Південна склероціальна гниль (Южная склероциальнаягниль)
Ознаки ураження
Перша ознака хвороби на сіянцях проявляється у вигляді темно-коричневої плями на рівні або нижче лінії поверхні ґрунту. Потім повністю заражається тканина стебла. Симптоми помітні у ділянці кореневої шийки, на полеглих гілках, коренях. Уражені органи покриваються поздовжніми тріщинами і плямами, на яких у вологу погоду тканина загниває і покривається пухким шовкоподібним білим нальотом, на якому пізніше з’являються своєрідні нитковидні тяжі й склероції. Уражені органи або вся уражена рослина в’яне й відмирає.
Гриб також заражує плоди, що торкаються до зараженого грунту, на яких утворюються вдавлені жовті плями. Вони починають загнивати і відмирають. По мірі загнивання плодів на їхній поверхні з’являються рясні маси білого міцелію і численні склероції.
Біологія збудника
Склероції розміром 0,8-1,5 мм. Спочатку білі, кремові, жовтуваті, а потім стають темно-коричневими, округлими або овальними. Частіше розміщуються групами і зовнішнім виглядом нагадують насіння капусти.
Умови поширення
Під час вегетації рослин поширюється вегетативно — шматочками грибниці, а зберігається у вигляді склероціїв на рослинних рештках та у грунті протягом кількох років. Для проростання склероціїв та утворення грибниці необхідна висока вологість повітря і температура 30-35 °С. Гриб у грунті розвивається сапрофітно, але може переходити на живі рослини, проникаючи в кореневу систему від кореневої шийки і декілька сантиметрів вище від неї.
Склероції поширюються в результаті переміщення грунту або поверхневою водою.
Заходи захисту
Своєчасні заходи щодо поліпшення санітарних умов є найбільш ефективним методом боротьби з хворобою:
- видалення і спалювання заражених рослин;
- глибока оранка післяжнивних рослинних залишків;
- дотримання сівозміни з культурами, які не є господарями для патогена;
- правильна організація зрошення, що дозволяє знизити вологість грунту, як наслідок — зниження кількості склероціїв у грунті;
- фумігація ґрунту;
- обробка посівів фунгіцидами.