Піски та супіски: як на таких ґрунтах та за умов спеки і посухи на Київщині вирощують культури

Ми приїхали якраз у період, коли в роботі встановилась невеличка «передишка»: озиму пшеницю вже зібрали, а до збирання пізніх культур іще далеченько. І хоча навіть в такий час завжди є чим зайнятись, головний агроном Петро Гав’юк погодився поділитися своїми тривогами та здобутками. Тобто досвідом, як в умовах зміни клімату та ще й на таких специфічних ґрунтах успішно господарювати в даному господарстві.

Поля ПП «Корона Сервіс +» трохи «розкидані» масивами по району. Деякі навіть межують з огорожею Чорнобильської зони. Поки їхали до посівів соняшнику, пан Петро розповів, що останнім часом працювати в цьому регіоні дедалі складніше. Посухи стають частими гостями. А цьогоріч ще й спека дошкуляє.

«За останні 1,5 місяці у нас тут випало лише 3 мм опадів. А на додачу впродовж 1,5 тижнів встановилась температура +37-38 °С, що призвело до «підгорання» рослин», — бідкається головний агроном.

Цю проблему відмічає також Андрій Грищенко, менеджер зі збуту по Київській області ТОВ «Фірма «Ерідон». За його словами, спека і посуха стали майже характерними ознаками регіону в останні 5-6 років. Посилюється негативний ефект особливостями ґрунту.

«Вважалося, що північ Київщини це фактично Полісся, тобто торф’яники, залягання води, отже і врожайність має бути вища. Але, по-перше, на значній території переважають піщані ґрунти, а по-друге, через затяжні посухи та спеку болота всихають, а місцями вже й висохли. А на пісках, коли пече сонце, то температура ще підвищується. Тож ситуація в цьому регіоні стає схожою на ту, що складається на Одещині. Тут певною мірою рятують лісові масиви, які забезпечують появу ранкової роси. Бо роса це один з видів опадів, тож рослина все-таки живе, на ніч вона розкриває листя, а потім знов скручується, таким чином намагається зберегти вологу», — пояснює експерт.

Отже, аби успішно вирощувати в таких умовах культури, потрібно ретельно підбирати технології — від обробітку ґрунту, способу сівби, і до сортів/гібридів, систем захисту та живлення. Як зауважує Петро Гав’юк, саме тісна співпраця (з 2017 року) та прийняття виважених і продуманих рішень спільно з фахівцями компанії «Ерідон» допомагають господарству отримувати результати й за тих умов, у яких нерідко сусідні підприємства опускають руки.

Карта ґрунтів

Інтерактивна карта ґрунтового покриву України

Ми побачили це досить наглядно, коли під’їхали до поля соняшнику, яке планували оглянути. Під ногами була геть суха земля, а точніше пісок — копнеш і пилюка розсипається, але посіви виглядали цілком непогано. Особливо якщо порівнювати з декількома «чужими» полями, повз які ми перед тим проїжджали. Так, тут на рослинах було посохле нижнє листя, і, може, кошики не «під копірку», але в середньому вони мають діаметр 15-18 см (що для регіону цілком пристойно), запилені, насіння виповнене, отже, на урожай можна сподіватись. Щодо запилення були застереження, бо якраз під час цвітіння спостерігались високі температури, але побоювання виявились марними.

Як зазначив пан Петро, перше, що спрацювало, — це генетика. На полі посіяно гібрид Санрок від бренду IFAGRI. Цю новинку зі свого насіннєвого портфеля запропонували фахівці компанії «Ерідон». А головного агронома в гібриді зацікавило досить привабливе співвідношення ціни та властивостей.

«Цей гібрид підходить нам за термінами сівби та дозрівання — він середньоранній. Крім того, має гарний потенціал урожайності та високий відсоток олійності. Раніше ми сіяли схожий за властивостями та генетикою гібрид одного з провідних брендів, були ним теж дуже задоволені. Але оскільки наша місцевість дедалі більше переходить до зони ризикованого землеробства, було вирішено мінімізувати ці ризики, тож зразу взяли у товарний посів на 1800 га Санрок — дешевший і водночас з актуально необхідними характеристиками для місцевості. Поки що в такому рішенні не розчарувались. Але, звісно, бункер покаже», — розповів головний агроном.

Крім того, гібрид придатний до вирощування за технологією Express™, що також важливо для господарства.

Цьогоріч соняшник, за словами Петра Гав’юка, сіяли трохи пізно. У попередні роки посівну цієї культури намагались завершити до кінця першої декади травня. Однак нинішня весна не дала змоги дотриматись термінів, бо була затяжною, холодні ночі продовжувались досить довго, тому до сівби соняшнику приступили аж 20 травня.

А площу під сівбу готували з осені, провівши глибоке розпушування, навесні поєднали закриття вологи з передпосівним обробітком — дискували на глибину 6-7 см з одночасним внесенням добрива. Під соняшник давали 150 кг/га селітри і в рядок 80 кг/га складних комплексних добрив. Після сівби внесли ґрунтовий гербіцид Тайгедер, КЕ (IFAGRI), а пізніше провели страхову обробку препаратом Грейнурон, ВГ (також IFAGRI).

«Діюча речовина гербіциду Грейнурон — трибенурон-метил з класу сульфонілсечовин. Препарат досить ефективний, у рекомендованих нормах 25-30 г/га дуже добре забирає бур’яни. А 30 г/га спрацьовують навіть якщо з певних причин порушені терміни внесення, як було в нашому випадку. Почалися дощі й ми не змогли вчасно вийти в поле. Мусили обробки проводити, коли лобода була вже висотою 15 см. На соняшнику в такій фазі з нею дуже важко боротися, тим не менше, Грейнурон її забрав», — ділиться пан Петро.

Далі гербіцидом Квістарт, КЕ (IFAGRI, д.р. хізалофоп-п-тефурил) забрали злакові. Пізніше вносили бор, а потім обробили посіви фунгіцидом Вето, КЕ (IFAGRI). Насамкінець внесли добриво Розалік (В) у нормі 1 л/га. Петро Гав’юк також зазначив, що при кожному внесенні додавали інсектицид Еванс, КЕ  (IFAGRI). За його словами, все спрацювало добре, посіви соняшнику чисті, без ураження хворобами, жодних пошкоджень не спостерігалось.

«До речі, маємо в планах завозити курпослід, прораховуємо економіку. До цього часу ми не застосовували органіку, але дехто з сусідів вносить курпослід, і ми бачимо, що результати непогані — змінюється структура ґрунту, він стає, умовно кажучи, «жирнішим», краще затримує вологу. Тож на наступний рік спробуємо й собі», — каже головний агроном.

А цього року поки що орієнтуються на середню врожайність соняшнику близько 2,5 т/га. В нормальні роки, за його словами, в регіоні отримують в середньому 2-3 т/га, тож як для нинішнього, дуже несприятливого, така перспектива — цілком пристойна.

Далі ми вирушили на оглядини посівів кукурудзи. Тим часом пан Петро розповів, що через тенденцію з наростанням посушливих років господарство потроху змінює свої технології. Наприклад, вводитимуть з наступного року в сівозміну озимий ріпак. За рахунок цього трохи зменшуватимуть площі під кукурудзою, адже вона гірше переносить дефіцит вологи.

Щоб не пересушувати ґрунт, відмовились від окремого весняного дискування — застосовують його тільки на глибину висіву насіння з одночасним закриттям вологи. Також по усіх культурах підбирають більш посухостійкі сорти та гібриди. Такі, як на полі кукурудзи, яке показав нам головний агроном.

Цій культурі від погодних умов теж непереливки. І через нестачу вологи, і через високі температури. Хоча, знову ж, порівнюючи з деякими сусідніми полями, де посіви не те що качан не сформували, а й вище пояса не виросли, понад 3-метрові рослини таки вигідніше виглядають. Але ж для кукурудзи все-таки головний качан. Як ми переконалися, сила кукурудзи пішла не тільки в «траву».

Далі головний агроном детальніше розповів про технологію. Передусім зазначив, що у господарстві сіяють кукурудзу з різним ФАО — від 250 до 300, але всі гібриди зубовидні, адже вони краще віддають вологу.

Навесні проводили закриття вологи, поєднуючи його з передпосівним обробітком ґрунту та одночасним внесенням добрив. Норми внесення варіювали: там, де ґрунти гірші і значних результатів все одно не доб’єшся, давали 200 кг/га селітри, а на кращих ґрунтах — 220 кг/га.

Оскільки тут ризикована зона, кукурудзу не загущували і сіяли з нормою 62-63 тис./га.

«Оскільки наша компанія дуже тісно співпрацює з господарством, спільно відпрацьовуємо технології, то бачимо усі процеси, які відбувається на полях «Корона Сервіс +». Хочу сказати, що цьогоріч тут дуже швидко кукурудзу посіяли — 1500 га за тиждень. Причому сівалками точного висіву, які дають змогу економити насіння, автоматично відключають сівбу, якщо йде «накладка». Тож за день сіяли по 200 га. Й отримали рівномірні сходи», — згадує Андрій Грищенко.

Також Петро Гав’юк зазначив, що на полі, яке ми оглядали, посіяно гібрид із ФАО, яке, можливо було зависоке як для цього регіону, але для поточного сезону вибір виявився вдалим: кукурудза почала цвісти пізніше, «проскочивши» занадто спекотний період. Тож цей рік добре показав, що господарствам варто «диверсифікувати» вибір ФАО. І, як зауважує пан Петро, найоптимальніший розподіл має бути такий: 60% районованої групи стиглості, 20% дещо вищої та 20% дещо нижчої. Хоч загалом варто вже подумати, щоб ФАО трошки піднімати, адже клімат змінюється, сума активних температур підвищується і слід на цю тенденцію реагувати.

Головний агроном також додав, що впродовж декількох років сіють кукурудзу селекції RAGT і Заатбау. Раніше в господарстві сіяли і кременисті гібриди, але зазвичай осені тут дощові, тому тепер віддають перевагу зубовидним, щоб економити на сушінні зерна.

Загалом минулого року, залежно від якості ґрунту, на різних ділянках отримували від 4 т/га до 8 т/га урожайності. Якщо врахувати, що по Іванківському району середню врожайність отримують на рівні 5 т/га, то господарство своїми результатами задоволені, з урахуванням наявних ґрунтово-кліматичних умов.

Цьогоріч, правда, трохи переживають. Бо за обсягами вологи протягом вегетації культури нинішній сезон минулому програє. Але сподіваються завжди на краще. Тим більше, що і підживити, і захистити посіви намагалися вчасно. Хоч схеми обрали такі, щоб не дуже «вдаряли по кишенях», зате ефективні.

Після сівби вносили ґрунтовий гербіцид Ацетер Супер, КЕ у нормі 2 л/га. Потім ще застосували страхову схему — вносили Нікофур, ВГ по 60 г/га та Мезотрекс, КС по 0,25 л/га, а також додавали Тенеріс 90 по 0,2 л/га, всі згадані препарати — від компанії IFAGRI.

«Препарати працюють шикарно — як бачите, посіви чисті, і ми постарались — обробили їх своєчасно, у відповідну фазу. Застосовували таку схему й ці препарати вперше і поки що не на всі площі, але вони зарекомендували себе з кращого боку, тож на наступний рік обов’язково використовуватимемо їх уже на більші площі. Тим паче, що вони за ціною дешевші, але за якістю не поступаються препаратам мультинаціональних компаній», — каже Петро Гав’юк.

Андрій Грищенко, у свою чергу, також наголосив, що у складних умовах, які має північна частина Іванківського району — небагаті ґрунти, зміна клімату в плані почастішання посух та підвищення температур — перше завдання це оптимізація виробництва.

«Маю на увазі, щоб технологія була бюджетною, але й працювала ефективно. Скажімо, агрохімія британського бренду IFAGRI, вона не найдешевша. Швидше — середнього рівня. Виробництво цієї компанії розташовано і в ЄС, і в КНР, і в Туреччині, й у США. Але співвідношення ціни та якості дає змогу якраз отримати нормальну рентабельність», — каже експерт.

Також під кукурудзу внесли по 1 л/га цинку, а на частині площі (десь 300 га) додатково провели міжрядний обробіток із внесенням КАСу в нормі 100 кг/га. Як зазначає Петро Гав’юк, оскільки було зрозуміло, що погодні умови передбачаються не дуже сприятливими, тому технологію постарались мінімізувати. І загалом діяли по ситуації. Той же КАС планували вносити під усі посіви кукурудзи, але побачили відсутність дощів та встановлення високих температур, то внесли добриво лише на тих полях, де на той момент була волога.

Разом з головним агрономом та експертами компанії «Ерідон» ми зайшли вглиб посівів — подивитись, у якому стані вони всередині. Перший вирваний качан виглядав досить непогано, мав 14 рядів і до 40 зерен у ряд у. Хоча, звісно, такі параметри були не у всіх качанів, бо чудес не буває — волога чи не найголовніший лімітуючий фактор, а вона нині тут в дефіциті, ще й проблеми посилюються вже неодноразово згаданими бідними ґрунтами та високими температурами.

Тож залишається сподіватися, що сформований урожай таки збережеться, погода «зсмилостивиться» над аграріями, які спільними зусиллями стільки вклали у його вирощування.

Тримаємо і ми за них «кулачки» і щиро бажаємо справжньої віддачі від обробленої землі, навіть якщо це малородючий пісок.

 Алла Гусарова, SuperAgronom.com