.
Сорти винограду в різній мірі уражуються сірою гниллю. Дуже сильно загнивають сорти: Рислінг рейнський та італійський, Кабасма, Кабасія, Піно сірий, Плавай, Алімшак, Серексія,, Сенсо, Бакатор білий, Тілті-курук, Карабурну, Аліготе, Італія, Мцване, Шенен білий, Мадлен Анжевін; з гібридів прямих утворювачів сорти Кастель 120, Терас 20, Зейбель 14 та 128, Кудерк 199-88 та 4401.
Відносно стійкі проти загнивання такі cop ти: Португізер, Шасла біла і рожева, Тавріз, Красуня Цегледа, Чинурі, Каберне-Совіньйон, більшість сортів гібридів прямих утворювачів, ізабельні сорти.
Збудник
Збудником сірої гнилі є гриб Botrytis cinerea. Гриб здатний інфікувати велику кількість різних рослин. Цикл хвороби майже однаковий на суниці садовій, малині і ожині. Гриб зимує у вигляді чорних плодових тіл (склероцій) або у вигляді міцелію в рослинних залишках, зокрема в мертвому листі суниці садової або малини. Нещодавні дослідження показали, що майже у всіх зимуючих насадженнях суниці садової міститься міцелій гриба Botrytis cinerea, який перебуває в мертвому листі суниці, що знаходиться в рядах або в міжряддях. На початку весни, міцелій стає активним і виробляє велику кількість мікроскопічних спор (конідій) на поверхні старих рослинних залишків в рядах насадження. Спори можуть поширитися вітром по всьому насадженні, осідаючи на цвіті та плодах. Вони проростають за умови наявності вологого шару на поверхні рослини і грунту. Зараження може відбутися протягом декількох годин. Ідеальними умовами для розвитку хвороби є температура в межах від 20 до 27оС і наявність шару вологи на листках від дощу, роси, туману, або зрошувальної води.
Захворювання може розвиватися і при більш низьких температурах, якщо листя залишається вологим протягом тривалого часу. Суниця садова і малина найбільш сприйнятливі до гриба Botrytis cinerea під час цвітіння і під час дозрівання ягід. Останні дослідження показують, що в більшості випадків інфікування відбувається під час цвітіння, однак симптоми, зазвичай не проявляються до початку сезону збору врожаю. Під час цвітіння, грибок колонізує здорові ділянки цвіту, від чого він часто стає коричневим. Інфікований цвіт передає інфекцію молодим плодам. Гриб, зазвичай, перебуває в стані спокою в зелених плодах, поки вони не почнуть дозрівати. В цей час грибок стає активним і починають проявлятися перші симптоми захворювання (гниль). Таким чином, найбільш критичний період для застосування фунгіцидів для контролю сірої гнилі є період цвітіння. Це важливий аспект, на який варто зважати при прийнятті рішення про використанні фунгіцидів для боротьби з сірою гниллю.
Заходи боротьби
Заходи, що сприяють доброму провітрюванню грон,— це своєчасне обламування, підв'язування та ін. Для цього слід також на загущених посадках на початку достигання обірвати листя навколо грон.
На ділянках, де почалось гниття ягід, треба швидко зібрати врожай.
Для посадки необхідно обирати ділянки з хорошим дренажем грунту і циркуляцією повітря. Рослини повинні піддаватися впливу прямих сонячних променів. Рядки рослин за напрямком розміщення мають співпадати з напрямком переважаючих вітрів, що сприятиме більш швидкому висиханню листя та плодів. Використання для мульчування шару соломи (або іншого матеріалу) в міжряддях або навколо рослин сприятиме кращому контролю захворювання. Мульча діє як бар'єр, який зменшує контакт ягід (плодів) з грунтом.
Важливим є правильний підбір відстані між рослинами і строків внесення добрив. Надмірне застосування азотних добрив, особливо навесні, може призвести до збільшення загущеності листової маси рослин. Затінення ягід густим листям запобігатиме швидкому висиханню плодів у вологі періоди і створюватиме ідеальні умови для розвитку хвороби.
Дуже важливим є постійний контроль бур'янів в насадженні. Бур'яни сприяють сповільненню руху повітря між рослинами. Це сповільнює час висихання цвіту і плодів, що збільшує ймовірність виникнення інфекції.
Збір ягоди потрібно здійснювати вранці, одразу після висихання рослин. Обов'язково необхідно видаляти всі хворі ягоди з рослин, при цьому ні в якому разі не можна залишати їх у полі. Зривати ягоди потрібно з обережністю, уникаючи вминання та пошкодження ягоди. Зібрану ягоду необхідно якомога швидше охолодити до температури від 0 до 10оС, щоб знизити ймовірність розвитку хвороби.
Фунгіциди є важливим інструментом контролю захворювання в комерційних насадженнях, але їх використання може не призвсти до бажаного ефекту, якщо не виконувати, або виконувати не належним чином інші вищевказані культурні способи контролю захворювання. Власникам невеликих присадибних, не комерційних насаджень рекомендується користуватися всіма можливими культурними способами контролю захворювання для того, щоб взагалі уникнути використання фунгіцидів.