Про актуальне: перипетії на ринку добрив

У поточному році для проведення сівби озимих культур під урожай 2019 року аграріям знадобилося 35,058 млрд грн., ці цифри збільшились порівняно з минулим роком, на той момент — 30,76 млрд грн. Однією з основних статей витрат є забезпеченість мінеральними добривами, якщо минулого року аграріям потрібно було 7,95 млрд грн, то тепер 8,46 млрд грн.

Забезпеченість добривами

Посівна кампанія озимих культур вже завершилась, але далеко не всі аграрії змогли в повній мірі внести мінеральні добрива на свої поля. Експерти Інституту аграрної економіки наголошують на тому, що ситуація нестабільна, особливо якщо порівнювати з минулими роками. Враховуючи темпи закупівель, кожен 3-й гектар озимини під врожай 2019 в Україні ризикує не отримати азотні добрива. Це може призвести до втрати 10% майбутнього врожаю або 3,5-4 млрд грн прибутку.

«Ситуація аномальна! Забезпеченість аграріїв добривами становить усього 65%. Це один із найнижчих показників в останні роки. Фермери вичікують вигідних цін, але це помилка!», – наголосив заступник директора Інституту аграрної економіки Віталій Саблук.

Минулого року забезпеченість також не була повною, а становила близько 85%.

За останніми даними в країні планується збільшення виробництва КАСу, завдяки відкриттю нового заводу компанії Grossdorf на Вінниччині, виробнича потужність якого становитиме  70 тис. т на рік.

На кінець вересня спостерігався серйозний дефіцит діамофоски і амофосу, але наразі ситуація більш менш вирівнялась, продукція є, та ціна, як то кажуть, кусається. Мінімальна вартість діамофоски 11,8 тис. грн., а амофосу 13,5 тис. грн.

На аміачну селітру ціна наразі складає 10,5 тис. грн, на цей самий період минулого року було в середньому 9,1 тис. грн. Якщо говорити безпосередньо за коливання саме поточного року, то на кінець травня початок червня найменша зафіксована ціна становила 7,5 тис. грн. Що стосується карбаміду, то найнижча вартість спостерігалась також в червні — 9,8 тис. грн,  наразі продавці пропонують продукт за 10,5 тис. грн.

Якою буде ціна через місяць, сказати важко, але зрозуміло, що це ще не найвища точка. За прогнозами аналітиків товарної онлайн біржі Kyiv Mercantile Exchange у листопаді вартість на аміачну селітру зросте. Вони також зауважують, що трейдери вже шукають продукцію на грудень, хоча ситуація з продажем нелегка.

За очікуванням аналітиків Інфоіндустрії на 2019 рік, споживання селітри має бути більшим ніж в 2018 році, тому весною очікується дефіцит.

Для того, щоб не зіштовхнутись з нестачею добрив під час осінньої посівної, деякі господарства купують їх  ще з весни, а хтось і взимку.

«Намагаємось формувати свій бюджет так, щоб ще в грудні, максимум в лютому закупити добрива. У цей час немає особливого ажіотажу, тому ціна нижча і уваги більше до клієнта. Крім цього, можна не хвилюватись за швидкість доставки, адже всі зіштовхувались хоч раз з тим, що продукцію із запізненням привозили», — поділився Володимир Аврамчук, директор господарства «Лариса».

Правляча еліта обговорює питання подорожчання добрив , тому народний депутат Іван Мірошніченко запропонував здешевити газ для виробництва міндобрив за допомогою чого ціну можна втримати і навіть знизити.

Велика кількість постачальників, або безпосередньо виробників пропонують різноманітні програми для вигідної співпраці з сільгоспвиробниками. Так, наприклад, з початку року в Україні функціонує  продаж мінеральних добрив від ПАТ «Аграрний Фонд», які з 1 серпня продають мінеральні добрива на вигідних для агровиробників умовах.  

Українське & іноземне

«Ми багато говоримо про брак імпортних добрив. Але не акцентуємо увагу на внутрішньому потенціалі їх виробництва. Адже довгий час Україна була потужним експортером азотних добрив. Ми споживали 40% свого виробництва і при цьому були в 10 світових гравців на ринку. Нині перед нами постало актуальне питання: як відродити власне виробництво хоча б азотних речовин? Адже нам ще доведеться не лише його відроджувати, а й нарощувати за конкурентною ціною», — заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.

Вагому частину азотних мінеральних добрив в Україні виробляють на підприємствах холдингової компанії Ostchem Holding AG. Також виробництвом азотних добрив займається ВАТ «Одеський припортовий завод», «ДніпроАзот» та інші.

За даними інституту імені Соколовського, в Україні достатня кількість запасів фосфорних і калійних руд, які можуть повністю забезпечити внутрішній ринок. Про це заявив начальник відділу Міністерства аграрної політики та продовольства України Анатолій Рудюк.

«У Калуші та Стебнику є потужні поклади калійних руд, які набагато якісніші за ті, які ми змушені імпортувати з Білорусі. Для розробки родовищ потрібні інвестиції. Тобто, на рівні держави потрібно розробити дієву  галузеву програму з розвитку виробництва мінеральних добрив. Але без запровадження чіткого інвестиційного клімату, стабільної податкової політики це буде важко зробити», — каже представник Мінагрополітики.

Та додав, що попит на міндобрива серед аграріїв зростає.

Довіряй, але перевіряй

Шахрайство на ринкові добрив процвітає. Постійно фіксуються випадки, коли під добривами відомих виробників, приховуються низькоякісні суміші, з малим вмістом поживних речовин.  

Так, створювались компанії, назви яких дублювали назви лідерів аграрного ринку України і від їх імені продавали добрива. Насправді ж, шахраї лише брали передплату, а самі добрива не поставляли. Зокрема, до Національної поліції України передана інформація на шахраїв, які прикривались іменем ПАТ «Аграрний фонд».

Читати за темою: Шахраї продають аграріям неіснуючі добрива від імені Аграрного фонду

Гостро стоїть також проблема ввезення продукції з Росії, що потрапляє під санкції.

«Раніше були російські, і вони відразу говорили — російські. І лейбл був російський. А зараз таке часто буває, що явно російське, але під казахською маркою йде. Так і продають», — розповів Анатолій, фермер з Чернігівщини.

Ситуація з «чорними» добривами в країні була, і буде до тих пір, поки дійсно основним постачальником не стануть виключно українські виробники, не російській ТОВ «Фосагро-Україна», ні білоруські, польські чи будь-які інші добрива, походження яких надто заплутане – а саме вітчизняні.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com