«Ще дуже в багатьох людей залишається уявлення про агронома, як про дядька в гумових чоботях, на «Ниві», завжди в багнюці. Насправді сучасна аграрна галузь — надзвичайно високорозвинена, розлога, технологічна. Це цілий комплекс структур, професій, рішень. Агроном тут лише гвинтик у великій аграрній системі. Важливий гвинтик, не посперечаєшся. І наше українське аграрне виробництво сміливо може конкурувати за своїм розвитком з найбільш передовими зарубіжними країнами. Я вважаю, що на світовому рівні ми аж ніяк не пасемо задніх. Аграрна галузь сьогодні — вельми перспективна, дає можливості для професійного розвитку однаково і хлопцям, і дівчатам. І сучасний агроном — це скоріше молодий технологічно «підкований» фахівець, аніж дядько у чоботях і куфайці».
«Агроном — це, скажемо прямо, недешевий спеціаліст, якому платять у першу чергу за те, що він аналізує усе, що відбувається на полі, працює на результат, приймає власні рішення на основі проведеного аналізу і бере за це відповідальність на себе. Просто виконавець вказівок згори адекватному керівнику не потрібен. Та й агроном, що буде радо просто робити, що скажуть, і йти, куди відправлять, не такий вже й цінний кадр».
Читати по темі: ТОП-8 факторів сівби ріпаку, що впливають на майбутній врожай
«Цього року багато аграріїв зіткнулися з величезними втратами врожаю через погодні умови. Мабуть, центральна частина України навіть більше за інші, бо на Півдні вже звикли господарювати в екстремальних умовах і щороку готуються до того, що «все буде погано». У нас на Заході також вже добре знають, що погода може бути дуже непередбачуваною: то перезволоження, то посухи, то підтоплення. А у Центрі поки що не звикли до таких різких змін і багато господарств тут цього року постраждало через неочікувано низьку врожайність основних культур. Але я на власні очі бачив поля, розташовані поруч, на одному з яких кукурудза стояла десь на 5 т/га, а на іншому не більше, ніж на 1,5 т/га. У гарних умовах обидва поля дали б, мабуть, по 8 т/га. Тобто один агроном якимось чином звів до мінімуму наслідки посухи та спеки, втративши близько 3 т/га врожаю, а інший, скоріше за все, поклався на волю божу і втратив майже все. Я часто бачу, що змінювати технологію відповідно до нових умов, швидко приймати рішення і змінювати стратегію людям заважає інертність мислення і приказка «ми завжди так робили». Комусь не дає мислити самостійно звичка працювати точно так, як книжка пише. Комусь — організація роботи на підприємстві, коли потрібно узгоджувати свої дії на кількох рівнях і коли це нарешті відбудеться, діяти вже пізно. І в тому, і в іншому випадку маємо просто інертність, яка вбиває будь-яку справу, а надто рослинництво. Агроном не бог і не може створити ідеальні умови на своїх полях, але він повинен максимально нівелювати негативний вплив тієї ж погоди на результати своєї праці. Реагувати швидко і розумно».
«У нашій роботі величезну роль відіграють кадри. Мало самому бути фахівцем і мати достатній досвід. Потрібно, щоб була злагоджена команда, щоб кожній людині в цій команді можна було довіряти і покладатися на її думку та дії. У цьому відношенні особисто мені набагато простіше працювати з молодим поколінням агрономів, які ще не мають усталених звичок в роботі, відкриті до нового, мають більш гнучке мислення. З однолітками завжди простіше домовлятися, ніж з колегами старшого віку, які не дуже налаштовані прислухатися до тебе».
«Не можна наказувати людям робити те, що не пробував робити сам. Я намагаюся сам увійти у курс всіх виконуваних операцій, попрацювати на якійсь ланці, а вже потім, коли я розумію, скільки трудовитрат та часу потребує та чи інша робота, як її виконувати правильно, я можу давати вказівки підлеглим. Розумний керівник не вимагатиме від підлеглого того, що не може виконати».
«Я агрономом став цілком випадково, адже спочатку хотів отримати зовсім інший фах. Не склалося, тому вступив на факультет агрохімії та ґрунтознавства. Закінчив магістратуру, потім аспірантуру, працював викладачем, захистив кандидатську дисертацію в процесі роботи. До практики перейшов порівняно нещодавно, хоча й викладацьку діяльність повністю не завершую. І от якби зараз у мене з’явилася можливість повернутися в минуле та змінити своє життя, я б таки залишився агрономом. Став ним випадково, але це, напевне, доля. Хіба б, можливо, якби повернув час назад, то більше витрачав би часу у студентстві на саморозвиток і самопідготовку».
Читати по темі: АгроПолігон & Агрополігон: 1000 га суцільних експериментів з технології вирощування культур
«Агроном залишається думками на роботі навіть тоді, коли вдома п’є чай або бавиться з дитиною. Він цілує малечу, а сам думає «От би зараз ще дощику на ріпак». Він працює без норми і чітко визначених робочих годин, тому рідні бачать його вдома не так часто, як хотілося б. Але коли вдома тебе розуміють, підтримують, працювати і взагалі жити набагато легше. Проте розуміння повинне бути двостороннім. Тебе підтримують у родині — ти підтримуєш родину, намагаєшся приділяти близьким максимально часу. Я, наприклад, якісь об’їзди полів проводжу «родинно»: їду з дружиною і донькою. І вони розважаться трошки, і я проведу з ними якийсь час».
«У добі усього 24 години, і за них потрібно встигнути так багато усього, що інколи чітко розумієш: часу не вистачає. А ще потрібно колись відпочивати, приділяти увагу своїй родині, якось відволікатися від робочих питань. А ще — знаходити час на самоосвіту, на хобі, зрештою. Тому потрібно вчитися керувати своїм часом. І часом своїх підлеглих, своєї команди. Це складно, не буду брехати. Але якщо ти не вмієш розумно спланувати та розподілити час, швидко виснажишся».
