Пірикуляріоз
Пірикуляріоз - небезпечне захворювання рису, що спричиняється недосконалим грибом Piricularia oryzae. Поширений у всіх районах світу, де вирощують рис. Проявляється утворенням плям різної форми та забарвлення на листках, листових піхвах, стеблових вузлах, волотях і насінні. Уражене листя відмирає, стебла ламаються, волоті передчасно засихають або утворюють щупле зерно. Найбільшої шкоди завдає пірикуляріоз рису у фазу колосіння-цвітіння. Втрати врожаю 15-40%.
Значно знижується і якість зерна. За епіфітотії рослини гинуть. Збудник хвороби в період вегетації має дек. поколінь, поширюється за допомогою конідій, зимує у формі міцелію на післязбиральних рештках (1-3 роки) та в насінні. Розвиток П. р. відбувається за високої вологості повітря (не нижче 88%) і темп-ре 15-35°С. Можлива передача інфекції з поливною водою. Резерватором збудника П. р. можуть бути також дикі форми рису та ін. злаки. Заходи боротьби: обробіток стійких сортів; заорювання пожнивних залишків; спалювання стерні на ділянках із сильним розвитком хвороби; обробка заражених посівів і протруювання насіння рису фунгіцидами.
Збудник пірикуляріозу характеризується високою пластичністю та пристосованістю до рослин-живителів, що проявляється у здатності розвиватися протягом усього періоду вегетації та уражувати усі надземні органи рослин – листки, піхви листків, стебла, стеблові вузли та волоть. Проте на посівах проса в умовах Полісся хвороба проявилася лише у вигляді плямистості листя. Перші симптоми ураження з’являлися у фазу кущіння. На листках у вигляді невеликих (1–2 мм) світло-бурих плям з чітко вираженою коричневою облямівкою. Упродовж наступних 10–12 днів плями збільшувалися у розмірах і досягали 3–4 см. Вони мали округлу або еліптичну форму та некротизувалися усередині, що призводило до передчасного засихання і відмирання листя
Пірикулріоз уражує також просо.
