Віктор Марценюк: Агроном — це менеджер, який управляє технологією, тож повинен враховувати її економічну складову

SuperAgronom.com: Пане Вікторе, розкажіть для початку, які культури для МХП — найбільш прибуткові?

Віктор Марценюк: Власне, всі наші основні культури — кукурудза, соняшник, соя, пшениця, ріпак — є найбільш прибутковими. Звісно, рівень рентабельності з року в рік змінюється, в рейтингу прибутковості виходять на перше місце завжди різні культури, але провідними залишаються ці п'ять. Щодо соняшнику, то зараз нові тенденції на ринку — завдяки надбавці більш цікавим стає вирощування саме високоолеїнового соняшника. Минулого року відзначилась кукурудза. В заліку ми отримали 11 т/га. І завдяки такій урожайності вона вийшла на перше місце за рентабельністю, випередивши ріпак. Тоді вперше цей показник сягнув більше 500 дол/га.

SuperAgronom.com: Тобто серед лідерів — ріпак?

Віктор Марценюк: Так, ріпак зазвичай на найвищих сходинках за рентабельністю. Але на перше місце виходить лише тоді, якщо врожайність не менша 3,7 т/га. На жаль, цей рік для ріпаку був невдалим, він досить сильно провалився по врожайності. Так само, як і соя. Взагалі, соя останнім часом стала майже не цікавою для вирощування. За 5 років із найбільш прогресивної культури, вона спускається у нішу гороху. Ми аналізували, що за 2 роки ціна на сою знизилась на 20%. Якщо по інших культурах може відбутися коливання вище-нижче, то на сою ціна лише знижується.

Український ринок загалом специфічний. На нього діють як закони світової економіки, так і свої специфічні закони. Наприклад, минулого року у всіх був дуже високий врожай кукурудзи, валові збори значно збільшились і при цьому ціна на цю культуру була нормальна. А цього року і врожаї менші, і ціна теж не дуже приваблива.

При цьому, все-таки, найбільш рентабельними нинішнього року в нас були соняшник і кукурудза.

SuperAgronom.com: Якщо скласти цьогорічний рейтинг основних культур, як би він виглядав?

Віктор Марценюк: Найвищий показник по EBITDA у соняшника. За попередніми даними — близько $350 з гектара. Далі йде кукурудза — $230/га. Потім ріпак $180/га, хоча його потенціал зазвичай $400-500/га. Як бачите, дуже просів. І завершують п’ятірку пшениця і соя, у яких по $100/га.

Щоб витягнути пшеницю на якихось $150/га, середню врожайність потрібно отримати хоча б 7 т/га. А з тими погодними умовами, які в Україні складаються в останні роки, — це дуже важко. Щоб отримати 7 тонн, треба дуже багато ресурсів вкласти. Але тоді економічна доцільність під питанням.

Вагомим фактором тут виступає якість. Для нас особливо. Вирощуємо пшеницю передусім на корм птиці. А оскільки значна частина продукції птахівництва спрямована на експорт, то відповідно стандарти якості на зерно ще вищі, ніж внутрішні, українські, наявність мікотоксинів не допускається. Навіть мінімальний відсоток фузарізозу зерна не допускається.

SuperAgronom.com: Які взагалі фактори впливають на рентабельність?

Віктор Марценюк: Основними є, звичайно, ціна на продукцію, урожайність і собівартість. Додаткові 0,5-1 тонна врожайності можуть нівелювати затрати в разі якихось несприятливих факторів. Звісно, не на всіх культурах.

Ціна на продукцію та погода є факторами на які ми майже не можемо впливати. А от урожайність та сума витрат на технологію якраз і входять в компетенцію сучасного агронома.

Тому детальне планування і розрахунок витрат є ключом до успіху.

SuperAgronom.com: У структурі витрат на вирощування які складові найвагоміші?

Віктор Марценюк: Найбільше впливають добрива. Тобто, це основна стаття прямих витрат — десь 30%. Насіння — на другому місці у структурі витрат в системі технології вирощування, а на третьому — засоби захисту. Це якщо загалом на сівозміну. Для різних культур є свої нюанси. У ріпаку найбільша стаття видатків це ЗЗР, витрати на них можуть доходити до $200 на гектар. Тоді як для кукурудзи — лише $40 на га. Натомість для неї більші затрати на насіння — від $130/га.

SuperAgronom.com: На вашу думку, як можна оптимізувати економіку вирощування кожної культури?

Віктор Марценюк: Без детального планування ніякої оптимізації не вийде. Потрібно планувати урожайність і витрати під неї. І агрономи повинні орієнтуватися в цих питаннях. Розуміти, що саме формує врожай, яка частка затрат на добрива, насіння, ЗЗР тощо. Звісно, фінальні версії бюджету вираховують економісти, але агроном має прописати в техкарті оптимальну технологію вирощування культури, враховуючи економічну складову. Адже ви можете отримати 10 т/га кукурудзи чи 7 т/га пшениці, а заробити на цьому 10-20 доларів. Чи ж варті були зусилля, які протягом року витрачали на вирощування, а отримали нульовий ефект?

Тобто, детальне планування — це першочергове завдання. Передбачення можливих ризиків, які у кожному регіоні мають свої особливості. З цього випливає і підбір сортів-гібридів, засобів захисту, обробітку ґрунту тощо. Для себе ми взагалі робимо диференційований підхід до кожного поля. Якщо поле показало себе добре, у нього є потенціал, то і гібрид з більшою потенційною урожайністю сіємо, і добрив трохи більше можна внести,  той же фунгіцид кращий підібрати. У такий спосіб посилити ефективність. А якщо поле більше 5-6 т/га кукурудзи ніколи не давало, не бачу сенсу там сіяти класний гібрид, що коштує $150.

Під кожну культуру складаємо технологічні карти з усіма деталями. Не лише насіння-добрива-ЗЗР. А й витрати на збирання та обробіток ґрунту, оренду техніки, паливно-мастильні матеріали. Зараз взагалі досить велика частина витрат припадає саме на послуги. Оренда техніки для робіт на полі, логістика, елеватори тощо. Про це не слід забувати. І ми намагаємося також ці витрати оптимізувати. Наприклад, за потреби провести десикацію, щоб оптимізувати витрати на сушку. За правильного застосування десикантів  агроном може знизити вологість тієї ж кукурудзи на 3-5%, що при урожайності 10 т/га і вартості послуг елеватора 50-60 грн за тонно-відсоток дозволить заощадити досить серйозні кошти.

SuperAgronom.com: Якщо господарство хоче заощадити кошти, на якому технологічному процесі можна зекономити?

Віктор Марценюк: Економити можна на всьому, тільки робити це треба розумно. Я би краще назвав це — оптимізувати витрати. Але універсальних способів тут немає. Все дуже індивідуально, залежно від умов господарства, навіть від конкретного поля. Завдяки тому ж аналізу ґрунту можна добре економити на добривах. Розуміння ризиків по шкідниках і хворобах допоможе скоригувати витрати на ЗЗР, і таких варіантів безліч.

Тобто в основі економії лежить реальна оцінка конкретної ситуації. Наприклад, якщо в Одеській області умови посушливі й урожайність соняшнику 2 т/га, то там не потрібно проводити 2 фунгіцидні захисти, краще хороший гербіцид застосувати. Натомість нам на Вінниччині чи Львівщині, де опадів вистачає, треба вкластись у 2 хороші фунгіциди, аби отримати 4 т/га соняшнику, як у нас заплановано.

Тут агроном повинен добре розуміти можливості поля, можливості гібрида, ефективність гербіциду, фунгіциду, інсектициду.

Є гербіцид за $30 доларів і за $15. Другий начебто дешевший, але, можливо, вибравши дорожчий, для захисту посівів я обійдусь одним внесенням. А дешевший доведеться двічі вносити для досягнення ефекту. Тому для гербіциду за $15 я 2 рази витрачусь на сам процес внесення, на зарплату, на пальне.

SuperAgronom.com: Тобто враховувати треба всі фактори.

Віктор Марценюк: Так, навіть переміщення техніки — також впливає на економіку результату. Якщо у тебе на 1000 га в одному селі розміщено 5 культур і для проведення технологічної операції потрібно кожен раз 50-100 км до цього села їздити, —  це зовсім не раціонально. Щоб провести у потрібну фазу кожної культури внесення ЗЗР, доведеться практично щотижня переміщувати обприскувач. Відповідно, значно падає ефективність його використання, затрати на гектар збільшуються. Ми, наприклад, уже підходимо до розподілу сівозміни масивами, коли в ньому сіється одна-дві культури.

SuperAgronom.com: Ви сказали, що закупівельна ціна стоїть на перших сходинках за впливом на рентабельність. А для українського ринку це категорія нестабільна. Як нашим аграріям підлаштовуватись під ситуацію?

Віктор Марценюк: Для мене основне — це все-таки сівозміна. Так, треба розуміти кон’юнктуру ринку, але не ганятися за нею, не кидатися зі сторони в сторону. Зазвичай таким чином програєш, адже все одно не встигаєш. Тут впала ціна на сою — на наступний рік викинув її із сівозміни. А ціна знов зросла... Знаю, що багато фермерів щоразу наступають на ті самі граблі. Я ж вважаю, передусім має бути стабільна сівозміна, коливання можуть бути лиш у певних межах, допустимих з агрономічної точки зору.

Можна, звісно, сіяти соняшник по соняшнику, бо на нього ціна найкраща. Але в результаті ти за 3 роки доведеш свої поля до такого стану, що або зовсім не зможеш сіяти соняшник через насичення хворобами/бур’янами, або урожайність впаде до такого рівня, що й висока ціна не допоможе. При цьому насіння — покупне, затрати на добрива для соняшника — більші, обробіток ґрунту потрібен кращий. А в кінцевому результаті — показник EBITDA такий самий, як і по пшениці.

Закони землеробства ніхто не відміняв, і ми стараємось максимально їх дотримуватися, наскільки можливо. Подекуди використовуємо двопільну сівозміну — за американським прикладом: соя-кукурудза. Але таке чергування цілком прийнятне, як фактор оптимізації технології.

SuperAgronom.com: Ви говорили, що ціна на сою щорічно знижується, а площі під нею ви не зменшуєте?

Віктор Марценюк: Ні, різко скорочувати її не будемо. Ця культура необхідна на потреби птахівництва. І при цьому дивимось на неї через призму сівозміни. Кукурудза після сої буде давати 10 т/га, а кукурудза після соняшника — 9 т/га. Тому необхідно прораховувати усі сценарії на кілька років уперед. Та ж пшениця — така культура, які ніби всім потрібна, але зараз високого доходу не дає. Якщо порівнювати з іншими основними культурами. Але вона гарний попередник для ріпаку, який є однією з високомаржинальних культур. Знову ж таки, для нас це ще забезпечення сировини для кормів, плюс зобов’язання перед пайовиками.

Сівозміну треба оцінювати глобально і брати до уваги не лише ціну на продукцію.

SuperAgronom.com: Ви не раз згадували агронома, що він повинен оцінювати ситуацію і відповідно планувати технологію, продумуючи оптимізацію витрат. На вашу думку, наскільки в такому разі важлива економічна грамотність саме для агронома?

Віктор Марценюк: Якщо він економічно неграмотний — він не агроном. Загалом, агроном — це, по суті, менеджер. Хтось управляє людьми, хтось управляє машинами. Агроном управляє рослинами, усім процесом вирощування. Приймаючи рішення про застосування того чи іншого агротехнічного прийому, він завжди повинен враховувати економічну складову, прогнозувати фінансовий результат. Для посіву пшениці на цьому полі буде потрібна оранка, а це означає витрати пального 25 л/га, чи знадобиться тільки дискова борона, відповідно — 10 л/га пального, але звісно з урахуванням попередника. Якщо я запланував певну  урожайність, то яким чином усі ці фактори вплинуть на собівартість і кінцевий прибуток?

Або ж — чи мені потрібно робити міжрядне рихлення на соняшнику в червні? Якщо я зараз витрачу кошти на цей технологічний прийом, то чи зможу «покрити» їх за рахунок урожайності?

Тобто треба визначитись — чи тобі важливо мати просто гарне поле без бур’янів, чи не так вже ті бур’яни загрожують врожаю, і відповідно отримати кращий показник EBITDA?

Це лише приклади, але такі рішення агроному доводиться приймати постійно.

Підсумки вирощування кукурудзи та соняшнику в 2019 році — опитування аграріїв

SuperAgronom.com: Щоб підсумувати нашу розмову — назвіть фактори, які роблять рослинництво успішним?

Віктор Марценюк: Скажу коротко і більше з точки зору керівника. Найперше — детальне планування, дуже детальне. Потім — організація роботи з мотивацією та розвитком підлеглих. І зрештою контроль — тих людей, яким ти довіряєш процес виробництва. Основою результату все ж є успішність людини.

SuperAgronom.com: Дякуємо за цікаву розмову!

Алла Гусарова, SuperAgronom.com