Відновлювальне (регенеративне) землеробство: засади та досвід британських фермерів
Регенеративне агровиробництво викликає сьогодні активні дискусії. Є люди, які скептично ставляться до його постулатів, тоді як інші цілковито згодні з думкою, що це майбутнє сільського господарства та спосіб вирішення проблеми кліматичних змін.
Регенеративне, або відновлювальне землеробство — це система, яка дає змогу не лише виростити якісні продукти харчування і не завдати шкоди навколишньому середовищу, а й збагачує ґрунт, збільшує біорізноманіття та підвищує ефективність користування природними ресурсами.
В його основі лежить здоров’я ґрунту. А метою є поліпшення або відновлення деградованих ґрунтів шляхом збільшення кількості органічних речовин у ґрунті та відновлення біоти. Крім того, ґрунти, які мають структурну міцність і багаті органічними речовинами та мікроорганізмами, краще затримують воду та накопичують вуглець.
Як розглядають цю проблему у Великій Британії та як застосовують принципи регенеративного землеробства місцеві фермери, йдеться у статті на сайті Farmers Weekly, яку ми переклали для вас.
Теоретичні засади системи регенеративного землеробства
Теорія полягає в тому, що більш здорові ґрунти призводять до здоровіших рослин і, відповідно, дають кращий прибуток, допомагаючи виводити вуглець з атмосфери.
Як правило, більшість фермерів-«регенераторів» дотримуються цих чотирьох основних принципів:
- Мінімізувати порушення структури ґрунту
У чайній ложці ґрунту міститься більше мікроорганізмів, ніж людей на Землі, повідомляє Служба охорони природних ресурсів Міністерства сільського господарства США.
Ці живі організми створюють родючість ґрунту, але, пошкоджуючи їх через обробку ґрунту або за допомогою хімічних речовин, ми руйнуємо структуру ґрунту, яка є їхнім середовищем життя.
- Не «оголювати» ґрунт
Природа завжди працює, щоб заповнити вакуум, так само і з «голим» ґрунтом. «Вкриваючи» його, можна захистити від вітру та водної ерозії, й одночасно запобігти випаровуванню вологи та проростанню насіння бур’янів.
Більшість виробників вирішують тримати ґрунт вкритим, підтримуючи живе коріння в ньому якомога довше протягом року — як правило, вирощуючи покривні культури у проміжках між основними.
Це також допомагає зберегти поживні речовини та запаси «їжі» для мікроорганізмів.
- Урізноманітнювати сівозміну
Теорія полягає в тому, що шкідники, хвороби та дефіцит поживних речовин у рослинах зумовлені відсутністю різноманітності в системі землеробства.
Розширення асортименту сільськогосподарських культур та тварин у системі зменшує тиск шкідників та хвороб, одночасно підтримує біорізноманіття та покращує стан ґрунту.
- Інтеграція тваринництва
Випас худоби на покривних або товарних культурах на ріллі не тільки забезпечує природне джерело органічної речовини, а й стимулює ріст нових рослин, що допомагає рослинам насичувати ґрунт органікою. Це сприяє переробці поживних речовин за рахунок біології харчування.
Досвід фермерів, що впроваджують принципи регенеративного землеробства
Едвін Тейлор, власник ферми Даремфілд, Консетт, графство Нортумберленд (Durhamfield Farm, Consett, Northumberland):
- Загальна площа — 1100 га
- Рілля — 800 га
- Вирощують пшеницю, ячмінь, ріпак олійний, бобові та льон
- Мають 170 телиць із телятами
- Практикують принципи відновлювального сільського господарства з 2002 року
У місцевості, де розташовані поля ферми, є масиви ендемічних лісів, що також цікаво з наукового погляду.
За словами Едвіна Тейлора, 18 років тому він розпочинав упровадження регенеративного землеробства разом із батьком, щоб поліпшити стан ґрунту і залишити ферму нащадкам у кращому стані.
Задля досягнення мети фермери впровадили такі зміни:
- вирощування 20-40% ярих культур, а не 100% озимих, як це було раніше;
- впровадження одно-дворічних ротацій: пасовища із бобовими сумішами для використання худоби в межах орної сівозміни та сприяння відновленню трав’яного покриву;
- мінімальне порушення ґрунту.
Покривні культури є частиною сівозміни, але пан Тейлор визнає, що це складно.
«Наша ферма розташована на півночі Англії, тож ми збираємо урожай значно пізніше, і залишається менше часу для повної вегетації», — пояснює фермер.
За його словами, суміші покривних культур складені на основі бобових. По суті, це «жива мульча», яка йде під ярі культури, плюс придушує розвиток бур’янів.
Він також намагається сіяти озиму пшеницю по мульчі з конюшини, щоб зменшити потребу в добривах. До слова, деякі з добрив виготовляються безпосередньо на фермі.
«Це був досить екстремальний досвід — кожен день ми навчались. І продовжуємо розвиватися та пробувати нові речі, зменшувати витрати, підтримувати урожайність, намагатися бути екологічно чистішими, ніж наші сусіди, водночас намагаючись заспокоїти менеджера банку», — жартує фермер.
Нік Падвік, управляючий ферми «Кен Хілл Естейт», м. Снеттішем, графство Норфолк (Ken Hill Estate, Snettisham, Norfolk)
- Площа, яку займають угіддя маєтку, — 1400 га
- З них орних земель — 600 га
- Площа рекультивації 400 га та і ще 400 га — мають статус природоохоронних земель
- Впроваджують відновлювальне сільське господарство з 2019 року
Маєток Кен Хілл (Ken Hill Estate) розташований на західному узбережжі Норфолка. По-суті, це було «неоране поле», господарі якого при цьому знали, що хочуть. А саме почати господарювати, але водночас піклуватися про довкілля. З цією метою власники уклали угоду так званого Управління вищого рівня (Higher Level Stewardship), запровадженого урядом Великої Британії в рамках політики охорони довкілля і природного середовища.
Саме з метою впровадження системи ведення господарства відповідно до цієї угоди, власники запросили Ніка Падвіка як управляючого, адже за 2 роки перед тим він став Фермером року в конкурсі, започаткованому виданням Farmers Weekly.
Розпочавши роботу, пан Падвік запропонував розподілити наявні 1400 га на три окремі масиви:
- на прісноводних болотах споруджено водозбірні системи для підвищення рівня води, що сприятиме розмноженню куликів та інших диких птахів;
- 400 га лісових масивів та орних земель, що розташовані на «околицях» маєтку й межують із болотом, перетворено на територію для відновлення природи;
- решта 600 га ріллі обробляється відновлювальним способом.
При цьому на 90% оброблюваних земель засіяні покривними культурами, а традиційний озимий клин значною мірою замінений ярим.
«Ми значно скоротили використання засобів виробництва (добрив, ЗЗР, пального). І власники загалом вірять, що ми витрачаємо ТМЦ відповідально, але хочуть бути впевненими, що є реальна необхідність у їх застосуванні, чи є ще артельнативні способи економії», — каже Нік Падвік.
Макс Ченері, власник ферми «Маєток Ваттон», м. Лонг Ваттон, графство Лестершир (Whatton Estate Farm, Long Whatton, Leicestershire)
- Загальна площа земель ферми — 675 га
- 370 корів Геловейської та Лімузинської породи
- Практикує відновлювальне сільське господарство з 2018 року
Перехід до регенеративної системи для ферми Макса Ченери розпочався у 2018 році, завдяки придбанню сівалки Horsch CO-8 з вузькими сошниками у згаданого вище Едвіна Тейлора.
«Це почалося як комерційне рішення. І хоч збереження довкілля — досить важливе, та передусім ми планували змінити технологію для збільшення прибутків. Старі методи працювали погано та ще й не давали змоги отримувати достатній рівень дотацій. Для нас важливо знизити витрати і при цьому зберегти урожайність», — пояснює пан Ченері.
Фермер зауважує, що перехід на нову систему здійснюватиме поступово, адже має набратися досвіду та переконатися в доцільності певних технологічних нюансах.
«Ми концентруємось на здоров’ї ґрунту і робимо все можливе, щоб покращити його. Ми «рухаємося у бік» no-till — на деяких полях уже впровадили, але на деяких площах, де потрібно ще вирівнювати поля або важкі глинисті ґрунти, проводимо дискування», — каже аграрій.
Іншим важливим фактором для ферми є прагнення зменшити витрату ресурсів за рахунок урізноманітнення сівозміни та застосування та використання супутніх культур.
«Якщо можливо, я хотів би зменшити внесення азоту на пшениці на 40 кг/га, знизити норми гербіцидів на 15% і робити лише 2 фунгіцидні обробки», — ділиться планами фермер.
Він із задоволенням експериментує, щоб побачити, що найкраще працює в його умовах.
На корм худобі тут вирощують люцерну та червону конюшину на силос, і відвели ще одну ділянку під білу конюшину, щоб створити живу мульчу для наступної сівби пшениці, з надією, що вона «виживе» через чотирирічну ротацію.
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.