Сергій Герасимчук: Перш ніж запроваджувати strip-till чи no-till, потрібно зважити усі фактори ефективності

Модне — не значить ефективне

Сергій Герасимчук багато чув про технологію no-till і добре знає про її переваги для стану ґрунтів. Проте знає й про деякі недоліки технології, а також складнощі впровадження на великих площах.

«Те, що модне — не значить, що воно ефективне, і не завжди підходить для конкретного регіону. А дехто просто не може перейти на таку технологію через брак технічного ресурсу. От, наприклад, якби нам зараз потрібно було переходити на no-till, це були б колосальні витрати. Адже у першу чергу потрібно було б переобладнати весь технічний парк. Придбати спеціальні сівалки з потужними рамами, потужною гідравлікою», — каже він.

Далеко не кожне господарство має кошти на переобладнання технічного парку та заміну техніки. Тож навіть і прихильники технології інколи не мають вибору і до часу хазяйнують «по-старому».

«Що таке no-till? Це зібрали культуру і пожнивні рештки разом із хворобами, шкідниками кинули, розподілили, бажано рівномірно, на площі. Далі сівалка повинна прорізати всю цю подушку, вийти на задану глибину і закласти там насінину. Недоліки технології у тому, що пізніше прогрівається шар грунту для посіву, оскільки він закритий мульчею. Також на поверхні залишаються усі пожнивні рештки разом з тим інфекційним фоном, що у них накопичується, а також з внесенням мінеральних добрив, адже фосфор та калій мало рухомі і потрібен час, щоб розкидані (або внесені з посівом) по поверхні фосфор та калій дістались до кореневої системи культури. Плюси no-till — зберігається волога у цьому шарі ґрунту під мульчею, у нас зберігається та розвивається біота ґрунту — бактерії, гриби, черв’яки, усі живі організми, що там існують», — розповідає регіональний агроном.

Плюси у технології досить вагомі, проте є ще й економічна складова, яку слід врахувати. На думку Сергія Герасимчука, перехід до  no-till змусить господарство пожертвувати прибутком у перші роки, поки триватиме перехідний період та поки не стабілізується ґрунт.

«Ми поки займаємося вивченням цього методу, дослідженням ефективності, у тому числі економічної. У нас все відштовхується від економічної ефективності і збереження родючості ґрунтів для подальшого процвітання. Якщо ефективність технології підтвердиться, будемо пробувати на певних площах. Наосліп ніхто переходити не буде, тому що далеко не всі технології підійдуть для півдня України», — завершує свою думку агроном.

Не проти нового, а проти неперевіреного

«Особисто мені подобається технологія strip-till. Це коли не просто сіється насінина у бур’ян і пожнивні рештки, а коли спеціальний комплекс посівний і підготовчий (він спарений) робить певну ширину рядка, розробляє на задану глибину посіву і не тільки. Тобто він заглиблює робочий орган, розпушує на глибину 30 см одночасно із пошаровим внесенням добрив. Тобто добриво вноситься на нижній ярус, середній та на верхній, під насінину.

Виходить, що зона рядка в нас розроблена, підживлена та протруєна, а інша частина поля лишається під мульчею. Насінина у момент проростання використовує перший верхній шар добрива, спостерігається спалах росту, розвиток кореневої системи. Використала рослина це добриво і починає «шукати» ще, проникає корінням глибше по розрихленому шару і натрапляє на 2 «порцію», а коли вона вже доходить до 3-ї, рослина вже зацвітає. Тоді отримуємо знову «ривок у рості» від рослини, вона має трьохярусну кореневу систему, що передбачає лінійне збільшення врожайності і якості продукції», — розповідає Сергій Герасимчук.

Але й перехід до цієї технології також передбачає закупівлю нової техніки та обладнання, а ще — здобуття спеціальних знань співробітниками господарства. Потрібно також враховувати й певні ризики.

«У південних засушливих регіонах потрібно вивчати ефективність технології та її вплив на грунти, перш ніж впроваджувати у виробництво. Тому що у випадку, коли у нас різко пересохне верхній шар ґрунту після обробки, може сама насінина не зійти. Ризики обов’язково потрібно враховувати. Ми обговорюємо можливість перевірити ефективність технології на невеликій площі, тому що ми завжди за впровадження нового, але ж не обов’язково все нове — ефективне. Я вважаю, що слід перевіряти усе, що впроваджуєш нового: культури, методи, технології. Як з інженерного боку, так і з агрономічного, адже все завжди впирається в економічну ефективність», — підсумовує Сергій Герасимчук.

 Олена Басанець, SuperAgronom.com