Іржа стеблова (лінійна) (жито) (Ржавчина стеблевая (линейная))

Поширення

Зустрічається повсюди, найбільш шкідливий у західних областях.

Шкідливість

Полягає в порушенні водного балансу, при сильному розвитку хвороби недобір урожаю може становити 60-70%.

Ознаки ураження

Уражує листки, піхви, стебла, остюки і колосові лусочки, де спочатку утворюються іржасто-бурі порошисті подушечки, які зливаються в довгасті лінії з урединіопустул. У кінці вегетації рослин у місцях утворення урединій та поряд з ними з’являються чорні випуклі телії, які також зливаються в суцільні лінії. У збудника стеблової іржі ідентифіковано понад 300 фізіологічних рас.

Джерела інфекції

Проміжні рослини-живителі, уражені стебловою іржею посіви та злакові бур’яни.

Розвиток хвороби

Навесні теліоспори проростають у базидію з базидіоспорами. Останні уражують листки проміжних рослин-живителів (барбарис, магнолію), на яких утворюються спермогонії зі спермаціями та еції з еціоспорами. Еціоспори уражують рослини злакових, даючи початок розвитку урединіоміцелію з урединіоспорами. За вегетацію спостерігається кілька урединіогенерацій, що зимують на рослинних рештках, стерні. Обов’язковою умовою проростання урединіоспор є наявність крапель дощу чи роси. Оптимальна температура для зараження рослин і розвитку хвороби +21…+25°С.

Заходи захисту

Впровадження стійких сортів; знищення проміжних господарів, злакових бур’янів; збалансоване підживлення, що включає елементи фосфора та калія; посів зернових злакових культур в оптимальні строки; обробка посівів фунгіцидами (Альфа-Тебузол, Фенікс, Фенікс Дуо).