Топ шкідників 2021. Готуємось до боротьби
Останніми роками нестабільні погодні умови позначалися на поширенні шкідників у сільгоспкультурах по-різному. Іноді активність знижувалась, але нерідко можна було побачити цілу їх «навалу». Та знаючи загрози, можна їм ефективно протидіяти. Які шкідники найчастіше завдають шкоди врожаю основних культур на наших теренах, та яким чином із ними можна боротися, — розповів Микола Сучек, керівник відділу R&D компанії VITAGRO PARTNER.
За даними ФАО, щороку внаслідок життєдіяльності шкідників у світі втрачається більше 40% врожаю, зокрема близько 37% — до збирання врожаю та 9% за умов зберігання. Ці витрати оцінюються у 30 млрд (слід зауважити, що витрати від хвороб становлять 25 млрд, від бур'янів — 20 млрд).
В Україні зареєстровано 480 видів шкідників сільськогосподарських культур, які завдають значної шкоди врожаям. Перша їх десятка за поширенням продиктована культурами, що переважають у сівозміні.
Шкідники зернових культур
В Україні серед зернових колосових культур найбільшу площу (до 85%) займає озима пшениця. В основному посіви цієї культури та невеликі площі ярої пшениці зосереджені в Степу і Лісостепу. На Поліссі та частково в інших кліматичних зонах вирощують озиме жито, а в Степу — озимий ячмінь, а ярий ячмінь, овес і просо — в усіх зонах. Шкідників озимої пшениці є близько 200 видів. До найбільш поширених і небезпечних належать злакові попелиці, клопи черепашки, хлібні жужелиці, хлібні пильщики.
Злакові попелиці. Взагалі, злакові попелиці малорухомі, тому визначити їх чисельність і розміщення на тонкостеблих злаках (жито, озима пшениця, ячмінь, овес) можна регулярним оглядом рослин.
Перший облік проводять у фазі повного кущення ярих зернових і на початку виходу в трубку озимої пшениці. Крайові обробки посівів починають з кількості 5-6 невеликих колоній на рослині, у піхві листків і на листках. У фазі початку цвітіння озимої пшениці проводять другий облік чисельності злакових попелиць, підраховуючи їх на колосках. Зверніть увагу, візуально сигналізує про заселення рослин попелицею наявність ентомофагів — сонечок, золотоочок та їхніх личинок, афідіїд (муміфікованих попелиць). Хімічні обробки проводять за щільності популяції попелиць 8-10 у фазі цвітіння зернових, та за 25-30 — на колос у фазі молочної стиглості.
Шкідлива черепашка та інші види хлібних клопів. Зерновим колосовим культурам шкодять: клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.), маврська (Е. maurus L.) і австрійська (Е. austriacus Schrnk.) черепашки.
Посіви озимої пшениці та інших колосових зернових обстежують у фазі весняного кущення з метою встановлення динаміки заселення їх шкідниками і необхідності хімічних обробок. На ділянках 50×50 см (0,25 м²), розміщених у шаховому порядку рівномірно на всьому полі, проводять облік за допомогою рамки, яку накладають на рослини випадково. Усі стебла всередині рамки струшують на землю і підраховують кількість клопів. При цьому оглядають грудочки, рослинні рештки тощо, куди черепашка ховається в похмуру, прохолодну погоду. Посіви обробляють за чисельності 1-2 дорослих клопи, або 10 личинок на 1 м². У фазі молочної стиглості посіви, з яких планується одержати кондиційне зерно твердих, сильних або цінних пшениць, обробляють за чисельності 2 і більше личинок на 1 м², а всі інші посіви — чотири і більше на 1 м².
Трипси. На злакових культурах в Україні розвивається близько 50 видів. Серед них найбільш численні й шкідливі трипс пшеничний (Haplothrips tritici Kurd.), злаковий (Anaphothrips obscurus Mull), хлібний (Limothrips cerealium Hal.), житній (L. denticornis Hal.) та ін. Часто всі трипси, що пошкоджують озиму пшеницю та інші злаки, відносять до пшеничного трипса. Майже щороку вони призводять до зниження маси 1000 зернин на 10-30%.
Якщо на початку фази колосіння на один колос припадає 20-30 трипсів та його німф, втрати врожаю сягають понад 14%, істотно знижуються технологічні якості й схожість зерна. Розміри трипсів дуже малі, до того ж вони весь час перебувають під лусочками колосків або під піхвою листка, всередині стебел. Усе це пов’язано з певними труднощами під час їх виявлення. Дорослих трипсів визначають на початку колосіння пшениці. Для цього беруть 20 проб по п’ять неповністю достиглих колосків через 50 кроків. Якщо щільність трипсів дорівнює 14-17 особин на колос, посіви обробляють інсектицидами. Передусім перевіряють посіви на заселення трипсами на насіннєвих ділянках, оскільки вони не тільки знижують абсолютну вагу насіння, а й різко погіршують його посівні якості. Найбільше комах зосереджується на крайових смугах посівів шириною 15-20 м.
Хлібні жужелиці. Злаковим культурам, а на Правобережній Україні і деяким іншим просапним, значних збитків завдають хлібна жужелиця мала (Zabrtis tenebrioide's Goeze.) і хлібна жужелиця велика (Z. spinipes Fabr.). Підвищеною шкідливістю жужелиці відзначаються у Степу. Шкодять личинки й жуки, але найбільше — личинки восени, особливо за теплої погоди.
З метою визначення чисельності хлібної жужелиці та необхідності хімічних обробок посіви зернових злакових культур обстежують декілька разів. Перший — перед сівбою озимих. Обстежують усі поля, відведені під озимі зернові та ділянки, що до них прилягають. За умов достатнього зволоження обстежують з першої декади серпня, а в посуху — пізніше. Після випадання дощів перед сівбою вираховують потенційно можливу чисельність шкідників на 1 м² поля. Вдруге обстежують поля після появи сходів. Візуально оглядають усі сходи, але розкопки ґрунту роблять на тих полях, де були помітні пошкодження сходів. Сходи інсектицидами обробляють під час активного живлення личинок.
Навесні, зразу ж після відновлення вегетації, обстежують усі поля, заселені з осені хлібною жужелицею.
Хлібні жуки. Це збірна назва кількох видів жуків-кузьок з родини пластинчастовусих. Найбільше поширення і шкідливість мають хлібний жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst.) і красун, або хрущ польовий (A. segetum Hrbst.), які завдають значних збитків, виїдаючи зерна в період молочної стиглості. Останній дуже поширений у південних районах Вінницької, Київської, Полтавської і Харківської областей. На Поліссі та в південній частині Лісостепу більше поширений інший вид — кузька-хрестоносець (A. agricola Poda).
Усі ці види значної шкоди в певні роки завдають пшениці, житу, ячменю. У роки з підвищеною чисельністю жуків, що у зв’язку з дворічним циклом розвитку багатьох видів чергуються, необхідний ретельний нагляд, а іноді й проведення захисних заходів. Оцінюється кількість жуків на 1 м². Найкраще обліки жуків проводити об 11-13 год., коли вони активно живляться на колосках. Обліковують на пробних ділянках 50×50 см. Якщо середня чисельність жуків перевищує 4-5 особин/м², то поле обробляють інсектицидами.
Злакові мухи. До цієї групи належать такі види: шведська, гессенська, яра, озима, опоміза, зеленоочка й пшенична мухи. Опомізи (пшенична та злакова) оселюються на найбільш розвинутих стеблах, пошкоджуючи конус наростання, унаслідок чого він жовтіє і передчасно засихає. До родини злакових мух належать шведська, меромізи та зеленоочка. Личинки їх розвиваються і живляться всередині стебла зернових злаків. Личинки ярої (Phorbia genitalis Schn.) і пшеничної (Р. secures Tiensum.) мух пошкоджують в основному додаткові стебла, роблячи в них характерний спіральний хід знизу вгору, а озимої мухи (Leptohylemyia coarctata Fall.) — вузол кущення (конус наростання і зачаток колоса). Вони можуть переміщуватися з рослини на рослину.
Для встановлення чисельності шкідників цієї групи посіви озимих злакових восени (кінець вегетації), навесні (період виходу злаків у трубку) та влітку (період молочної стиглості) обстежують. Хімічні обробки посівів вважаються доцільними, якщо внутрішньостебловими шкідниками заселено 5–10% рослин чи стебел. Економічний поріг чисельності для шведської мухи на пшениці становить 6 личинок на 100 стебел, на ячмені — 5-7% пошкоджених рослин личинками першого покоління або 11% другого, на вівсі — 5-6% стебел для першого і 15-20% зернин для другого поколінь, на кукурудзі — 6 личинок на 10 стебел. Для гессенської мухи економічний поріг дорівнює 1-6 пупаріїв на одне стебло, для зеленоочки та інших мух — 10-15% пошкоджених рослин або 40-50 мух на 100 помахів сачком.
Шкідники сої (бобових культур)
На відміну від інших зернобобових, на сої немає жодного спеціалізованого шкідника. Проте її молодим сходам часто істотної шкоди завдають паросткові мухи, бульбочкові довгоносики, а у період вегетації — кліщі-фітофаги, польові клопи-сліпняки, у фазі утворення генеративних органів — акацієва вогнівка і деякі види п’ядунів.
Бульбочкові довгоносики. До найбільш поширених і шкідливих належать: смугастий (Sitona lineatus L.) та сірий щетинистий (S. crinitus Hrbst.), а також еспарцетовий (S. callosus Gyll.), люцерновий кореневий (S. longulus Gyll.). Смугастий і щетинистий довгоносики пошкоджують усі бобові культури, але найбільше горох. Перший зазвичай розмножується у вологіших районах або на зрошуваних землях, другий — у посушливих умовах. У більшості видів зимують дорослі жуки на полях однорічних і багаторічних бобових культур у верхньому шарі ґрунту або в дернині лісосмуг та узлісь. У травні пiсля парування самки відкладають яйця на стебла, листки або поверхню ґрунту. Одна самка відкладає в середньому близько 100 яєць, з яких через 10-20 днів виходять личинки. Вони залазять у ґрунт i живляться бульбочками на корiннi сої, гороху та iнших бобових. Розвиваються личинки протягом 35-40 днiв, а в червнi-липнi заляльковуються. Фаза лялечки триває 10-20 днiв. Зимують жуки i частково личинки. Пошкоджують рiзнi рослини з родини бобових (горох, сою, боби, люпин, люцерну, конюшину, вику), а також буряки цукровi. Значну шкоду жуки можуть завдати сходам зазначених культур. Личинки об'їдають бульбочки на корiннi.
Спостереження за цією групою шкідників складаються з осінніх та весняних розкопок, обліку чисельності жуків на посівах і визначення ступеня пошкодження листків, бульбочок і коренів. Жуків обліковують у теплу сонячну погоду, коли вони найбільш активні та розміщуються на рослинах. Виявляють і підраховують загальну кількість ситонів на 1 м². При цьому беруть до уваги, що період максимального пошкодження рослин ситонами на горосі, виці, сої, сочевиці, бобах та люпині збігається в часі з фазою 2-3 (до 5) справжніх листків.
Акацієва вогнівка (Etiella zinckenella Т.) — небезпечний шкідник майже всіх бобових культур. Найбільших збитків завдає сої, чині, гороху та іншим однорічним бобовим. Шкодять гусениці, виїдаючи генеративні органи, молоду зав’язь бобів тощо.
Обстежують посіви бобових культур на початку бутонізації методом косіння сачком. Виявляють кількість дорослих метеликів. За потреби посіви обробляють у фазі бутонізації.
Багатоїдні шкідники. Озима та інші підгризаючі совки. В Україні відомо близько 600 видів совок (Noctuidae), з них 145 шкодять у сільському і лісовому господарствах. Їх можна поділити на дві групи, що різняться між собою способом життя, особливостями живлення та шкідливості:
- підгризаючі, гусениці яких живуть у поверхневому шарі ґрунту і, живлячись, підгризають підземні частини рослини або стебла на рівні з поверхнею ґрунту;
- листогризучі (або надземні), гусениці яких живуть на рослинах, пошкоджуючи листки, стебла, генеративні органи.
Із підгризаючих найбільш поширена і шкідлива озима совка (Scotia segetum Schiff), а також близькі до неї види — совка оклична (S. exclamationis L.), совка-іпсилон (S. ipsilon Hfn.) та ін. Гусениці пошкоджують багато культурних рослин, особливо озимі злаки, кукурудзу, буряки, овочеві та баштанні культури, соняшник тощо.
Відповідно до циклу розвитку совок і мети обліку поля обстежують восени, навесні та влітку. Восени обстеження проводять у два строки: перший раз за 5-6 днів до сівби озимих культур з метою встановлення чисельності гусениць і застосування відповідних заходів боротьби з ними на площах, відведених під озимі; другий — у період припинення вегетації озимих (перехід температури повітря через 5 °С на всіх полях сівозміни для визначення чисельності, вікового складу та стаціального розміщення гусениць, що йдуть на зиму. Обліковують за методикою ґрунтових обстежень з відповідним розміром і кількістю ям глибиною 15-20 см й визначають заселеність полів зимуючими гусеницями та їх середню чисельність на 1 м². Навесні контрольними обстеженнями полів, де восени розкопками було встановлено значну кількість зимуючих гусениць, методом ґрунтових обстежень визначають фактичну чисельність гусениць після перезимівлі та відсоток їх загибелі з різних причин (ураження хворобами, паразитами, вплив низьких температур тощо).
Початок відкладання яєць і випуск трихограми у боротьбі зі шкідником визначають за строками й інтенсивністю льоту метеликів за допомогою світлопасток або коритець з патокою. Світлопастки вивішують у полі чи на околиці населеного пункту і вмикають світло перед заходом, а вимикають після сходу сонця.
Стебловий (кукурудзяний) метелик (Ostrinia nubilalis Hb.). В Україні завдає значної шкоди в північній частині Степу та Лісостепу, особливо західному. Його гусениці пошкоджують кукурудзу, коноплі, просо, соняшник, інші культурні і дикорослі товстостебельні рослини. Різні фази розвитку стеблового метелика обліковують з метою розробки прогнозів його поширення та чисельності, визначення способів і доцільності проведення захисних заходів та встановлення шкідливості.
Зимують гусеницi в стернi та рештках стебел кукурудзи чи iнших рослин. В серединi травня вони заляльковуються, вигризаючи перед тим круглi вилiтнi отвори. Метелики виходять з лялечок через 10 днiв i лiтають з кiнця травня до початку липня. Самки вiдкладають яйця, розмiщуючи їх з нижнього боку листкiв кукурудзи та iнших кормових рослин; одна самка вiдкладає вiд 250 до 1250 яєць (розміщуючи їх купками по 15-20 штук з нижнього боку листка). Залежно вiд температури повiтря через 3-14 днiв з яєць виходять гусеницi, якi швидко вгризаються в пазухи верхнiх листкiв, пiд обгортки качанів кукурудзи тощо. Починаючи з третього вiку гусеницi проникають всередину стебел, нiжок качанів та волотей, а також у самі качани, де виїдають довгi звивистi ходи й камери. В пошкоджених мiсцях скупчується рудувата червоточина. Пiдгризена волоть часто ламається. Найбiльш небезпечнi пошкодження самих качанів і стебел пiд ними. Закінчивши живлення, гусениці залишаються в пошкодженому стеблі на зимівлю. В Українi розвивається зазвичай одне поколiння. А на півдні частина гусениць першого покоління відразу заляльковується, і в серпні-вересні розвивається друге покоління.
Чисельність гусениць і рівень пошкодження ними рослин визначають оглядом 100 рослин у 20 місцях поля і підрахунком отворів з викидами червоточини в стеблах і качанах. Пошкоджені стебла й качани розтинають ножем уздовж і підраховують гусениць. У разі виявлення 10% рослин кукурудзи, заселених гусеницями з середньою чисельністю 1-2 на рослину, посів обробляють інсектицидами.
Лучний метелик. Здатний пошкоджувати понад 200 видів різних рослин із 40 ботанічних родин. Найбільшої шкоди завдає в Степу (частіше) та Лісостепу. Зимують діапаузні гусениці останнього покоління в коконах. Гусениці після виплодження живляться з нижнього боку молодих листочків, вигризаючи тканини і не пошкоджуючи верхньої шкірочки, а потім грубо обгризають листки, обплітаючи їх павутинням; наприкінці живлення вони можуть пошкоджувати черешки, соковиті пагони і плоди. Закінчивши живлення, гусениці заглиблюються у поверхневий шар ґрунту, де сплітають вертикальний кокон і в ньому заляльковуються. Метелики другого покоління літають наприкінці червня — в липні. За сприятливих погодних умов вони відкладають яйця, у липні-серпні розвиваються гусениці, які зимують. Навесні за прогрівання ґрунту на глибині залягання коконів до 12 °С вони заляльковуються, а на початку травня за середньодобової температури повітря 15-17 °С починається виліт метеликів. Літ їх триває 1-2 місяці залежно від метеорологічних умов. Метелики активні з настанням присмерків до півночі й перед сходом сонця. Вдень вони сидять під листками рослин. Активно летять на світло в теплі ночі, а за високої температури, особливо під час грози, їхня рухливість різко зростає і вони здатні мігрувати на значні відстані.
Для розробки прогнозів чисельності шкідника, встановлення термінів і доцільності захисних заходів визначають чисельність гусениць в коконах (восени, навесні і влітку), інтенсивність льоту метеликів і кількість яйцекладок та гусениць на посівах. Восени обліковують чисельність гусениць у коконах, що йдуть в зиму, на облікових ділянках 50×50 см (0,25 м²), розміщених по двох діагоналях поля або в шаховому порядку. На полях площею до 100 га відбирають 12, а на більших — додатково 4 ділянки на кожних наступних 50 га. Знімають верхній шар ґрунту (до 10 см), оглядають його, вибирають та підраховують кокони.
Строки й інтенсивність льоту метеликів визначають, відловлюючи їх світлопастками або підраховуючи особин, що злітають під час переходу поля. При цьому інтенсивність льоту вважається вище середньої, коли фіксуємо 6-10 метеликів на десять кроків. Облік чисельності гусениць і пошкодженості ними рослин проводять шляхом струшування з рослин у сачок або на білу тканину гусениць та підрахунком встановлюють їхню середню чисельність на 1 м². Якщо вона досягає економічного порогу шкідливості на певній культурі, поле обробляють відповідним інсектицидом.
Шкідники ріпаку озимого
Останніми роками в Україні масово поширюються шкідники прихованохоботники, якщо їх не контролювати інсектицидними обробками, то можна недоотримати 50% урожаю ріпаку. Прихованохоботників є декілька видів, які шкодять у різні вегетаційні періоди. На капустяних культурах найбільш поширені ріпаковий насіннєвий (Ceutorrhynchus assimilis Payk.), ріпаковий великий (С. napi F.) і капустяний стебловий (С. guadridens Panz.) прихованохоботники.
Одним з перших шкідників, що з'являються навесні на посівах озимого ріпаку, є великий ріпаковий прихованохоботник та капустяний стебловий прихованохоботник. Весняний захист ріпаку починається із боротьби з великим ріпаковим прихованохоботником. Серед усіх шкідників ріпаку він найшвидше покидає місця перезимівлі, а за денної температури +5…+9 ℃ заселяє посіви культури (ЕПШ становить 3-4 шкідника за добу у приманці). Великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorhynchus napi) — найбільш шкодочинний серед прихованохоботників. Личинки шкідника прогризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування вздовж стебла і його зигзагоподібне вигинання у вигляді літери S. Пошкоджений пагін хворобливо потовщується, стає сплющеним або розтріскується, ріпак нерівномірно цвіте і достигає. У місцях пошкодження проникає патогенна інфекція, викликаючи ураження хворобами: фомоз, склеротиніоз, сіра гниль. Тому важливо вчасно проводити обробку посівів (до початку яйцекладки) навесні у разі появи великого ріпакового прихованохоботника за температури вище +6 °С, ще до появи квіткоїда. Увага! Відчуваючи загрозу, жук спадає із рослини ріпаку, завмирає, тому його важко знайти на посівах.
Ріпаковий насіннєвий прихованохоботник. Шкоди завдають жуки та личинки. Пробуджуються навесні за температури +7-8 °С, розвиваються за температури понад +13-15 °С і заселяють ріпак, починаючи з країв поля. На посівах ріпаку з’являються переважно на початку цвітіння, найпізніше серед прихованохоботників. Харчуються спочатку бутонами, потім стручками. Шкідник може пошкодити 60-70% стручків, що призведе до втрати 30% врожаю. У травні на початку червня самка відкладає яйця у молоді стручки. Через 10-12 днів відроджуються личинки. Кожна личинка з’їдає 3-7 насінин. Личинка виїдає у стручку отвори розміром 0,8 см. Через ці отвори відкладають яйця самки капустяного стручкового комарика (галиці). Ця «парочка» може спричинити зниження врожайності на 0,5-1 т/га, а то й удвічі. Оптимальний термін боротьби проти насіннєвого прихованохоботника — період утворення бутонів, за заселення 10% рослин з чисельністю 2-3 жуки на одну рослину. Оптимальні строки внесення інсектицидів проти капустяного стручкового комарика є фаза опадання пелюсток з квіток ріпаку і початок формування стручків.
Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus F.). Зимують імаго на поверхні ґрунту під опалим листям або рослинними рештками на узліссі, в садах, парках. У квітні — на початку травня жуки розселяються на квітки дикорослих рослин, згодом переміщуються на насінники капустяних культур (капусту, ріпак, турнепс, редиску, суріпку та ін.). Самка відкладає яйця по 1-2 в бутони, які не розпустилися, і квітки. Плодючість — 50-60 яєць. Личинки вилуплюються через 5-9 діб і живляться внутрішніми частинами бутонів і квіток, переважно пиляками, іноді молодими стручками.
Особливості захисту від шкідників
Вагомим фактором у боротьбі зі шкідниками є своєчасне їх виявлення. Особливо це актуально в умовах нинішнього року, коли через затяжні низькі температури навесні заселення шкідниками культур має раптовий, «вибуховий» характер (як приклад — заселення посівів ріпаку озимого квіткоїдом). Тому перелічені вже методи обліку значно підвищать ефективність інсектицидного захисту.
Що стосується засобів, то наразі в Україні зареєстровано 4 групи хімічних речовин для боротьби зі шкідниками основних с/г культур:
1) синтетичні піретроїди (зета-циперметрин, лямбда-цигалотрин, альфа-циперметрин, дельтаметрин, біфентрин, тау-флювалінат);
2) неонікотиноїди (імідаклоприд, клотіанідин, тіаклоприд, ацетаміприд);
3) фосфорорганічні препарати (диметоат, хлорпірифос);
4) піридини (піметрозин).
Кожна із зазначених груп препаратів має специфіку застосування і певні обмеження з врахуванням перерахованого видового складу шкідників. Компанія VITAGRO PARTNER пропонує ефективні інсектициди проти шкідників на посівах сільськогосподарських культур.
Скажімо, синтетичні піретроїди (лише контактно-кишкова дія) за тривалістю захисної дії (5-10 днів залежно від температури і вологості повітря) будуть ефективними для захисту посівів від прихованохоботника лише на початкових етапах заселення посівів шкідниками (період початку виходу з місць перезимівлі-спарювання), оленки волохатої та клопів (збігається з льотом бджіл).
З цієї групи VITAGRO PARTNER пропонує препарат Bayton Тор (лямбда-цигалотрин, 50 г/л) з нормою витрати 0,15 л/га. Цей контактно-кишковий інсектицид забезпечує потужний миттєвий ефект та має широкий спектр дії проти різноманітних гризучих шкідників. Така позитивна характеристика цього препарату є досить важливою і визначальною, оскільки представники родини Curculionidae загалом дуже стійкі до інсектицидів. Із відомого їх асортименту далеко не всі виявляють достатню ефективність дії. За застосування препарату Bayton Тор в ранню обробку, завдяки його універсальній дії на ріпаку, ефективно буде знищено і хрестоцвітні блішки, що з'являються на посівах також дуже рано, майже завжди одночасно із прихованохоботниками. На зернових культурах ефективний проти попелиць, трипсів, блішок, цикадок, клопа шкідливої черепашки, п'явиці, хлібних жуків.
Неонікотиноїди в чистому вигляді (препарат Bayton Ацентам (ацетаміприд, 200 г/кг), маючи виражену системну і більш тривалу захисну дію (15-20 днів) та будучи малотоксичним для бджіл можуть бути використані для боротьби зі всіма шкідниками квітневого періоду і, що дуже важливо, навіть під час цвітіння ріпаку. Їх поєднання з піретроїдами (препарат Bayton Шокер (імідаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин, 100 г/л) посилює ефективність і швидкість дії препаратів, але обмежує їх використання в часі (тільки до початку лету бджіл). Слід також пам’ятати, що системна дія неонікотиноїдів є акропетальною і поширюється по рослині вверх, що унеможливлює знищення личинок прихованохоботника, які розташовані нижче зони стебла (коренева шийка). Тому обробку посівів слід проводити, не допускаючи його яйцекладки. Ефективний Bayton Ацентам і проти комплексу шкідників зернових культур (попелиці, трипси, п'явиця, личинки клопа шкідливої черепашки).
Зазначу, що Bayton Ацентам — системний інсектицид із трансламінарною активністю, який володіє контактною та кишковою дією. Діюча речовина блокує передачу нервового імпульсу через синапс, в результаті чого шкідник гине від сильного нервового перезбудження.
Має низку беззаперечних переваг:
- безпечний для бджіл, джмелів та корисної ентомофауни — може використовуватись у період цвітіння;
- ефективний проти дорослих комах, личинок та проявляє непряму овіцидну дію (знищує личинок під час відродження з яєць, оброблених препаратом);
- висока біологічна ефективність незалежно від температур, починає ефективно працювати вже при +5 °С;
- результат дії препарату помітний уже за годину після обприскування;
- сумісний з багатьма пестицидами, за винятком сильно лужних.
На посівах ріпаку ефективний проти клопів, хрестоцвітих блішок, ріпакового квіткоїда, капустяного стручкового комарика, ріпакового довгоносика, стеблового прихованохоботника, насіннєвого прихованохоботника.
Обприскування проводять в період вегетації культур за появи шкідників при перевищенні їх рівня ЕПШ. Необхідно забезпечити достатнє і рівномірне покриття оброблювальної культури без стікання робочого розчину. Захисні заходи рекомендовано проводити в ранкові (до 10) та вечірні (18-22) години за мінімальної швидкості вітру — не більше 2 м/с (у теплицях — за умов належної вентиляції), при температурі не вище +25 °С. Своєчасність проведення захисних заходів, висока якість проведення технологій внесення препарату значно підвищують його ефективність.
Микола Сучек, керівник відділу R&D компанії VITAGRO PARTNER
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.