Загальна характеристика
Ценхрус довгоголовий – бур’ян, який несе загрозу людям і домашнім тваринам. Його, вкриті шипами плоди пошкоджують шкіру тварин, ранять шлунково-кишковий тракт та ротову порожнину. Шипи досить міцні і здатні травмувати шкіру людей і тварин. Колоски ценхрусу володіють аллелопатичним потенціалом, тобто в огортках містяться речовини, які пригнічують проростання насіння інших рослин. Ценхрус якірцевий (малоквітковий, довгоголковий) здатний рости на будь яких ґрунтах, але перевагу віддає піщаним ґрунтам. Він утворює цілі колонії на узбережжях водоймищ, відкосах залізниць та автомобільних доріг.
Морфологічно-біологічні особливості
Однорічна рослина. Стебла товсті, плоскі, прямі і розгалужені. Рослина висотою 20-60 см. Суцвіття – колосоподібна волоть, що складається з 8-15 колосків буруватого або жовтувато-зеленого кольору, вкритих гострими шипами. Колоски вузькі, оточені колючою обгорткою із щетинок, що зростаються біля основи. Плід – зернівка. Зернівка має чорно-бурий або зелено-жовтий колір, схожа на насінини суданської трави, але менша за розміром, вкрита колосковою лускою й оточена гострими шипами, завдяки яким прикріплюється до вовни тварин та одягу людей. Одна рослина утворює близько 2000 насінин.
Шкодочинність
Ценхрус наносить шкоду іншим рослинам, оскільки завдяки дуже розвиненій наземній масі пригнічує інші культурні рослини і утворює цілі колонії біля водоймищ та доріг.
Шляхи поширення
З насіннєвим матеріалом, сіном, соломою, шерстю тварин. Насіння зберігає свою життєздатність до 5-ти років.
Заходи боротьби
Глибока оранка, використання сівозміни, на необроблюваних землях застосовують багатократне косіння або випалювання, метод чорного пару, культивація, обробіток гранту після збору урожаю, хімічні методи, догляд насіннєвого матеріалу, вовни.
Фітосанітарні заходи
Забороняється завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур засмічених насінням даного бур'яну. Об'єкти регулювання (вантажі, матеріали, транспортні засоби), підлягають обов'язковому контролю. Умови використання засміченої продовольчої, фуражної й технічної продукції визначаються в кожному випадку окремо. Засмічені землі варто відвести під чорний пар і провести на них не менше 3-4 культивацій впродовж вегетації. При виявленні невеликого ізольованого вогнища ценхрусу проводять механічне видалення рослин вручну, з наступним спалюванням або застосуванням гербіцидів.
Якщо бур’ян виявлено на значній площі у посівах культур, то, крім загальних карантинних, проводять комплекс агроехнічних і хімічних заходів, які передбачають правильне чергування культур у сівозміні, своєчасний і ретельний обробіток ґрунту, оптимальні строки і якість сівби, своєчасний догляд за посівами.
Озимі злакові культури за оптимальної густоти стояння і багаторічні трави пригнічують сходи ценхрусу, сприяють очищенню грунту від його насіння, особливо у разі повторних посівів. Посіви просапних культур (кукурудза, сорго, соняшник, кавуни, овочеві культури та ін.) є основними потенційними джерелами повторного засмічення полів ценхрусом і тому потребують особливо ретельного й своєчасного догляду.
Стебло: пряме, потовщене, здатне укорінятися в нижніх вузлаx.висотою 20- 60 см.
Листки: лінійно-ланцетні або ланцетні , язичок у вигляді білуватих війок, без вушок.
Суцвіття: переривчаста волоть, що складається із 8-15 колосків, покритих довгими гострими шипами; буруватого або жовто-.зеленуватого кольору.
Коренева система: мичкувата.